ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

09 липня 2007 р.                                                             Справа  № 11/91

За позовом   Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  м. Ужгород

До відповідача    Сільськогосподарського  Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодавидківське", с.Н.Давидково Мукачівського району

про  стягнення    4758 грн. штрафних санкцій.

                Суддя Л.М.Якимчук

ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:

Від позивача: - Шибаєв А.М.    –представник,  довіреність  від  10.01.2007.

Від відповідача:  -  Човрій М.В. - директор.

СУТЬ СПОРУ:  Позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення         4758грн. адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,  передбаченого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон). Зокрема, відповідно до вимог вказаної статті відповідач повинен  був працевлаштувати 1 інваліда, однак,  не працевлаштував, що видно із поданого до відділення звіту (форма 10 ПІ річна  „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2006 рік).

            Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задоволити позов повністю.

       Відповідач  письмове заперечення на позов не подав, разом з тим, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що при складанні звіту форми 10 ПІ за 2006 рік ним помилково не включено дані про працевлаштування одного інваліда у 2006 році, а саме, Черепаня І.П. - інваліда  ІІ групи, який на даний час не працює.  Крім того, сільськогосподарське виробництво є сезонним, а тому робота на підприємстві має тимчасовий характер, що не дозволяє працевлаштувати інваліда на постійну роботу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Частиною першою ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 –ХІІ  від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями (далі Закон), для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від  03.05.1995 № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі Положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів;  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно з п.3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозоології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. А пунктом  2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до  ч.1 ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Отже, на підприємство  не покладається обов’язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов’язок створювати робочі місця для працевлаштування  інвалідів та інформувати про кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

  Відповідач подав суду  копії витягу  із акту огляду МСЕК №0344415 Черепаня І.П., а також  лист Керуючому  Закарпатським обласним відділенням  Фонду соціального захисту  інвалідів від 26.04.2007, в  якому  повідомив, що ним працевлаштовано у 2006 році одного інваліда, однак помилково не зазначено у звіті.  

Отже,   відповідач виконав передбачений  Законом обов"язок   щодо працевлаштування інваліда,   про  що повідомив позивача, у зв"язку з чим  у позові належить відмовити повністю.   

           Керуючись ст.ст. 17, 18,  21, 69, 71, 86, 94, 98, 158, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні позову вімовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Якимчук Л.М.