Справа № 2 – 1196/10  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 квітня 2010 року    Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

       Головуючого – судді:  Драник Н.П.

       при секретарі:               Бакум Р.М.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Акціонерного товариства «Укрінбанк» Дніпровська філія АТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, процентам, пені, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, процентам, пені, вказуючи, що Дніпровською філією АТ «Укрінбанк» відповідно до умов Кредитного договору № 2008-22 від 20.03.2008 року фізичній особі ОСОБА_1 було надано споживчий кредит на придбання автомобіля строком по 19 березня 2014 року включно у розмірі 11424,00 доларів США із сплатою 12% річних та погашенням згідно графіку.

Забезпеченням виконання позичальником умов кредитного договору згідно договору застави № 2008-22 від 20.03.2008 року було оформлено придбаний за кредитні кошти автомобіль марки CHEVROLET AVEO, реєстраційний № СА 0425АР, а також, відповідно до договору поруки № 2008-13 від 20.03.2008 року, було оформлено поруку фізичної особи ОСОБА_2, батька позичальника.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1, починаючи з січня 2009 року перестав сплачувати обов’язкові чергові платежі по кредиту, а з липня 2009 року – проценти та комісію за користування кредитом.

30.09.2009 року позичальник ОСОБА_1, не маючи матеріальної можливості обслуговувати отриманий в банку кредит, добровільно передав на зберігання банку придбаний за кредитні кошти автомобіль та звернувся з проханням надати дозвіл на реалізацію цього автомобіля, який був предметом застави за вказаним вище договором застави.

У зв’язку з вище викладеним, беручи до уваги, що відповідно до п. 8.3 договору банк має право вимагати у позичальника дострокового погашення заборгованості в разі затримання сплати чергових платежів по кредиту, процентах, комісії щонайменше за один календарний місяць, відповідачам ОСОБА_1 (позичальнику) та ОСОБА_2 (поручителю) 15.10.2009 року було пред’явлено письмову претензію з розрахунком заборгованості з вимогою протягом 30-ти календарних днів погасити прострочену заборгованість по щомісячних платежах та достроково повернути кредит в сумі 10246,90 доларів США (сума станом на дату пред’явлення претензії), яку відповідачі залишили без відповіді та задоволення.

Відповідно до пп.. 2.1.6. пункту 2.1. договору застави № 2008-23 від 20.03.2008 року банк мав право звернути стягнення на заставне майно (автомобіль) у випадку виникнення у нього права вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

Так, за дорученням позичальника ОСОБА_1 та за згодою банку 16 грудня 2009 року, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, за 7000,00 доларів США було реалізоване заставне майно, а саме автомобіль марки CHEVROLET AVEO, реєстраційний № СА 0425АР, який належав позичальнику ОСОБА_1

За рахунок коштів, які було виручено з реалізації заставного майна, за заявою позичальника ОСОБА_1 було погашено частину кредиту в сумі 6547,57 доларів США та нараховані по дату продажу застави проценти за користування кредитом в сумі 452,43 долари США, після чого залишок по кредиту ОСОБА_1 почав становити 3699,33 долари США, на які відповідно до п. 4.3., п. 4.4. договору продовжують нараховуватись проценти та пеня за несвоєчасно сплату.

Нараховану та не сплачену позичальником ОСОБА_1 щомісячну комісію за користування кредитом за період з липня 2009 року по дату продажу заставного майна в грудні 2009 року було погашено банком за рахунок отриманого від Черкаської філії страхової компанії «Дженералі Гарант» страхового відшкодування (27.12.2008 року із застрахованим заставним автомобілем стався страховий випадок. Відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту по полісу № 19-197501 від 19.03.2008 року вигодонабувачем є банк).

Станом на дату подачі позову, тобто на 14.01.2010 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № 2008-22 від 20.03.2008 року перед банком згідно розрахунку становить 3905,15 доларів США, з яких 3699,33 долари США кредиту, 123,688 доларів США пені за прострочення сплати чергових платежів по кредиту, 82,03 долари США процентів за користування кредитом, 0,11 доларів США пені за прострочення сплати процентів.

Пеня за прострочення сплати платежів по кредиту та/або процентах за користування кредитом відповідно до п. 11.1 договору нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму несвоєчасно сплаченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів прострочення. Банк має право стягувати пеню на підставі п. 8.2. договору.

Відповідно до п. 3.3 договору при недостатності суми, вирученої від продажу заставленого автомобіля, для повного задоволення вимог банку, банк має право одержати суму, якої не вистачає, за рахунок іншого майна позичальника та/або поручителя, відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки № 2008-13 від 20.03.2008 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_2, відповідальність позичальника (ОСОБА_1А.) та поручителя (ОСОБА_2І.) є солідарною.

Просять стягнути солідарно з відповідачів на їхню користь 3905,15 доларів США боргу, а також судові витрати на сплату держмита в розмірі 312,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн.

Представник позивача за в  судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання з’явилися, позов визнали в повному обсязі та не заперечували проти його задоволення. Суду пояснили, що борг виник в зв’язку із скрутним матеріальним становищем.

Суд ухвалив на підставі ч. 4 ст. 130 ЦПК України справу розглядати в попередньому судовому засіданні в зв’язку з визнанням відповідачем позову.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідачів, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, що Дніпровською філією АТ «Укрінбанк» відповідно до умов Кредитного договору № 2008-22 від 20.03.2008 року фізичній особі ОСОБА_1 було надано споживчий кредит на придбання автомобіля строком по 19 березня 2014 року включно у розмірі 11424,00 доларів США із сплатою 12% річних та погашенням згідно графіку.

Забезпеченням виконання позичальником умов кредитного договору згідно договору застави № 2008-22 від 20.03.2008 року було оформлено придбаний за кредитні кошти автомобіль марки CHEVROLET AVEO, реєстраційний № СА 0425АР, а також, відповідно до договору поруки № 2008-13 від 20.03.2008 року, було оформлено поруку фізичної особи ОСОБА_2, батька позичальника.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1, починаючи з січня 2009 року перестав сплачувати обов’язкові чергові платежі по кредиту, а з липня 2009 року – проценти та комісію за користування кредитом.

30.09.2009 року позичальник ОСОБА_1, не маючи матеріальної можливості обслуговувати отриманий в банку кредит, добровільно передав на зберігання банку придбаний за кредитні кошти автомобіль та звернувся з проханням надати дозвіл на реалізацію цього автомобіля, який був предметом застави за вказаним вище договором застави.

Відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.10.2009 року було пред’явлено письмову претензію з розрахунком заборгованості з вимогою протягом 30-ти календарних днів погасити прострочену заборгованість по щомісячних платежах та достроково повернути кредит в сумі станом на дату пред’явлення претензії 10246,90 доларів США, яку відповідачі залишили без відповіді та задоволення.

Відповідно до пп. 2.1.6. пункту 2.1. договору застави № 2008-23 від 20.03.2008 року банк мав право звернути стягнення на заставне майно у випадку виникнення у нього права вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

Так, за дорученням позичальника ОСОБА_1 та за згодою банку 16 грудня 2009 року, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, за 7000,00 доларів США було реалізоване заставне майно, а саме автомобіль марки CHEVROLET AVEO, реєстраційний № СА 0425АР, який належав позичальнику ОСОБА_1

За рахунок коштів, які було виручено з реалізації заставного майна, за заявою позичальника ОСОБА_1 було погашено частину кредиту в сумі 6547,57 доларів США та нараховані по дату продажу застави проценти за користування кредитом в сумі 452,43 долари США, після чого залишок по кредиту ОСОБА_1 почав становити 3699,33 долари США, на які відповідно до п. 4.3., п. 4.4. договору продовжують нараховуватись проценти та пеня за несвоєчасно сплату.

Нараховану та не сплачену позичальником ОСОБА_1 щомісячну комісію за користування кредитом за період з липня 2009 року по дату продажу заставного майна в грудні 2009 року було погашено банком за рахунок отриманого від Черкаської філії страхової компанії «Дженералі Гарант» страхового відшкодування, оскількиь27.12.2008 року із застрахованим заставним автомобілем стався страховий випадок. Відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту по полісу № 19-197501 від 19.03.2008 року вигодонабувачем є банк.

Станом на дату подачі позову, тобто на 14.01.2010 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № 2008-22 від 20.03.2008 року перед банком згідно розрахунку становить 3905,15 доларів США, з яких 3699,33 долари США кредиту, 123,688 доларів США пені за прострочення сплати чергових платежів по кредиту, 82,03 долари США процентів за користування кредитом, 0,11 доларів США пені за прострочення сплати процентів.

Пеня за прострочення сплати платежів по кредиту та/або процентах за користування кредитом відповідно до п. 11.1 договору нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму несвоєчасно сплаченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів прострочення. Банк має право стягувати пеню на підставі п. 8.2. договору.

Відповідно до п. 3.3 договору при недостатності суми, вирученої від продажу заставленого автомобіля, для повного задоволення вимог банку, банк має право одержати суму, якої не вистачає, за рахунок іншого майна позичальника та/або поручителя, відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки № 2008-13 від 20.03.2008 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_2, відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

В судовому засідання об’єктивно встановлено, що відповідачі взяті на себе зобов’язання не виконують. А тому, згідно умов кредитного договору № 2008-22 від 20.03.2008 від 20.03.2008 року та договору застави № 2008-22 від 20.03.2008 року до стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає борг в сумі 3905,15 доларів США в солідарному порядку.

До стягнення  з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача  підлягає сума  судових витрат, що складається з 312,64 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530,  553-559,  611, 651, 1054 ЦК   України, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд ,-      

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву Акціонерного товариства «Укрінбанк» Дніпровська філія АТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, процентам, пені – задоволити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрінбанк» Дніпровська філія АТ «Укрінбанк» борг в сумі 3905,15 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрінбанк» Дніпровська філія АТ «Укрінбанк» судові витрати по сплаті  державного мита в сумі 312,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн., що всього становить  432 грн. 64 коп. .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя                                                                    Н.П.Драник