Справа № 22ц-2163\08 р.

Категорія 53

Головуючий у 1 інс. Сковронський С. І.

Доповідач: Мікуш Ю.Р

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року вересня місяця 15 дня, Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - Юхименка А. Г.

Суддів: Мікуш Ю.Р., Монастирецького Д.І.

При секретарі - Терземан Б.В.

З участю: позивача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року, колегія суддів

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП шахти „Бендюзька" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 - позивач по справі.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним і несправедливим.

Судом порушено його Конституційні права, а також вимоги ст. 116, 117 КЗпП України, оскільки повний розрахунок проведено на протязі 10 місяців після звільнення його з роботи.

Крім цього, шахта надсилала йому неправдиві відомості, що вона ліквідована та щодо її правонаступництва, однак в кінцевому результаті виявилося, що шахта „ Бендюзька" не є ліквідована, а він втратив в часі щодо звернення з позовом, що стало причиною позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимо г.

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 на підтримання його апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, однак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Встановлено, що ОСОБА_2 працював підземним електрослюсарем на шахті „Бендюзька" ДП „Львіввугілля" з 1974 року по 26 вересня 2002 року.

Звільнений з роботи за власним бажанням згідно поданої ним заяви \а.с. 4, 35\.

Представник відповідача визнав факт порушення строків розрахунку при звільненні позивача з роботи та що останньому було заборговано 2963 грн. 70 коп., які повністю виплачені в період до 24 липня 2003 року, що підтвердив в суді апеляційної інстанції позивач.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд помилково виходив з мотивів відсутності вини працедавця у невиплаті заробітної плати. Однак, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, що зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці.

Водночас, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду слід змінити, відмовивши позивачу у задоволенні його позовних вимог з підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Згідно ст. 233 ч. 1 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був зізнатися про порушення свого права, а у справа х про звільнення-в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Матеріалами справи та поясненнями позивача підтверджується, що останній звільнений з роботи згідно поданої ним особисто заяви 26 вересня 2002 року, розрахунок з останніми виплатами отримав 24 липня 2003 року.

Стягнення середнього заробітку за несвоєчасно проведений розрахунок згідно ст. 117 КЗпП України не відноситься до заробітної плати про стягнення якої працівник вправі звернутися в суд без обмеження будь-яким строком, а є відповідальністю за затримку розрахунку при звільненні.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся з позовом в суд 10.01. 2007 року, хоч до цього пред"являв позов в 2006 році в Сокальський суд з цього ж предмету спору. Отже, звернення останнього в суд відбулося по спливу трьох років в той час як Законом передбачено строк в три місяці.

Згідно ст. 309 ч. 1 п.4 ЦПК України підставою для зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.3, 309 ч. 1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року змінити, зазначивши, що в позові ОСОБА_2 до ДП шахти „Бендюзька" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи відмовити у зв"язку з пропуском строку звернення до суду за захистом свого права.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Верховногоо Суду України на протязі 2-ох місяців.