Справа № 2–793/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    8 квітня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Прасолова В.Н.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.

    за участю представника позивачки –  ОСОБА_1

    за участю представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошової суми та моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_5Г, в якому просить: стягнути з ОСОБА_5 аванс в розмірі 4500 доларів США та  моральну шкоду 3000грн.

В обґрунтування позову вказує наступне. Між нею, позивачкою та відповідачем  приблизно 20 грудня 2008 року була укладена усна домовленість, що вона, позивачка, придбає квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться під заставою у ЗАТ "ОТП Банк", та відповідно домовленості, сплатить ОСОБА_5 20 тисяч доларів США за вищезгадану квартиру і 70 тисяч Швейцарських франків до банку. 24 грудня 2008 року платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 було перераховано 1000 $ США через ЗАТ "ОТП Банк". 30 січня 2009 року передала відповідачу 3500 $ США, та отримала розписку на загальну суму авансу за вищезгадану квартиру 4500 доларів США, що становить в еквіваленті національній валюті 34650 грн. Але з кризовим станом та не стабільними цінами на нерухомому ринку, які відбуваються ще на сьогоднішній день та не стабільним матеріальним станом, який зараз має, квартиру придбати не змогла. Підрахував свої доходи та проаналізував свій матеріальний стан, подзвонила ОСОБА_5 та попросила повернути аванс в розмірі 4500 доларів США. ОСОБА_5 відповів відмовою, сказав, що гроші не поверне. Потім, направила йому листа, але відповіді не отримала. У зв'язку з тим, що відповідач не повернув гроші, таким чином були порушені права неправомірними діями відповідача, що призвело до моральних страждань та переживань, був порушений життєвий стан та стан моєї родини. Таким чином, моральна шкода була причинена відповідно ст. 23 ЦК України.

Уточнивши позов просить: усну угоду між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 признати недійсною; стягнути з відповідача гроші в розмірі 45000 доларів США та моральну шкоду у розмірі 3000грн.

В обґрунтування уточненого позову, крім раніше наведених доводів, наводить наступне.  Усна угода купівлі - продажу квартири є порушенням закону України, згідно ч. 1 ст. 206 ЦК Країни угоди, які можуть чинитися усно, але за винятком угод, підлягаючих нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу квартири укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Згідно ч. З ст. 208 ЦК України угоди між фізичними особами на суму, яка перевищує в 20 та більше разів неоподатковуваного податком мінімального доходу громадян здійснюється у письмовій формі. Таким чином, усна угода, що відбулася   є не дійсною, відповідно ч. 2 ст. 547 ЦК України угода щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинена з недотриманням письмової форми, є нікчемною. Згідно ст. 215 ЦК України, нікчемна угода - це така недійсність, що встановлена законом і не вимагає її судового визнання. Відповідно до ст. 216 ЦК України, правові  наслідки недійсної угоди - кожна із  сторін повинна повернути другій  стороні  в натурі все, що вона отримала в виконання цієї угоди.

Остаточно уточнивши позов просить: тягнути з відповідача збитки в розмірі 34650 грн. та моральну шкоду в сумі  3000 грн.

Обґрунтовуючи остаточно уточненні позовні вимоги наводить, крім раніше наведених доводів, наступне. Нею, позивачкою, на протязі листопада та грудня місяця 2008 року були передані частками гроші відповідачу в розмірі 3 тис. доларів США, 24 грудня 2008 року платіжним дорученням в іноземній валюті № 1, було перераховано 1000 доларів США через ЗАТ "ОТП Банк" за вищезгадану квартиру. Згодом, в січні 2009 року передала відповідачу ще  500 доларів США, та отримала розписку на загальну суму 4500 доларів США, що становить в еквіваленті національній валюті 34650 грн. При цьому, ніяких документів в письмовій формі ні в нотаріаті, ні між собою не оформляли. Не уточнювали термін передачі всієї суми грошей повністю за квартиру. Відповідач не передавав ключі від квартири та документи. В даній квартирі не проживала. В січні 2009 року з'явилися ускладнення зі здоров'ям і було надане направлення в лікарню на амбулаторне лікування. Після виходу з лікарні, підрахувавши свої доходи та проаналізував свій матеріальний стан зрозуміла, що квартиру придбати не зможе. Подзвонила відповідачу та попросила повернути гроші в розмірі 4500 доларів США. ОСОБА_5 відповів відмовою, сказав, що гроші повертати не збирається. У зв'язку з тим, що всі угоди відносно нерухомості обов'язково повинні укладатися в письмовій формі та нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, то вважає, що їхня усна угода є не дійсною.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та підтвердила зміст позову. Також зазначила, що при передачі відповідачу  1000 доларів США була присутня її мати – ОСОБА_6, при передачі 1500 доларів США також були присутні свідки. Змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та у своїх поясненнях підтвердив зміст позову. Крім того зазначила, що позивачка зверталася письмово до відповідача з проханням повернути борг. Разом з відповідачем їздила до банку, де пояснили, що поки буде існувати борг по кредитному договору відповідача, квартира їй не буде належати. Наполягає, що просить стягнути з відповідача 34650 грн. як аванс. Змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в листопаді 2008 року позивачка погодилася купити квартиру на умові оплати боргу в сумі 20000 доларів США за його, відповідача, кредитним договором. Підписавши договір про наміри, позивачка прийняла обов’язок по кредиту на себе. Він, відповідач, погодився уступити 2000 доларів США. Позивачка йому передала в кінці листопада 2008 року 300 доларів США, наступного дня – 140 доларів США. Через 1-2 дні в банку передала 2000 доларів США. 4-5 грудня 2008 року передала ще 500 доларів США,  29 грудня 2008 року переказом передала 1000 доларів США, а 30 січня 2009 року на вулиці передала 500 доларів США. Квартиру купив в 2008 році, зареєстрував квартиру на себе. Ним, відповідачем був укладений іпотечний договір, за яким квартира є забезпеченням виконання кредитного договору. Після укладення іпотечного договору розпоряджатися квартирою не міг. Договір від 11 вересня 2008 року про продаж квартири розірвав усно, підписав в агентстві акт про виконання робіт.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засідання позов не визнав та пояснив, що визнає факт передачі позивачкою відповідачу грошей в сумі 4500 доларів США. Письмової або усної згоди банку на відчуження квартири не було. Спеціаліст банку пояснював, що така можливість є. Строк передачі повної суми грошей за квартиру позивачка та відповідач не встановили. Строк передачі квартири, документів на квартири сторони не встановлювали Для укладення договору купівлі – продажу до нотаріуса не ходили, не планували укласти у нотаріуса попередній договір. Вважає, що розписка є договором завдатку. Також зазначив, що між сторонами в грудні 2008 року в квартирі АДРЕСА_2 був укладений договір намірів, як укладався договір пояснити не може. Коли позивачка відмовилася виконувати договір пояснити не може. Крім того, подав письмові заперечення, в яких зазначив наступне. Вимогу про визнання усної угоди  купівлі-продажу  квартири  вважає безпідставною та необґрунтованою. Ця угода не може бути визнана недійсною в наслідок того, що не мала характеру і змісту укладеного договору чи угоди, як в усній так і у письмовій формі. Договір купівлі-продажу є реальним договором, а отже вступає в дію з моменту підписання договору, передачі покупцеві продавцем правовстановлюючих документів, ключів від квартири, а даних дій між відповідачем та позивачем здійснено не було. Жодного договору купівлі-продажу не укладалося ні в усній, ні в письмовій формі, тому вимоги визнання неіснуючого договору купівлі-продажу недійсним вважає безпідставними, а факт начебто усного укладання договору недоведеним. Як повнолітня, дієздатна та правоздатна особа, отримував від позивачки лише завдаток, що підтверджено в розписці від 30.01.2009 р., а не оплату за договором купівлі - продажу, оскільки здійснити продаж трикімнатної квартири в м. Кривий Ріг за 4500,00 доларів не відповідало б матеріальним інтересам родини. Договір купівлі - продажу укладено не було з вини позивачки, про що остання вказує у позові. У грудні 2008 року позивач дізнавшись про те,  що квартира продається, зустрілася з ним, відповідачем та висловила бажання придбати квартиру у свою власність. ОСОБА_4 знала, що квартира виставлена на продаж через агентство нерухомості "Кредо". Це факт спонукав позивачку добровільно підтвердити своє бажання придбати квартиру. Своє бажання ОСОБА_4 підтвердила наміром передати мені в  якості задатку частку грошей, як гарантію того що вона обов'язково придбає квартиру, а він, в свою чергу продасть квартиру. Запропонував ОСОБА_4  сплатити в якості завдатку 4500 доларів США, на що остання погодилась. Розуміючи серйозність намірів ОСОБА_4 я розірвав договір с АН "Кредо" щодо продажу квартири, та відмовив ще двом покупцям. Згодом ОСОБА_4 передала вказану суму грошей, після чого, на її прохання написав розписку, що отримав завдаток під майбутній продаж квартири. Заперечень по суті змісту розписки зі сторони ОСОБА_4 та її свідків не було, тобто отримуючи розписку, позивачка усвідомлювала факт того, що передані гроші мали значення саме завдатку. Вважає відбулася домовленість про передачу завдатку як забезпечення зобов'язання однієї сторони перед іншою виконати в майбутньому певні дії, яка має ознаки провочину, зміст і суть якого був оформлений у письмовій формі, відповідно до ст.ст. 570, 571, 547, 203, 205, 207 ЦК України. Посилання на нікчемність правочину забезпечення зобов'язання у зв'язку з недодержанням письмової форми правочину суперечать наданим позивачкою доказам. Вимоги  у позовній заяві суперечать фактам викладеним у документах наданих як докази до суду. Так, в листі позивачка зазначає, що в зв'язку з тим, що він, відповідач, відмовився повернути завдаток - то просить повернути аванс. Яким чином визнаний позивачкою завдаток стає авансом не відомо. В розписці також зазначено, що кошти були передані як завдаток, а не аванс, а отже поверненню не підлягають. Згідно п.1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Причиною не укладення договору купівлі-продажу квартири стала відмова позивачки від подальшого укладання. Це суттєво порушило його, позивача, плани, оскільки було відмовлено іншим потенційним покупцям і несе додаткові витрати для пошуку нових покупців, а також зазнав збитків у зв’язку з тим, договір купівлі - продажу не відбувся. Вважає позов в частині відшкодування моральної шкоди недоведеним та необґрунтованим. Позивачкою не зазначені докази, що підтверджують позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_4 не доведено характер, тривалість та розмір заявленої в позові моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засідання позов не визнав та пояснив, що між позивачкою та відповідачем існувала усна домовленість про купівлю – продаж квартири, був укладений договір завдатку, письмової угоди не було. Гроші, які отримав відповідач є завдатком, повертати завдаток підстав нема.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: платіжне доручення (а.с.5), лист(а.с.7), розписка(а.с.8), поштове повідомлення(а.с.9), повідомлення(а.с.29), договір підряду(а.с.57), довідка(а.с.62), виписка з медичної карти(а.с.63), кредитний договір(а.с.66), договір іпотеки(а.с.71-73), доповнення до договору підряду(а.с.74).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

Відповідачу з 3 вересня 2007 року належить квартира  АДРЕСА_3, що встановлено повідомленням(а.с.29).

18 квітня 2008 року відповідач у забезпечення кредитного договору від 8 квітня 2008 року уклав іпотечний договір, предметом якого є квартира  АДРЕСА_3. Відповідно до договору іпотеки накладена заборона відчуження вказаної квартири. Вказані обставини встановлені договорами(а.с.66-73).

Відповідач 11 вересня 2008 року уклав з СПД ОСОБА_7 договір, відповідно до якого останній взяв на себе зобов’язання з продажу квартири АДРЕСА_3. 26 листопада 2008 року за згодою сторін договору, цій договір зупинений. Вказані обставини встановлені договором(а.с.57), додатковою угодою(а.с.74).

Дізнавшись про намір відповідача продати вказану квартиру, позивачка висловила намір купити цю квартиру. На протязі листопада грудня 2008 року позивачка передала відповідачу частками гроші в сумі 3000 доларів США, 24 грудня 2008 року платіжним дорученням перерахувала 1000 доларів США, в січні 2009 року передала відповідачу 500 доларів США в рахунок оплати вартості квартири. 30 січня 2009 року позивач склав розписку, в який зазначив, що отримав від позивачки 4500 доларів США за покупку зазначеної квартири. Також в розписці зазначив, що залишок до сплати дорівнює 13700 доларів США. При цьому отримані від позивачки 4500 доларів США відповідач зазначив як “завдаток”. Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, розписки(а.с.8).

Позивачка та відповідач строк передачі повної суми грошей за квартиру, строк передачі квартири, документів на квартиру не встановили. Для укладення договору купівлі – продажу до нотаріуса не зверталися, не планували укласти та не уклали будь який попередній договір. Вказані обставини визнаються представником відповідача.

    Позивачка з 30 січня 2009 року по 10 лютого 2009 року проходила стаціонарне лікування з приводу стоматологічного захворювання, після виписки з лікарні проходила амбулаторне лікування. Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень позивачки, які  узгоджуються з довідкою, випискою(а.с.62, 63).

    Позивачка після виходу з лікарні, підрахувавши свої доходи, проаналізувавши свій матеріальний стан зрозуміла, що у зв’язку з кризовим станом квартиру придбати не зможе, а тому відмовилася від наміру купити квартиру. Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін.

В лютому 2009 року позивачка направила позивачу лист, в якому просила повернути передані за квартиру гроші. При цьому в тексті листа передану суму позивачка зазначила і як “завдаток” і як “аванс”. Відповідач відмовився повернути позивачці 4500 доларів США. Вказані обставини встановлені судом листом(а.с.7), поштовим повідомленням(а.с.9), поясненнями сторін.

    Суд вважає, що встановленим фактам та обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами ЦК України.

    Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є, зокрема, грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього договором платежів на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 220 ч.1 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі – продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню.

    Судом встановлено, що між сторонами не був укладений будь який договір, за яким у позивачки виник обов’язок вносити платежі відповідачу. В судовому засіданні також встановлено, що в листопаді 2008 року – січні 2009 року відповідач у зв’язку з наявною забороною відчуження квартири АДРЕСА_3 не мав права розпоряджатися нею. Усна домовленість між позивачкою та відповідачем про продаж квартири є нікчемною. Тому передані позивачкою 4500 доларів США є авансом.

Зазначення особисто відповідачем у розписці, що отримані ним від позивачки суми є “завдатком” не змінює суті правовідносин між сторонами. Таке визначення згаданої суми грошей вжив відповідач, розписка не підписана позивачкою.

Зазначення позивачкою у листі з вимогою повернути гроші  слову “завдаток” не змінює суті правовідносин, а свідчить про юридичну необізнаність позивачки, так як далі за текстом вона називає ці гроші як “аванс”.

Таким чином, відповідно до ст.216 ч.3 ЦК України суд вважає, що відповідач повинен повернути позивачці отримані ним 4500 доларів США. Керуючись положеннями ст.533 ЦК України, суд вважає, що відповідно до курсу Національного Банку України, сума яка підлягає стягненню з відповідача  дорівнює 34650 грн.

Судом не встановлено, що позивачці  діями відповідача завдана моральна шкода, передбачена ст. 23 ЦК України. Тому вимоги позивачки в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд на підставі ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

    Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати: державне мито у розмірі 346 грн. 50 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп.; витрати на правову допомогу у сумі 800 грн. 00 коп.

    Керуючись ст. ст.215,220,570,657 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

    Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 34650 грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позову – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 судові витрати: по сплаті державного мита - у сумі 346 грн. 50 коп.; по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у сум 30 грн. 00 коп.; по оплаті правової допомоги - у сумі 800 грн. 00 коп.

    На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяви про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Головуючий суддя :                             В.М. Прасолов