Справа №2-2060/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2008 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сітайло Л.Г.
при секретарях Гринь І.С., Кравчук О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та стягнення грошової компенсації, -
ВСТАНОВИВ:
02 квітня 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, та просив виділити йому та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2. Відповідачу виділити квартиру АДРЕСА_1.
В подальшому позивач неодноразово змінював позовні вимоги та просив суд виділити та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2, а відповідачу врахувати вартість проданої нею спільної власності подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 в розмірі 681 750 грн.
Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що під час перебування у шлюбі з відповідачкою ними придбано майно: квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 Право власності на зазначені об'єкти нерухомості зареєстровано за відповідачкою. В зв'язку з неможливістю продовження шлюбних відносин, за спільною згодою, 25.05.2004 року шлюб розірвано. На весні 2006 року відповідачка, за його згодою, відчужила квартиру АДРЕСА_1, надавши зобов'язання про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 на його ім'я. Беручи до уваги, що відповідачка не бажає в добровільному порядку розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя просить позов задовольнити в повному обсязі.
14 листопада 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна подружжя та просила виділити їй у власність квартиру АДРЕСА_2, а відповідачу виділити '/г частину квартири № 17 по вул. Миру в м. Обухів Київської області, а також стягнути з неї на користь відповідача компенсацію різниці вартості майна.
04 вересня 2008 року в судовому засіданні ОСОБА_2 змінила позовні вимоги та просила визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_2 та стягнути на її користь грошову компенсацію 1/2 частини зазначеної квартири в розмірі 667 192 грн. Обґрунтовуючи вимоги зазначила, що з серпня 2002 року ними фактично були припиненні подружні стосунки, що призвело до проживання в окремих квартирах. Квартира АДРЕСА_1 придбана нею за власні кошти після фактичного припинення шлюбу. Факт припинення стосунків підтверджується рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2004 року. Враховуючи вищевикладене, вищезазначена квартира не може бути спільною власністю подружжя та не підлягає поділу.
Ухвалою суду від 14.01.2008 року вищезазначені справи об'єднані в одне провадження.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. Проти вимог позову ОСОБА_2 заперечували та просили відмовити в задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову ОСОБА_1 та просила задовольнити її позов.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справ № 2-1704/04, № 2-2060/08 та вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності та задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та стягнення грошової компенсації, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 25 жовтня 1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1.
З договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11.05.1998 року, вбачається, що ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2.
Встановлено, що 04.09.2003 року між ОСОБА_2 та Спільним Українсько-Чешським підприємством „Інеком - Сервіс" укладено інвестиційний договір про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 26.04.2005 року Головним управлінням житлового забезпечення, ОСОБА_2 стала власником квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей Індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.
Враховуючи, що спірні відносини виникли до 01.01.2004 року, суд приходить до висновку, що при вирішенні вищезазначеного спору необхідно керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року. СР.
Відповідно до ст.112 ЦК УРСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Беручи до уваги, що сторони в судовому засіданні не заперечували, що квартира АДРЕСА_2 придбавалась та використовувалась для проживання сім'ї суд приходить до висновку, що вищезазначене майно є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.
Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною вартістю подружжя є необгрунтованими, виходячи з наступного.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до ст.61 ЦПК обставини, що встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.
Так, з позовної заяви, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 2 -1704/04 вбачається, що сторони припинили спільне господарство та шлюбні відносини з серпня 2002 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 25.05.2004 року у вищезазначеній справі відповідач підтримав пояснення позивача щодо не проживання однією сім'єю з серпня 2002 року та пояснив, що шлюбні відносини між ними припиненні 2 роки тому.
Доводи представника позивача, що позивача не повідомлено про час виготовлення протоколу, в зв'язку з чим він не мав права внести заперечення на протокол, судом не приймаються до уваги, оскільки позивач на свій розсуд користується правом, визначеним ст.200 ЦПК України, в редакції 1963 року, зі змінами та доповненнями.
З матеріалів цивільної справи № 2-1704/04 вбачається, що ОСОБА_1 отримав рішення суду 07.07.2005 року та не звертався до суду з зауваженнями на протокол судового засідання.
Доводи ОСОБА_1 про те, що квартира АДРЕСА_1є спільною сумісною власністю подружжя в зв'язку з тим, що він 21.03.2006 року надав згоду нотаріусу ОСОБА_5 на продаж зазначеної квартири судом не приймаються до уваги, оскільки сторони, на той час, перебували в зареєстрованому шлюбі, що апріорі вимагає отримання згоди іншого з подружжя.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1набута ОСОБА_2 в той час, коли шлюбні відносини та не є об'єктом спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Беручи до уваги, що сторони не бажали поділу майна спільної сумісної власності в натурі, ухвалою суду від 12.02.2008 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу щодо встановлення ринкової вартості квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 71/70/08 від 16.07.2008 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 1 334 384 грн.
Частинами 4, 5 статті 71 СК України також передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось ОСОБА_1, що на даний час він створив сім'ю з іншою жінкою та проживає вАДРЕСА_2
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 04.10.1991 року при неможливості поділу будинку в натурі та за відсутності згоди подружжя щодо способів поділу спільного майна, суд з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей та одного з подружжя, забезпеченості житлом в іншому місці другого з подружжя, зобов'язавши його компенсувати чоловікові або дружині право власності на частину будинку за рахунок іншого спільного майна або грошима.
Встановлено, що сторони мають дітей, Романа та Богдана, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають як з позивачем та відповідачем.
Враховуючи, що спільне життя сторін в квартирі АДРЕСА_2 є неможливим, ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на зазначену квартиру, а ОСОБА_2 не заперечує проти виплати їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 компенсації вартості Уг частини квартири АДРЕСА_2 в розмірі 667192 гри.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Частиною 4 ст.59 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.57, 60. 69, 70 СК України, ст.ст. 58, 60, 61, 79, 88, 130, 169. 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2.
В іншій частині позову відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та стягнення грошової компенсації задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 667 192 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 1730 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 180 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 210 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі десяти днів з дня його оголошення.