Справа №  2-32/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

       31 березня 2010 року                                                                               м.Житомир

                                 Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

      головуючого – судді Гансецької І.А.

                                                   при секретарі  Маковей О.М.,Яновичі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом прокурора Корольовського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб, служби у справах дітей Житомирської міської ради, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними доручення, договорів дарування та купівлі-продажу квартири,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Корольовського району м.Житомира звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.07.2001 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та неповнолітньому   ОСОБА_1  ОСОБА_3, який діяв за дорученням від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1. В подальшому, вказана квартира була відчужена за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 Просив  визнати договори дарування від 04.07.2001 р. та купівлі-продажу від 16.12.2005 року зазначеної квартири недійсними

Під час розгляду справи прокурор  збільшив позовні вимоги і просив визнати недійсним доручення на ім»я ОСОБА_3, посвідчене приватним нотаріусом ОСОБА_8 від імені ОСОБА_1 з тих підстав, що ОСОБА_1 на момент видачі доручення був неповнолітнім і не був наділений цивільною дієздатністю, а також визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.07.2001 р., як удаваний, оскільки між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги з тих самих підстав.

ОСОБА_1, який  на момент ухвалення рішення досяг повноліття, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Його представник в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.

              ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, але не змогла пояснити яким чином оформлялись довіреності в 2001 році на ім»я ОСОБА_3 від її імені та від імені її малолітнього сина. Гроші за відчуження квартири АДРЕСА_1 ні вона ні її син не отримали. Який договір було укладено від її імені їй також не відомо.

               Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що приватний нотаріус ОСОБА_8 посвідчила довіреності від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, якими вони уповноважили ОСОБА_3 розпоряджатись всім їхнім майном. 04.07.2001 року він, від імені своїх довірителів уклав з ОСОБА_4 договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Фактично між ними було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. За вказаним договором ОСОБА_4 передала йому 4300,0 доларів США. Доказів того, що вказані кошти він передав ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 він не має.

                 В судове засідання 31.03.2010 року представник ОСОБА_3 не з»явилась та направила листа з проханням розглянути справу у її відсутність.

                 ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_4 дійсно уклала з ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_1А та ОСОБА_2 договір дарування квартири АДРЕСА_1, хоча насправді між ними було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 4300,0 доларів США. Про те, що ОСОБА_1 був неповнолітнім ні він, ні ОСОБА_4 не знали. Квартиру вони знайшли через агенцію з нерухомості. В 2005 році він за довіреністю від імені ОСОБА_4 продав зазначену квартиру ОСОБА_6

                 В судове засідання 31.03.2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не з»явились та направили до суду листа з проханням розглядати справу у їх відсутність.

                 Представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що її довіритель є добросовісним набувачем, тому підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2005 року  відсутні.

                 Представник служби у справах дітей Житомирської міської ради, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не з»явились та направили до суду листи з проханням розглядати справу у їх відсутність.

 Заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

   Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 39298 від 02.07.2001 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної власності ОСОБА_2 та малолітньому   ОСОБА_1 в рівних долях.  05.06.2001 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 посвідчила довіреність від імені ОСОБА_2, якою остання уповноважила ОСОБА_3 розпоряджатись належною їй квартирою № 14 по вул.Шевченка,37 в м.Житомирі. 02.07.2001 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1, якою він уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатись всім його майном.  На підставі вказаних довіреностей ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1. 16.12.2005 року ОСОБА_5, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу даної квартири з ОСОБА_6

За змістом ст.14 ЦК України в редакції 1963 року за неповнолітніх, які не досягли п»ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки або опікуни. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди. Договір доручення, укладений 02.07.2001 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинено за межами цивільної дієздатності неповнолітнього. В зв»язку з наведеним, суд визнає його недійсним, відповідно до вимог ст.51 ЦК України в редакції 1963 р.

  Також обґрунтованими суд визнає вимоги прокурора щодо визнання удаваним правочину від 04.07.2001 року, згідно якого ОСОБА_3 на підставі довіреностей від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1, оскільки вчинений він був сторонами для приховання іншого правочину, який насправді вони вчинили, а саме, договору купівлі-продажу квартири. Даний факт підтверджується поясненнями ОСОБА_5 та представника ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Згідно вимог ст.58 ЦК України 1963 року коли угоду укладено з метою приховати іншу угоду ( удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 фактично уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 і передала йому 4300,0 доларів США, які на момент укладення угоди були еквівалентні 23136,15 грн. за офіційним курсом Національного банку України,  а також те, що ОСОБА_4 не могла знати про перешкоди до вчинення договору, зокрема, що ОСОБА_1 на момент вчинення правочину був неповнолітнім і не міг  самостійно надати довіреність на відчуження належного йому житла, суд визнає її добросовісним набувачем.

Також добросовісним набувачем суд визнає ОСОБА_6, яка придбала спірну квартиру і не могла знати про порушення прав неповнолітнього при її відчуженні в 2001 році. В зв»язку з наведеним, підстави для визнання недійсними договорів дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.07.2001р. та купівлі-продажу від 16.12.2005 р. відсутні.

Разом з тим, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_3 обов»язок  повернути ОСОБА_1 ? вартості відчуженої квартири від його імені, оскільки ОСОБА_3 в судовому засіданні не надав доказів передачі малолітньому цих коштів в сумі 2150,0 доларів США, еквівалентом яких на 04.07.2001 р., тобто на момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, було 11568,08 грн.

              Судові витрати суд покладає на ОСОБА_3 оскільки саме його дії призвели до порушення законних прав малолітнього.

Також, суд вважає за можливе скасувати арешт , накладений Корольовським районним судом м.Житомира згідно ухвали від 12.01.2008 року на спірну квартиру з часу набрання чинності рішенням суду.

Керуючись ст.ст.10,57-60,208,209,212-215 ЦПК України, ст. 364 ЦК України, ст.ст.60,69,70 СК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним довіреність на ім»я ОСОБА_3, посвідчену 02.07.2001 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в реєстрі за № 1473 від імені ОСОБА_1.

 Визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 04.07.2001 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з одного боку  та ОСОБА_4 з другого боку, зареєстрований в реєстрі за № 780 та застосувати до нього правила , що регулюють договір купівлі-продажу.

В решті вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА