Справа № 2-а-65/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2009 року Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Чорненко Л. І.,
при секретарі Тарасовій О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Вільнянському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку та стягнення заборгованості по соціальним виплатам як "дитині війни"
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом і пояснив наступне: вона є "дитиною війни" згідно штампу в пенсійному посвідченні і має права, передбачені ст..1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІУ.
Згідно зі ст.. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй, як дитині війни, повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога не нараховувалась і не виплачувалась, а у 2008 році нараховувалась і виплачувалась у неповному обсязі.
Верховна Рада України своїм Законом України № 3235-УІ від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст.. 77 та ст.. 110 та Законом України № 489-У від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік", ст.. 71, п. 12 призупинила дію ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись ст.. ст.. 147, 150, 152 Конституції України та ст.. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України "Про Конституційний Суд України"
вирішив:
п.1 "визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІУ, п. 3 положення ст.. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У.
Пункт 6 рішення Конституційного Суду України є обов"язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня -350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для цих же осіб встановлено: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, за 2006 рік позивачу належало сплатити 1290, 60 грн. (1050+2154+1098=4302 грн., де 1050 - сума першого кварталу прожиткового мінімуму, 2154 - сума другого і третього кварталів, 1098 - сума четвертого кварталу). Таким чином, якщо 4 302 грн.х30% = 1 290, 60 грн.
За 2007 рік позивачу належало сплатити 1442, 70 грн. (4809 грн. (річна сума прожиткового мінімуму)х30%= 1442, 70 грн.
Таким чином, позивачу за 2006 та 2007 рік належало сплатити відповідачем (1290, 60+1442, 70)= 2733, 30 грн.
Окрім цього позивач з початку 2008 року отримувала соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, що є також порушенням прав позивача на отримання соціальної допомоги у розмірі 30%.
За 2008 рік позивачу належало сплатити 1737, 90 грн., де 1410- сума першого кварталу прожиткового мінімуму, 1443 грн- сума другого кварталу, 1446 грн. - сума третього кварталу, 1494 грн.- сума четвертого кварталу, а всього З 793 х 30% = 1737, 90 грн. Позивачу сплачено протягом 2008 року 579, 30 грн., таким чином недоплачена сума щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік становить 1 158, 60 грн.
Таким чином, сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період із 2006 по 2008 рік складає: 1290, 60 грн. + 1442, 70 грн.+1158, 60 грн. = 3891, 90 грн.
Відповідно до ст.. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася в або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні позивачу як дитині війни виплати не було повідомлено, тому про факт порушення прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у 2008 році, а саме у газеті "Товарищ" № 56 (1094) від 23.05.2008 року.
Позивач звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в Вільнянському районі Запорізької області з заявою про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни", але 08 грудня отримала відмову.
Позивач просить суд зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Вільнянському районі Запорізької області нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2 733, 30 грн. і за 2008 рік 1 158, 60 грн. Всього 3 891, 90 грн.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Вільнянському районі Запорізької області недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007-2008 роки в сумі 3 891, 90 грн.
Відповідач з позовом не згоден і його представник суду пояснив: позивач згідно пенсійного посвідчення є дитиною війни. ОСОБА_2 України п. 17 ст. 77 Закону № 3235-ІУ від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинила дію ст. 6 вищевказаного Закону.
Враховуючи, що Законом "Про державний бюджет України на 2006 рік" фактично зупинено дію ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який діяв у часі раніше, то в даному випадку пріоритетним є положення статтей Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік". В зв"язку з цим позовні вимоги за 2006 рік не можуть бути задоволені судом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає конституції України, положення п. 12 ст. 71 "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію ст.. 6 Закону України № 2195, з урахуванням ст.. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або місячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, відповідно до ст.. 6 Закону № 2195, виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Стаття 6 Закону № 2195 передбачає, що "дітям війни" пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Стаття 7 Закону № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261 (далі - Положення).
Враховуючи, що Законом України № 2195 передбачено, що фінансування виплат за цим законом проводиться із державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, відповідач не вбачає будь-яких порушень з боку Управління Пенсійного Фонду України.
Крім того, позивач порушив річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав без поважних причин. Тому відповідач просить суд в позові відмовити.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
18.11.2004 року був прийнятий Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІУ, який вступив в дію 01.01.2006 року.
Згідно ст. 6 цього Закону, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії"", підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач згідно пенсійного посвідчення є дитиною війни.
Але Верховна рада України своїм Законом № 3235-ІУ від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинила дію ст. 6 вищевказаного Закону.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов"язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень, а також враховуючи, що Законом "Про державний бюджет України на 2006 рік" фактично зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який діяв у часі раніше, то в даному випадку пріоритетними є положення статей Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік". Тому в цій частині позову суд вважає необхідним відмовити.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" знов було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 це зупинення дії ст. 6 було визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином суд вважає, що позивач мав право отримати дану соціальну пільгу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період 2007 року.
Згідно Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" ст.. 28 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", ст.. 62, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2007 року - 380 грн., з 01.04.2007 року - 406 грн., з 01.10.2007 року - 411 грн., з урахуванням 30% надбавки сума недоплачених позивачу соціальних доплат за 2007 рік складає 1 442, 70 грн.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік"
надбавки дітям війни були встановлені в розмірі 10% від прожиткового мінімуму
для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України "Про статус
ветеранів війни" і з 01.01.2008 року складали 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008
року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн. Однак рішенням
Конституційного суду України № 10 рп/2008 від 22.05.2008 року ці обмеження для виплат соціальних пільг дітям війни були скасовані.
Таким чином, суд вважає, що і в 2008 році позивач повинен був отримувати 30% підвищення до пенсії від відповідного прожиткового мінімуму, який складає з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року-482 грн., з 01.10.2008 року-498 грн. з рахуванням 10% підвищення, яке позивач уже отримує на протязі 2008 року з 01.01.2008 - 47 грн., з 01.04.2008 року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн.
Таким чином суд вважає, що недоплата соціальних пільг позивачу за 2008 рік склала 1 158, 60 грн. А всього недоплачена сума соціальної пільги за 2007-2008 роки складає 2 601, 30 грн., яку суд вважає зобов"язати відповідача сплатити позивачу.
Що стосується позовної давності, то суд вважає, що позивач пропустив строк з поважних причин, оскільки його права переривались прийняттям протилежних нормативно-правових актів. Крім того, позивач взагалі не знав про свої права, як "дитина війни" і дізнався про них з преси у 2008 році у травні, тому суд вважає, що є підстави для поновлення процесуального строку звертання до суду.
Керуючись ст.. ст.. 69-71 КАСУ, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік", рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Вільнянському районі Запорізької області задовольнити частково.
Поновити пропущений з поважних причин строк для звернення за захистом позивачем своїх прав.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області нарахувати ОСОБА_1 та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 2 601, 30 грн.
Заяву про апеляційне оскарження суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дніпропетровського адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.