Справа № 2-а-525-2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2010 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого - судді Васецької В.В., при секретарі Самбур І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу ДАЇ ЗМУ УМВС в особі інспектора ДПС взводу роти ДПС ВДАЇ м. Запоріжжя, прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2010 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 03.01.2010 року відповідачем було винесено постанову серії АР 161108 про накладення штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Інспектором зазначено, що 03.01.2010 року о 13 годині 10 хвилин в м. Запоріжжя по вулиці Грязнова – пр. Леніна позивач, керуючи автомобілем MITSUBISI COLT, державний номер НОМЕР_1 при повороті праворуч не надала переваги пішоходу, який переходив проїзну частину на яку вона повертала, чим порушила вимоги п. 16.2 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищезазначена постанова була винесена на підставі протоколу серії АР № 158616.
ОСОБА_1 вважає постанову по справі про адміністративне правопорушення необґрунтованою, незаконною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, та винесеною з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень, що суттєво порушує законні права та інтереси позивача, оскільки вона 03.01.2010 року об 11 годині 17 хвилин у м. Запоріжжя рухаючись по пр. Леніна у районі площі Свободи на автомобілі MITSUBISI COLT, державний номер НОМЕР_1 помітила автомобіль Mercedes сірого кольору (після зупинки з’ясувався державний номер 1132), який намагався притиснути її автомобіль до узбіччя та активно подавав звукові сигнали. Даний автомобіль не мав спеціального кольорографічного пофарбування, своїми діями він міг створити аварійну обстановку, встановити його належність позивач не мала змоги, тому відчинила вікно і помітила за кермом особу у міліцейській формі. Позивач зазначає, що жодних правопорушень вона ніколи не вчиняла, а у святковий день транспортних засобів на дорозі було обмаль, тому припустила, що хтось потребує невідкладної допомоги чи інспектори помітили загрозу її транспортному засобу і здійснила зупинку на площі Свободи. З автомобілю, що подавав сигнали зупинився попереду автомобілю позивача вийшов громадянин у формі інспектора ДАІ, який повідомив що позивачка порушила ПДР України і вимагав надати йому документи для огляду. Сам інспектор порушив приписи Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), зокрема п.п. 13.10., яким передбачено, що при контролі за рухом транспортних засобів на патрульному автомобілі для зупинення транспортного засобу, водій якого порушив ПДР, використовуються спеціальні світлові і звукові сигнальні пристрої, жести рукою або жезлом (а не притискання автомобіля), п. 13.11., яким передбачено, що при зупинці транспортного засобу повинна враховуватись дорожня обстановка, а для припинення правопорушення у виключних випадках дозволяється зупинка у місцях, заборонених ПДР та п. 15.5., яким передбачено, що під час звернення до водія працівник Державтоінспекції МВС зобов'язаний, привітатися, чітко й зрозуміло відрекомендуватися, назвати свою посаду, звання та прізвище, висловити вимогу про передачу водієм документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР, для перевірки та повідомити про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення. Посаду та прізвище інспектор, суть правопорушення позивач дізналася лише із протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначалося, що за два квартали від місця зупинки, а саме при повороті із вул. Грязнова праворуч на пр. Леніна ОСОБА_1 начебто не надала переваги пішоходу, який переходив проїзну частину. В обґрунтування позову позивач зазначає, що жодних перешкод пішоходу вона не створювала, так як він знаходився на безпечній відстані, що добре видно із продемонстрованого відеозапису, хоча достеменно встановити співвідношення автомобіля позивача та пішохода фактично не можливо, так як зйомка велася не спеціалізованим технічним пристроєм із транспортного засобу, що рухався.
У зв’язку з вищевикладеним, позивач просив суд скасувати постанову серії АР № 161108 від 03.01.2010 року, винесену інспектором з адміністративної практики у відношенні неї про накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити за відсутністю складу вищезазначеного правопорушення.
У судовому засіданні позивач з’явилася, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
У судовому засіданні, відповідач не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причину неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03.01.2010 року інспектором дорожньо-патрульної служби відділення ДАЇ м. Запоріжжя, ОСОБА_2 на підставі протоколу серії АР 158616 було винесено постанову серії АР № 161108 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 425 гривень 00 копійок за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої 03.01.2010 року о 13 годині 10 хвилин в м. Запоріжжя по вулиці Грязнова – пр. Леніна ОСОБА_1, керуючи автомобілем MITSUBISI COLT, державний номер НОМЕР_1 при повороті праворуч не надала переваги пішоходу, який переходив проїзну частину на яку вона повертала, чим порушила вимоги п. 16.2 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищезазначена постанова була винесена на підставі протоколу серії АР № 158616.
Відповідно до ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Крім того, всупереч вимогам статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, інспектором не з’ясовано належним чином обставини, які пом’якшують мою відповідальність за скоєне адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерплих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час винесення постанови не дотримано вимог ст.ст. 245, 276, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення , відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Держав автоінспекції МВС, затвердженої наказам Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 року № 111 забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані та не пройшли метрологічної повірки, або мають свідоцтво про таку перевірку, термін дії якого минув, т им більше, що у відповідності до п. 13.2 вищезазначеної інструкції до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до пп. 12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоці транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Таким чином, зроблена фіксація технічним засобом не може прийматися судом як правомірною та достовірною.
У судове засідання з’явився свідок та пояснив, що 03.01.2010 року ОСОБА_1 здійснила поворот праворуч із вулиці Грязнова у м. Запоріжжі із крайнього правого ряду після зупинки на світлофорі на не значній швидкості на пр. Леніна, який має три смуги руху в одному напрямку. Під час проїзду пішохідного переходу пішохід знаходився на іншій смузі руху, переходив її спокійно, не був змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху; небезпеки наїзду на нього не існувало, уникати наїзду він не був змушений; боковий інтервал до пішоходу був безпечний.
Відповідно до п. 16.2. ПДР встановлено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає. Безпосередньо, порядок проїзду пішохідних переходів визначено Розділом 18 ПДР
Пунктом 18.2. передбачено, що на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Доводи, наведені позивачем, знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті; постанова про адміністративне правопорушення є безпідставною та необґрунтованою, оскільки, відповідно ст.9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачами в судове засідання не надано суду обґрунтованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що адміністративне правопорушення не було зафіксоване належним чином, як того вимагає чинне законодавство, постанова по справі про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом вини, вона винесена з грубими порушенням чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевказане, повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5,6, 71, 160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 14-1, 247,251, 287-289, 292, 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03 січня 2010 року серії АР № 161108 про притягнення до відповідальності та накладення стягнення ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок та провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Запоріжжя, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: В.В. Васецька