Справа № 22ц - 6849/08

Головуючий в 1 інстанції - Нижник М. М.

Категорія - 52

Доповідач   - Кочкова Н.О.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2008 року     Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого    - Костюченко Н.Є.

суддів     -   Кочкової Н.О.,  Григорченка Е.І.

при секретарі   - Сидоренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзівського ПТУ № 50,  третя особа -ОСОБА_2 про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Орджонікідзівського ПТУ № 50,  третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзівького міського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року позовні вимоги задоволено частково: позивачку поновлено на роботі на посаді заступника директора з навчально-виробничої частини Орджонікідзівського ПТУ № 50 Дніпропетровської області; стягнуто з Орджонікідзівського ПТУ № 50 Дніпропетровської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8884 грн. 10 коп. і в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. 00 коп.,  а всього 13 884 грн.. 10 коп.,  а також судовий збір в дохід держави в сумі 338 грн. 84 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Орджонікідзівського ПТУ № 50 Дніпропетровської області 14 222 грн. 94 коп. на відшкодування шкоди відповідачу,  причиненої нею (ОСОБА_2.) незаконним звільненням позивача/а.с.  160-164/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2,  посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  просить скасувати рішення Орджонікідзівського міського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід залишити без змін,  а рішення в частині стягнення моральної шкоди у сумі 5 000гр. слід змінити,  зменшивши суму відшкодування до 300 гр. із наступних підстав.

Судом встановлено,  що згідно із наказом № 376-к від 27 грудня 2007 року (а.с. 114-117),  який був підписаний директором ПТУ-50 ОСОБА_2,  ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора з навчально-виробничої частини за  ст.  40 ч.3,   ст. 40 ч.4 та  ст.  40 ч.5 КЗпП України.

Приймаючи рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1,  суд 1 інстанції правильно виходив із того,  що її звільнення відбулось з порушенням норм діючого законодавства,  з чим погодився і представник відповідача,  повністю визнавший позов. На порушення  ст.  33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» Орджонікідзевська міська рада,  депутатом якої являється ОСОБА_1 (а.с.  148),  не була повідомлена про її звільнення за 15 днів (а.с.  147). Крім того,  звільнення ОСОБА_1 за прогул 25 червня 2007 року було неможливе,  оскільки сплинув передбачений  ст.  148 КЗпП України строк накладення дисциплінарного стягнення. 21, 22 та 23 серпня 2007 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці,  з наказами про відкликання із відпустки ознайомлена не була,  тобто немає підстав вважати,  що в ці дні вона здійснила прогули. Не знайшов підтвердження і факт перебування ОСОБА_1 на лікарняному більше 4 місяців,  оскільки із матеріалів справи (а.с.  122-129) вбачається,  що вона хворіла з 27 серпня 2007 по 27 грудня 2007 року (рівно 4 місяці),  і 28 грудня 2007 року була на роботі,  де була присутня на засідання профкому на початку розгляду подання директора ПТУ ОСОБА_2 про її звільнення,  але пояснення не встигла дати,  оскільки стан її здоров'я погіршився,  каретою швидкої допомоги вона була доправлена до лікарні. Таким чином,  фактично подання про звільнення ОСОБА_1 профспілковий комітет розглянув 28 грудня 2007 року за її відсутності,  хоча причина її неявки була поважною,  чим порушені вимоги ч.3  ст.  43 КЗпП України.

Відповідно до ч.2  ст.  303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази,  які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено,  а також нові докази,  неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Із матеріалів справи вбачається,  що з лютого 2008 року ОСОБА_2 було відомо про розгляд судом позову ОСОБА_1 (а.с. 29),  29 травня 2008 року їй під розпис була вручена копія позовної заяви з додатками (а.с. 81),  24 червня 2008 року вона була присутня у судовому засіданні (а.с.  101). Жодних клопотань про залучення чи витребовування доказів ОСОБА_2 суду 1 інстанції не заявляла,  тому апеляційний суд вважає,  що надані до апеляційної скарги ОСОБА_2 докази не можуть бути взяті до уваги.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку,  що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  а доводи апеляційної скарги,  зокрема,  що пояснення свідків не відповідають дійсності,  - не спростовують висновки суду.

У частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 8884гр. 10коп. рішення суду відповідає вимогам ч.2  ст.  235 КЗпП та Постанові Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати»,  оскільки середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 60 гр. 85 коп. (а.с.  149),  а кількість днів вимушеного прогулу - 146 робочих днів.

В той же час висновки суду про задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у повному обсязі у сумі 5 000 гр.,  належним чином не мотивовані. В ході розгляду справи було встановлено,  що мало місце порушення трудових прав позивачки,  але причинний  зв'язок між її незаконним звільненням та погіршенням стану здоров'я належним чином не встановлено,  доказів про перебування родини ОСОБА_1 у скрутному становищі - суду не надано. Тому апеляційний суд приходить до висновку,  що слід зменшити суму на відшкодування моральної шкоди до 300 гр.

Доводи ОСОБА_2 про те,  що суд стягнув з неї на користь ПТУ-50 оплату за вимушений прогул та спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду - незаконно,  оскільки відповідач не заявлял таких вимог суду 1 інстанції,  - не можуть бути взяті до уваги,  оскільки обов'язок службової особи,  винної у незаконному звільненні,  покрити шкоду,  заподіяну підприємству,  прямо передбачений  ст.  237 КЗпП України.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи ОСОБА_2 про те,  що суд безпідставно розглянув справу без її участі,  оскільки листом від 17 липня 2008 року вона повідомляла суд,  що не зможе взяти участь у судовому засідання,  оскільки буде знаходитись на обстеженні. В матеріалах справи заява ОСОБА_2 від 17 липня 2008 року - відсутня,  а знаходження на обстеженні не можна вважати поважною причиною неявки до суду.

Керуючись  ст. . 307,  п. 3 ч.1  ст. 309 ЦПК України,  колегія судців,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року в частині стягнення моральної шкоди змінити. Стягнути з Орджонікідзевського професійно-технічного училища № 50 Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 гр. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Орджонікідзевського професійно-технічного училища № 50 Дніпропетровської області в рахунок відшкодування моральної шкоди,  спричиненої незаконним звільненням позивачки,  - 300 гр.

В іншій частині рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від ЗО липня 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.