АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С.Г. Сороки Л.А.,
При секретарі: Кирилюк Л.М.
За участю представників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування житлом і зняття з реєстрації та про поділ спільного сумісного майна подружжя, а також за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та про визнання недійсним договору дарування квартири і визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 лютого 2010 року, ухваленого по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернулась в суд з вказаним позовом до ОСОБА_4 Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що вона за договором дарування від 10 жовтня 2001 року стала власником квартири АДРЕСА_1. В цій квартирі разом з нею проживав відповідач до розірвання 4 вересня 2008 року з нею шлюбу.
В даний час відповідач в цій квартирі не проживає, не здійснює комунальних платежів і не бажає добровільно знятись з реєстрації, чим порушує її права як власника.
Окрім цього вона просила провести розподіл спільно нажитого майна побутового вжитку, виділивши їй холодильник, телевізор, двохспальне ліжко, стіл-тумбу, кухонну стінку, мийку кухонну, унітаз, килим, стіл журнальний, музичний центр, кухонну витяжку, мікрохвильову піч, відеомагнітофон, комод, кухонний куточок фотоапарат. Всього майна на загальну суму 10478 грн.
При цьому вона просила виділити відповідачу меблеву стінку, електричну дриль, пральну машину, стереосистему, програвач, кабіну для душу, килим. Всього майна на загальну суму 5300 грн.
В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 з зустрічним позовом про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1, вчиненого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь відповідачки недійсним та визнання дійсним договору купівлі-продажу цієї квартири. А також він ставив питання про розподіл спільно нажитого майна побутового вжитку. Він просив стягнути з відповідачки 50% всього спільно нажитого майна в тому числі і спірної квартири.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання договору дарування недійсним він посилався на те, що він з відповідачкою продали ОСОБА_6 свою однокімнатну квартиру з доплатою коштів в сумі еквівалентній 1500 доларів США. Договір дарування квартири ОСОБА_6 було вчинено з метою сплати обов’язкових платежів в меншому розмірі. В даному випадку він вважає, що мала місце удавана угода.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені повністю. ОСОБА_7 в задоволенні позову відмовлено.
З таким рішенням не погодився ОСОБА_4 і оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі він просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме до правовідносин, що виникли між сторонами по справі на момент дії ЦК України в редакції 1963 року, застосував норми ЦК України в редакції 2004 року. Дана обставина потягла незаконне ухвалення рішення, оскільки суд першої інстанції не правильно визначив строки позовної давності.
Також суд в ухвалив рішення з порушенням вимог ч. 2 ст. 58 ЦК України в редакції 1963 року, не застосував при вирішенні справи правил, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_4 його представника, ОСОБА_3 та її представника, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Окрім того встановлено, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального законодавства, які не зазначені в апеляційній скарзі. Ці порушення тягнуть за собою обов’язкове скасування рішення і тому апеляційний суд в даному випадку відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України не обмежений доводами апеляційної скарги.
Оскаржуване рішення постановлено судом першої інстанції з порушенням вимог ч. 4 ст.311 ЦПК України.
ОСОБА_4 однією із позовних вимог, пред’явленою до ОСОБА_3 є вимога про визнання договору дарування недійсним і визнання дійсним договору купівлі продажу.
Вирішуючи в цій частині позовні вимоги суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що згідно оспорюваного договору дарування дарителями виступали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Отже вирішуючи спір в цій частині суд мав би їх залучити до участі в справі, а за відсутності такої можливості залучити правонаступників.
За таких обставин оскаржуване рішення не може залишатись в законній силі.
Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Оспорюваний договір дарування був укладений 10 жовтня 2001 року. На той час діяв ЦК України в редакції 1963 року то му вирішуючи питання про визнання недійсності договору дарування суду слід було керуватись нормами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК України(в редакції 1963 року) при вчиненні удаваної угоди слід застосовувати правила, які регулюють ту угоду, яку в дійсності мали на увазі.
Оспорюваний договір дарування ОСОБА_5 своєї квартири ОСОБА_3 та одночасно продаж ОСОБА_4 своєї ОСОБА_5 вказує на те, що договір дарування є удаваним. В дійсності правовідносини, щодо відчуження квартир в даному випадку носять ознаки договору міни житла, який за своєю юридичною природою не передбачає усунення одного із подружжя від права на житло отримане за таким договором. А отже у ОСОБА_4 до моменту пред’явлення позову ОСОБА_3 про зняття його з реєстрацію не було підстав вважати його права на спірну квартиру порушеним.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_4 строку позовної давності є помилковими. .
Керуючись ст.ст.307, п. 4 ст. 311, 313,314 315 ЦПК України, колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 лютого 2010 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування житлом і зняття з реєстрації та про поділ спільного сумісного майна подружжя, а також за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та про визнання недійсним договору дарування квартири і визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири , скасувати.
Справу направити до того ж суду на новий судовий розгляд іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: