Справа №2-933\08
РІШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2008 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі: головуючого-судді Сітайло Л.Г. при секретарі Кравчук O.I. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності та виселення, -
ВСТАИОВИВ:
29 січня 2008 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з червня 1996 року та до дня його смерті та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Обґрунтовуючи вимоги зазначила, що з червня 1996 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 (батьком відповідача). В 2002 році вони мали намір зареєструвати шлюб, однак через хворобу та смерть батька ОСОБА_4 реєстрація не відбулася. 12 серпня 2003 року вони спільно придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Спірна квартира придбана ними за кошти, які вони зберігали на протязі 7 років та кошти, які вона отримала в борг у ОСОБА_5 З 09.02.2007 року до 07.03.2007 року ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в Інституті кардіології ім. академіка М.Д.С'тражеска. Після повернення з лікарні та до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вона доглядала його. З метою прийняття спадщини, яка відкрилась після його смерті, вона звернулась до нотаріальної контори, але отримала відмову в отриманні свідоцтва в зв'язку з недоведеністю родинних зв'язків. Враховуючи вищевикладене, просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з червня 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на спірну квартиру.
Не погоджуючись з вимогами позову відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом та просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Опель «Омега», 1989 року випуску, який належав на праві приватної власності ОСОБА_4
18 вересня 2008 року позивач змінив вимоги зустрічного позову та просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселити відповідача з зазначеної квартири.
Позивач по первісному позову та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача по первісному позову проти позову заперечував та пояснив, що позивач дійсно деякий час підтримувала стосунки з ОСОБА_4 Однак, їх відносини мали короткочасний характер та не мали ознаки шлюбних відносин. Спірна квартира була придбана ОСОБА_4 за кошти, які йому передали його батьки від продажу квартири, яка належала їм.. Беручи до уваги, що відповідач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 просив визнати право власності на спірну квартиру.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти вимог первісного позову заперечувала та підтримала вимоги зустрічного позову, а також пояснила, що вона була сестрою ОСОБА_4 ОСОБА_7 дійсно деякий час підтримувала стосунки з ОСОБА_4 Однак. їх відносини не мали ознаки шлюбу. ОСОБА_4, після розлучення з матір'ю відповідача, підтримував відносини з багатьма жінками та не мав наміру одружуватись з жодною з них. Квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_4 за кошти отримані ним від його батьків. Позивачка не приймала участі в придбанні квартири, оскільки в той час не підтримувала стосунків з ОСОБА_4 Крім того, після переїзду до нової квартири останній не повідомив позивачу адресу квартири, що підтверджується тим. що позивач в цей період шукала ОСОБА_4 та запитувала у неї нову адресу проживання останнього.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
В судовому засіданні встановлено, що позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з 01.10.1997 року до 14.03.2008 року.
Беручи до уваги, що встановлення судом факту проживання однією сім'єю передбачено Цивільним процесуальним кодексом України, який набрав чинності 01.01.2005 року, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо встановлення факту проживання однією сім'єю позивача з ОСОБА_4 з 01.10.1997 року до 01.01.2005 року.
Відповідно до договору купівлі - продажу від 12.08.2003 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4
Згідно з свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з додатком до договору замовлення № 2.19284.К від 16.03.2007 року та довідкою на одержання праху замовлення на кремацію ОСОБА_4 оформила ОСОБА_7
В судовому засіданні позивач пояснила, що з під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 12 серпня 2003 року ними спільно придбано квартиру АДРЕСА_1. Для придбання зазначеної квартири вони відкладали кошти на протязі 7 років, а також вона отримала в борг у своєї сестри ОСОБА_5 суму в розмірі 10 000 доларів США. що підтверджується розпискою від 03.08.2003 року.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_4 він підтримував дружні стосунки з 1985 року до його смерті. З 1998 року ОСОБА_4 з позивачкою підтримував близькі стосунки, разом відпочивали. В 2003 році ОСОБА_4 разом з позивачем придбав квартиру на вул. Монтажників. Більшу частину коштів за придбання зазначеної квартири він сплатив за рахунок продажу квартири його батьків, приблизно 3-4 тис. доларів США надала позивачка, оскільки ОСОБА_4 також придбав автомобіль. В квартирі АДРЕСА_1 він відвідував ОСОБА_4 та позивачку. В зв'язку з хворобою ОСОБА_4 позивачка його доглядала, а після смерті останнього займалася похованням.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона разом з чоловіком проживає вАДРЕСА_1 та була сусідкою позивачки та ОСОБА_4 Вони часто разом проводили час, щодня спілкувались з позивачкою по домашнім справам.
Свідок ОСОБА_5 ( сестра позивачки) пояснила, що позивачка та ОСОБА_4 проживали разом з 1998 -1999 року. Якийсь час вони орендували квартиру для проживання. Пізніше мали намір оселитися в квартирі їх батьків. Однак, в зв'язку з сімейними обставинами, а також враховуючи, що позивачка є співвласником зазначеної квартири, було прийнято рішення про надання їй коштів в борг в сумі 10 000 доларів США для придбання квартири по вул. Монтажників для проживання з ОСОБА_4 Факт реєстрації зазначеної квартири лише на ОСОБА_4 її здивував та враховуючи, що це справа її сестри, не приділила цьому уваги.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_4 знайома з 1990 року в зв'язку з одруженням її брата на сестрі ОСОБА_4 До 2000 року останній підтримував близькі стосунки з жінкою на ім'я ОСОБА_6. Після смерті батька ОСОБА_4 в 2002 році було прийнято рішення про продаж квартири батьків з подальшим придбанням окремих квартир. Квартиру по АДРЕСА_1та автомобіль ОСОБА_4 придбано за кошти від продажу квартири батьків. З 2002 року ОСОБА_4 приходив на сімейні зустрічі разом з позивачкою. Зі слів ОСОБА_4 він не мав наміру реєструвати шлюб з позивачкою, оскільки не бажав створювати спільну власність. Також зазначила, що про придбання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 було невідомо, оскільки після переїзду в зазначену квартиру ОСОБА_4 просив її не повідомляти адресу її місцезнаходження та його там проживання.
Статтею 74 СК України передбачено, що в разі проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є суб'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Прикінцевими положеннями Сімейного кодексу України встановлено, що останній набирає чинності з 01.01.04 року.
З загальних правил застосування законодавчих актів до правовідносин вбачається, що норми Сімейного кодексу України застосовуються до відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо відносин, які виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 укладено в 2003 році, під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю України, який не передбачав встановлення майну режиму спільної сумісної власності під час проживання осіб однією сім'єю, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1
Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З копій розрахункових рахунків на сплату житлово-комунальних послуг за лютий-квітень 2007 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1зареєстровано проживання однієї особи, власником особового рахунку зазначено ОСОБА_4
Статтями 59, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вищезазначена вимога пред'являється до суду при постановлені рішення ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення".
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем ОСОБА_7 в судовому засіданні докази не підтверджують, що за формою організації життя ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вони мали намір проживати однією сім'єю, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю з 01.01.2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 1.261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4, з заявою про прийняття спадщини після смерті останнього звернулися ОСОБА_2 (син померлого) та ОСОБА_7.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість зустрічного позову ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на спадкове майно -АДРЕСА_1.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось позивачем по первісному позову, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1.
Статтями 316, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи, що проживаючи в АДРЕСА_1 ОСОБА_7 перешкоджає здійсненню права власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру доводи позивача по первісному позову про виселення ОСОБА_7 є обгрунтованими.
На підставі ст.ст. 61,74, 1261,1269 СК України, ст.ст. 57,58, 60, 88, 213-215, 256 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності відмовити.
Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, третя особа: Головне управління юстиції в м.Києві про визнання права власності та виселення.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 81 грн.
Рішення може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі десяти днів з моменту його оголошення.