Справа № 22-2062/08

Категорія:- 52

Головуючий у 1-й інстанції Олексієнко М, Ю.

Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.І.

суддів: Павлишина О.Ф., Кота І.Н.

при секретарі: Борачок М. Б.. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,

пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2008р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про поновлення його на посаді оператора телебачення Львівської обласної державної телерадіокомпанії, з якої його було звільнено за п.3 ст. 40 КЗпП України наказом № 87-к від 07 червня 2007р., стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконним звільненням позивача з роботи.

Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі покликається на незаконність рішення та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишився очевидний факт пропуску місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення наказом № 87-к від 07.06.07р. за проступок скоєний позивачем 22.04.07р.

Суд не дав жодної оцінки доводам позивача, що зйомка програми « Українські державники» мала проводитись не 14.05, а 12.05.07р., тобто у вихідний день, для роботи в який він у встановленому законом порядку не залучався, а тому не зобов»язаний був цього дня виходити на роботу. Крім того, не враховано, що дійсною причиною зриву зйомки була відсутність відеокамери, яку забрали для інших потреб. Власником не було належно дотримано вимог ст. 149 КЗпП стосовно зажадання від винного письмових пояснень за кожне із скоєних ним порушень дисципліни, а також правил визначених ст. 43 КЗпП щодо отримання саме попередньої згоди профспілкового органу на звільнення позивача з роботи.

Просить оскаржуване рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному їх обсязі.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до положень с. 11 та ст..60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобовшзана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до роз»яснень, що містяться у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992р. № 9, з наступними змінами і доповненнями, « Про практику розгляду судами трудових спорів « у справа х про поновлення «на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з»ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за п.3 ст. 40 КзпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких скоєно проступок, і попередня робота працівника.

Як безспірно вбачається із матеріалів справи, наказ відповідача за № 87-к від 07.06.07р. про звільнення позивача ( а.с. 31) відповідає зазначеним роз»ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України та вимогам ст. 43 й ст. 148, ст. 149 КЗпП.

Зокрема, встановлено, що наказом № 161-к від 29.12.06р.за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, яке полягало у запізненні на роботу 06.12.06р., позивачу оголошено догану. Факт порушення належно зафіксовано доповідною запискою від 08.12.06р., від позивача 21.12.06р.витребувано письмове пояснення, а наказ про накладення дисциплінарного стягнення оголошено йому під розписку ( а.с. 23-25), тобто належно дотримано строки та порядок застосування цього дисциплінарного стягнення передбачені ст. ст. 148, 149 КЗпП.

У межах річного строку чинності цього дисциплінарного стягнення позивачем після застосування до нього 29.12.06р. засобів впливу у вигляді догани були скоєні, нові проступки, які зокрема полягають у низькій якості відзнятого 22.04.07р. позивачем відеоматеріалу про перепоховання жертв сталінських репресій у м. Городку, а також зриві 12.05.07р. з вини позивача зйомки програми для фільму « Українські державники «.

Факт низької якості відзнятого 22.04.07р. відеоматеріалу та непридатності його для використання й монтування фільму « Українські державники» встановлено актом комісії з оцінки відеоматерілу від 16.05.07р. ( а.с. 160). Зазначеним повністю спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення встановлених ст. 148 КЗпП строків накладення на позивача дисциплінарного стягнення у формі звільнення з роботи, оскільки таке застосоване виключно у межах шестимісячного строку скоєння позивачем проступку, який мав місце 22.04.06р. та місячного строку з часу його виявлення 16.05.07р. компетентними особами відповідальними за перевірку якості відзнятого відеоматеріалу.

Згідно із рапортом керівника дирекції телевізійних програм від 09.05.07р.( а.с. 159) наказом по Львівській обласній державній телерадіокомпанії за № 36-о від 10.05.07р. ( а.с. 157) позивача було залучено 12.05.07р. у вихідний для нього день до участі у зйомках фільму « Роман Шухевич» із циклу « Українські державники». Однак, саме через запізнення позивача на роботу цього дня, зйомки програми з його вини були зірвані ( а.с. 28). Цю обставину повністю визнає позивач у своїх поясненях в судових засіданнях та письмовому обгрунтуванні своїх позовних вимог ( а.с. 104), однак вважає занадто суворим застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за скоєне запізнення на роботу. Зазначене свідчить, що позивач після застосування до нього дисциплінарного стягнення у формі догани, надалі так і не змінив свого ставлення до виконання своїх трудових обов»язків.

За скоєні два порушення від позивача вимагалось письмові пояснення, які він подати відмовився, що відповідно стверджено належно складеним актом від 14.05.07р. (а.с. 100-101).

Звільнення відповідачем було проведено без одержання попередньої згоди комітету профспілки, однак таку було в подальшому отримано у процесі розгляду даної справи вже на вимогу суду першої інстанції. ( а.с. 53-55), що допускається згідно із роз'ясненнями викладеними у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 6 з наступними змінами і доповненнями « Про практику розгляду судами трудових спорів «.

За таких обставин, у колегії суддів немає підстав вважати, що звільнення позивача з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України було проведено відповідачем без достатніх правових підстав та з порушенням вимог закону. В цьому зв»язку доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У X В А Л ИЛ А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2008р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.