Справа №2-945/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2008 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Сітайло Л.Г. при секретарі Кравчук О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті  Києві справу за позовом ОСОБА_1   до   ОСОБА_2,   треті   особи: Солом'янська в м. Києва рада. Головне управління юстиції в м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності  на   1/2  частину будинковолодіння  по  праву  спадкуванням  за заповітом, припинення права власності на 1/2 частину домоволодіння та визнання права власності на домоволодіння та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Солом'янська районна в м. Києві рада про припинення права власності, визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні домоволодінням, -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Солом'янської районної в м. Києві ради. ОСОБА_2. треті особи Головне управління юстиції в м. Києві, Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на 54 частину домоволодіння по праву спадкування за заповітом.

18 червня 2008 року позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати право власності на 1/2 частину домоволодіння по праву спадкування за заповітом та припинити право власності ОСОБА_2 на 54 частину будинку по вул. АДРЕСА_1, що належить йому на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2003 року, визнавши за ним право власності на вищезазначену частину, стягнувши з нього на користь відповідача компенсацію грошової вартості належної йому частини в сумі 3 098 грн. Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка залишила на його ім'я заповіт. В установлений законом термін він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Беручи до уваги, що відповідач звертався до суду з метою встановлення факту дарування йому ОСОБА_3 54 частини спадкового майна, а пізніше з'ясувалось, що спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 не зареєстрований в БТІ м. Києва, отримати спадкове майно, належне йому по заповіту, було неможливим. Факт належності, за життя, вищезазначеного будинку ОСОБА_3 підтверджується архівною довідкою відділу Києво-Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві № 459 від 19.09.2002 року, будинковою книгою на спірний будинок, технічним паспортом на спірний будинок, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2003 року, довідкою ДЕЖ - 913 від 05.07.2006 року про реєстрацію в спірному будинку ОСОБА_3 Також зазначив, що до 2003 року він проживав у вищезазначеному будинку, що підтверджується встановленням в 1997 року газового лічильника, користування газом та електроенергією, укладанням договорів добровільного страхування. В зв'язку з тим, що спірний будинок є аварійним, розподіл останнього не можливий, відповідач забезпечений житлом, а він має достатній для відновлення будинку дохід, просить припинити право власності ОСОБА_2 на 54 частину будинку по вул. АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на вищезазначену частину та стягнути з нього на користь відповідача компенсацію грошової вартості належної йому частини в сумі 3 098 грн.

Не погоджуючись з позовними вимогами 18.04.2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача та просив зобов'язати останнього не чинити перешкоди в користуванні належною йому частиною спірного будинку.

17 червня 2008 року ОСОБА_2 змінив вимоги зустрічного позову та просив припинити права власності ОСОБА_1 на спадкове майно ОСОБА_3- 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеного домоволодіння та зобов'язати його сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки, а також зобов'язати останнього не чинити перешкод в користуванні домоволодінням. Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що висновком судової-будівельно - технічної експертизи встановлено неможливість поділу домоволодіння, в зв'язку з цим, він вважає, що має право вимагати припинення права власності відповідача на частину домоволодіння зі сплатою йому вартості 1/2 частини спірного майна в сумі 3 098 гри. Також зазначив, що відповідач перешкоджав та перешкоджає йому користуватися належною йому часткою, що підтверджується актами органів місцевого самоврядування. На підставі вищевикладеиого, просив задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги первісного позову підтримали в повному обсязі та просили відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечували та просили задовольнити зустрічний позов.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.01.1988 року ОСОБА_3 зробила заповідальне розпорядження.

Відповідно до умов останнього, все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, що належатиме їй на день смерті і на що вона матиме право остання заповіла ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Таким чином, суд приходить до висновку, що мають місце правовідносини, які регулюються ст.ст. 524- 526, 534 ЦК України ( в редакції 1960 року).

Відповідно до ст.ст.534, 548 ЦК України кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину, одній або кільком особам. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємиць її прийняв.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину в разі подання до державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до спадкової справи № 730, відкритої Першою Київською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1

З інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна жилий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 не зареєстрований.

Згідно з архівною довідкою Києво - Святошинської державної адміністрації Київської області по документах архівного фонду „Жулянська сільська Рада" у погосподарських книгах за 1986 -1989 роки є особовий рахунок № 754 ОСОБА_3, проживаючої поАДРЕСА_1.

Відповідно до будинкової книги, домоволодіння по АДРЕСА_1належало також ОСОБА_3

Факт належності вищезазначеного домоволодіння ОСОБА_3 підтверджується також рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2003 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 22.09.2004 року, згідно з яким встановлено факт дарування ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 1/2 частини будинку АДРЕСА_1та визнання за ним права власності.

В судовому засіданні відповідач не заперечував проти визнання права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння за позивачем в порядку спадкування за заповітом.

Виходячи з того, що домоволодіння, яке є спадковою масою після смерті ОСОБА_3, не зареєстровано в БТІ м. Києва, а позивач, вчинивши дії, які свідчать про прийняття спадщини, не може оформити свої спадкові права на нього іншим способом після смерті спадкодавця, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Доводи позивачів по первісному та зустрічному позову щодо припинення права власності іншого співвласника на 1/2 частину будинку по вул. АДРЕСА_1, визнання право власності на вищезазначену частину та стягнення з них компенсацію грошової вартості належної іншому частини в сумі 3 098 грн. є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, внаслідок неподільності речі, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.12.2007 року № 125/07 технічний стан житлової будівлі АДРЕСА_1 є аварійним, в зв'язку з чим житлово-експлуатаційне використання вищезазначеної будівлі неможливе. Розподіл будівлі на дві рівні частини, з метою експлуатації двома сторонами, незалежно одна від одної, здійснити неможливо. Доцільно даний будинок демонтувати. Дійсна вартість будівлі становить 6 196 гри.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку в спільному майні може бути припинене за рішенням суду, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливою; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" при неможливості виділу частки в натурі, що виділяється, присуджується грошова компенсація. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не бажають виділу та одержання грошової компенсації, а навпаки, просять зобов'язати їх надати грошову компенсацію іншому співвласнику, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача по первісному та зустрічному позову щодо припинення права власності іншого співвласника на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 та зобов'язання сплатити компенсацію.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною 4 ст.59 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини спірного домоволодіння, позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні всім домоволодінням є необгрунтованими.

На підставі ст.ст. 534. 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 364,365 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" та керуючись ст. ст. 57,58 60. 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Солом'янська в м. Києва рада, Головне управління юстиції в м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння по праву спадкуванням за заповітом, припинення права власності на 1/2 частину домоволодіння, визнання права власності на домоволодіння задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Солом'янська районна в м. Києві рада про припинення права власності, визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні домоволодінням відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення.