Справа № 22ц/1709/08

Головуючий в суді 1і інст. Шелепа А.А.

Категорія 42

Доповідач Худяков A.M.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

л27" листопада 2008 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Худякова A.M. ,

суддів Товянськоі О.В., Старовойта Г.С. ,

при секретарі судового засідання Ганько Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 листопада 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк про звернення стягнення на заставлене майно, втрату права користування житлом та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.11.2003 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк) і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір. Посилаючись на те, що відповідач не бажав сплачувати кредит та відсотки за його користування в розмірі 291306 грн. 62 коп., 25.04.2006 року між позивачкою та АКБ "Мрія" був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого вона сплатила борг по кредиту та набула права вимоги і стала кредитором. За вказаних обставин позивачка просила звернути стягнення на заставлене майно по договору застави, передати їй у власність жилий будинок №14 по пров.2-му Західному в м.Житомирі та виселити відповідача з цього будинку без надання йому іншого жилого приміщення.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 10 листопада 2006 року позов задоволено. Визнано за позивачкою право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 274223, 00 грн., яка належала ОСОБА_4.

Припинено право власності ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1 Припинено право зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_5 у сумі 274223 грн. по кредитному договору від 12.11.2003 року КФ №4 7 9/03 укладеному між ним та АКБ "Мрія" про надання споживчого кредиту у сумі 135,000 грн., а також по додаткових угодах до цього договору від 09.12.2003 року, 31.01.2004 року, 06.02.2004 року та по договору про відступлення права вимоги від 25.04.2006 року, укладеного між АКБ "Мрія" та ОСОБА_5

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування домоволодінням №14 по пров.2-му Західному в м. Житомирі та виселено його з нього.

Стягнуто з відповідача на користь держави 1708, 50 грн. державного мита, а також 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, сплата яких була відстрочена позивачці ОСОБА_5 до вирішення спору по суті.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, в будинку №14     по

пров.2-му Західному в м.Житомирі крім відповідача     з

19.04.2003 року зареєстрована ОСОБА_6,     що
підтверджується фотокопією паспорта останньої.

Постановляючи рішення про виселення ОСОБА_2 з вказаного будинку суд першої інстанції до участі у справі не залучив ОСОБА_6, права якої зачіпаються при вирішені спору.

Крім того, задовольняючи позов суд першої інстанції в порушення ст.11 ЦПК України вийшов за межі пред'явленого

позову і в порушення принципу диспозитивності ухвалив рішення.

Визнавши ОСОБА_2 таким, що втратив право користування домоволодінням, суд вийшов за межі позовних вимог і не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 такі вимоги у передбаченому цивільно-процесуальним законодавством порядку не заявляла. Позовна заява по цих вимогах, яка б відповідала вимогам ст.119 ЦПК України в матеріалах справи відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом про звернення стягнення на заставлене майно, проте цю вимогу суд не розглянув, в зв'язку з чим у відповідності до п.5 ст.311 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

За таких обставин коли рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.213,215 ЦПК України, воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст.ст.218,303,304,307,311,313-315,32 4,32 5 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.