Справа № 2-25/2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9  квітня  2010  року

                     Костопільський  районний  суд  Рівненської  області

в  складі :   головуючого-судді   Олійника  П.В.

                    при  секретарі  Панчук М.В.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Костопіль  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4  про  визнання  недійсним договору  дарування,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

    Позивач  звернувся  в  районний  суд  з  позовом  до  відповідача  ОСОБА_2  про визнання  недійсним  договору  дарування  житлового  будинку  в  м.Костопіль  по  вул.Шевченка, 49  від  13  грудня  2004  року,  укладеного  між  відповідачем  ОСОБА_2  та  її  неповнолітніми  онуками  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4

    В  обґрунтування  своїх  вимог  покликається  на  те,  що  будинок  в  м.Костопіль  по вул.Шевченка, 49  належав  його  дружині,  відповідачу  ОСОБА_2,  та  йому  на праві  спільної  сумісної  власності  і  відчуження  будинку  можливе  лише  за  їх спільною  згодою.  При  вчиненні  відповідачем  ОСОБА_2  договору  дарування  він згоди  не  давав,  а  тому  просить  визнати  цей  договір  недійсним.

    В  судове  засідання  позивач  не  з’явився,  надіслав  до  суду  заяву,  в  якій  просив розглянути  справу  у  його  відсутність.  Просить  позов  задоволити.

    Представник  відповідача  ОСОБА_2  позов  визнав.

    Представник  залучених  до  участі  в  справі  співвідповідачів  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  позов  не  визнав  та  пояснив,  що  договір  дарування  був  вчинений відповідно  до  законодавства  за  згодою  позивача,  а  тому  будь-які  підстави  для  визнання  його  недійсним  відсутні.  Крім  того,  вважає,  що  позивач  пропустив  строк позовної  давності  і  заявив  клопотання  про  застосування  наслідків  спливу  позовної давності.  Просить  в  задоволенні  позову  відмовити.

    Свідок  ОСОБА_5  показала,  що  працює  секретарем  Маломидської  сільської  ради. Підпис  на  заяві  про  надання  згоди  на  відчуження  будинку  в  м.Костопіль  по  вул.Шевченка,  49  був  зроблений  позивачем  особисто  в  її  присутності  і  вона  посвідчила  справжність  підпису.

    Свідок  ОСОБА_6  показав,  що  йому  було  відомо  від  відповідача ОСОБА_2  про  її  намір  подарувати  будинок  відповідачам  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  Разом  з  відповідачем  ОСОБА_2  він  їздив  в  м.Костопіль  до нотаріуса.  Позивач  знав,  що  відповідач  ОСОБА_2  їде  в  м.Костопіль  вчиняти якісь  дії  щодо  будинку.  По  приїзду  з  м.Костопіль  позивач  не  запитував  його  та  відповідача  ОСОБА_2  про  результати  поїздки.  Коли  позивачу  стало  відомо  про  дарування  будинку  він  не  знає.

    Суд,  заслухавши  пояснення  сторін  і  свідків,  з’ясувавши  обставини  та  дослідивши  матеріали  справи,  вважає,  що  позов  не  підлягає  до  задоволення.

    В  судовому  засіданні  встановлено,  що  в  листопаді  2003  року  подружжям      ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано будинок  в  м.Костопіль  по  вул.Шевченка, 49.  Даний  будинок  було  оформлено  на  відповідача  ОСОБА_2

    Згідно  ст.60  СК  України  м айно,  набуте  подружжям  за  час  шлюбу,  належить дружині  та  чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності.

    Відповідно  до  ст.65  СК  України  дружина,  чоловік  розпоряджаються  майном,  що  є об'єктом  права  спільної  сумісної  власності  подружжя,  за  взаємною  згодою.  Для укладення  одним  із  подружжя  договорів,  які  потребують  нотаріального  посвідчення  і    ( або )  державної  реєстрації,  а  також  договорів  стосовно  цінного  майна,  згода  другого  з  подружжя  має  бути  подана  письмово.   Згода  на  укладення  договору,  який потребує  нотаріального  посвідчення  і  ( або )  державної  реєстрації,  має  бути нотаріально  засвідчена.

    Згідно  ч.4  ст.639  ЦК  Ураїни  правочин  щодо  розпорядження  спільним  майном, вчинений  одним  із  співвласників,  може  бути  визнаний  судом  недійсним  за  позовом іншого  співвласника  у  разі  відсутності  у  співвласника,  який  вчинив  правочин, необхідних  повноважень.

    Судом  встановлено,  що  13  грудня  2004  року  відповідач  ОСОБА_2  подарувала  належний  їй  будинок  в  м.Костопіль  по  вул.Шевченка, 49  своїм неповнолітнім  онукам  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4,  які  за  згодою  свого  батька  ОСОБА_7  прийняли  цей  дар.

    З  показань  свідка  ОСОБА_5  та  оглянутих  в  судовому  засіданні  документів  вста-новлено,  що  позивачем  було  дано  згоду  на  відчуження  будинку  в  м.Костопіль  по вул.Шевченка, 49,  про  що  свідчить  підписана  ним  заява  про  дачу  згоди,  яка  нота-ріально  посвідчена.

    За  клопотанням  позивача  та  представника  відповідача  ОСОБА_2  по  справі була  призначена  почеркознавча  експертиза,  на  вирішення  якої  було  поставлено питання  :чи  підписана  ОСОБА_1  заява  про  надання  згоди на  відчуження  будинку  в  м.Костопіль  по  вул.Шевченка, 49.  Однак,  позивач  не з’явився  для  відібрання  експериментальних  зразків  підпису  та  не  надав  суду  вільні зразки  підпису.

    Відповідно  до  ст.146  ЦПК  України  у  разі  ухилення  особи,  яка  бере  участь  у справі,  від  подання  експертам  необхідних  матеріалів,  документів  або  від  іншої  участі  в  експертизі,  якщо  без  цього  провести  експертизу  неможливо,  суд  залежно  від  того,  хто  із  цих  осіб  ухиляється,  а  також  яке  для  них  ця  експертиза  має  значення,  може  визнати  факт,  для  з’ясування  якого  експертиза  була  призначена,  або відмовити  у  його  визнанні.

    В  зв’язку  з  ухиленням  позивача  від  подання  експертам  необхідних  матеріалів,  ухвала  суду  про  призначення  експертизи  була  скасована  і  розгляд  справи  проведено на  підставі  наявних  у  справі  доказів.

    З  огляду  на  вище викладене,  на  думку  суду  відсутні  підстави  для  визнання договору  дарування  недійсним,  а  тому  в  задоволенні  позову  необхідно  відмовити  за необґрунтованістю  заявлених  вимог.

    Суд  також  вважає,  що  позивачем  пропущений  строк  позовної  давності.

    На  підставі  наведеного  та  керуючись  ст.10, 60, 146, 212  ЦПК  України,  ст.203, 215, 369  ЦК  України,  ст.60-65  СК  України,  суд

В И  Р  І  Ш  И  В :

    Відмовити  в  задоволенні  позову  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4  про  визнання  недійсним  договору  дарування  за  необґрунтованістю заявлених   вимог.

    Рішення  може  бути  оскаржено  до  апеляційного  суду Рівненської області через  Костопільський  районний  суд  шляхом  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження  протягом  десяти  днів  з  дня  його  проголошення.  Апеляційна  скарга  подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    СУДДЯ :