Справа № 2-258

                                                2010 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 січня 2010 року         Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді                           Остапчук Л.В.

        при секретарі                     Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, розділ спадкового майна,

в с т а н о в и в :

В провадженні Рівненського районного суду знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, розділ спадкового майна, яка неодноразово слухалась судом.

Рішенням Рівненського районного суду від 10 липня 2001 року було визнано недійсним свідоцтво про право власності від 29.12.1998 року, видане Рівненською райдержнотконторою на ім’я ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинковолодіння № 10 по вул.Мирній в с.Шубків Рівненського району, розділено це будинковолодіння в натурі між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з виділенням кожному з них конкретних приміщень і з зазначенням, які роботи необхідно виконати при переобладнанні будинку. Ухвалою судової палати в цивільних справах Рівненського апеляційного суду від 08.11.2001 року рішення Рівненського районного суду від 10 липня 2001 року  залишено без змін. Пізніше представники відповідачки ОСОБА_3 неодноразово зверталися до суду з заявами про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, але ухвалами суду від 22.02.2002 року і 07.02.2003 року відмовлено у задоволенні цих заяв через їх недоведеність і ці ухвали  Рівненським апеляційним судом залишені без змін або скарга відхилена, а в задоволенні касаційних скарг Верховним Судом України відмовлено. Отже рішення Рівненського районного суду від 10 липня 2001 року набрало законної сили і було звернуто до виконання.

В червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського райсуду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив зазначити які роботи по переобладнанню будинку на дві квартири зобов’язаний виконати позивач, а які відповідач. 23 жовтня 2007 року було ухвалено додаткове рішення і було зазначено які роботи по переобладнанню будинку  необхідно виконати ОСОБА_1, а які ОСОБА_3 Ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 13.12.2007 року додаткове рішення Рівненського райсуду від 23.10.2007 року залишено без зміни. Але ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 січня 2009 року додаткове рішення Рівненського районного суду від 23.10.2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 13.12.2007 року скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи із змісту ухвали Верховного Суду України при новому судовому розгляді Рівненським районним судом розглядається по новому лише заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

В суді ОСОБА_1, з’явившись в перше судове засідання, свою заяву підтримав, просив ухвалити додаткове рішення і визначити які роботи при переобладнанні повинен виконати він, а які ОСОБА_3

Представники відповідачки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вважають, що справа повинна слухатись з самого початку, але якщо розглядається лише заява про ухвалення додаткового рішення, то вважають, що вона до задоволення не підлягає, так як рішення суду було звернуто до виконання і вже виконане, а в ухвалі Верховного Суду України від 28.01.2009 року зазначено, що саме ОСОБА_1 було зобов’язано виконати роботи з переобладнання будинку на дві квартири.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи № 2-258 за 2010 рік суд вважає, що підстав для ухвалення додаткового рішення немає.

Відповідно до ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. В цій статті вказуються чотири випадки, коли може бути ухвалене додаткове рішення. Відповідно до частини 2 цієї ж статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Оскільки рішення Рівненського районного суду від 10.07.2001 року набрало законної сили і було звернуто до виконання, враховуючи, що це рішення виконане, виконавче провадження закінчене 17.11.2004 року, що стверджується довідкою відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції № 9623 від 25.12.2009 року, і виконавчий лист повернутий у Рівненський райсуду як виконаний 19.01.2005 року (а.с.274-277), то суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.  

Крім того, суд приймає до уваги, що в мотивувальній частині ухвали Верховного Суду України від 28.01.2009 року зазначено, що рішенням суду першої інстанції позовні вимоги було задоволено та зобов’язано ОСОБА_1 виконати роботи з переобладнання будинку на дві квартири.

Керуючись ст.ст.220, 293, 294 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

    Відмовити повністю в задоволенні  з аяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, розділ спадкового майна.  

Відмовити в ухваленні додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, розділ спадкового майна.

    Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали, з подальшим поданням апеляційної скарги протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Якщо в п’ятиденний строк не буде подано заяви про наміри апеляційного оскарження ухвали суду чи самої апеляційної скарги, ухвала буде вважатись такою, що набере законної сили.

Суддя: