Октябрський районний суд м.Полтави

м. Полтава, вул. Навроцького, 5, 36002, (05322) 53-25-10

Справа № 2-2200/10

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2010 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі: головуючого-судді-        Хіль Л.М.

при секретарі-        Карабаш О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Полтави в особі виконавчого комітету Полтавської міської Ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Перша Полтавська державна нотаріальна контора, виконавчий комітет Ленінської районної у м. Полтаві Ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування по закону,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому прохає визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 співвласників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 по % частині на кожного та визнати за нею право власності на спадкове майно, що є спадковим після смерті ОСОБА_5 , а саме, на Ѕ частину зазначеної вище квартири; на гараж АДРЕСА_2 на земельну ділянку, що розташована в с/т «Калинка», с. Вороніна та на самочинно збудовані на ній споруди: одноповерховий садовий будинок мансардного типу, господарську споруду (літню кухню) та металевий гараж.

В обгрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 . Спадкоємцями першої черги за законом є вона та їх рідні сини ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Інших спадкоємців за законом, які б заявили свої права на спадщину немає. Крім неї інших заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори № 1 м. Полтави не надходило, а сини письмово у нотаріуса відмовилися від права на спадщину за законом на її користь у встановлений ст. 1270 ЦК України термін.

В процесі приватизації житлового фонду 26 грудня 1997 року родина з 4-х осіб приватизувала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в якій весь час мешкала.

Свідоцтво про право власності на житло на цю квартиру видане на нині покійного її чоловіка- ОСОБА_5 , на неї та на їх синів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 без визначення часток кожного співвласника в об`єкті спільної сумісної приватної власності- трикімнатній квартирі АДРЕСА_3 .

Таким чином, вказана квартира с об`єктом спільної сумісної власності чотирьох осіб без визначення часток кожного співвласника, є правові та фактичні підстави вважати ідеальні частки рівними. Суперечок щодо такого визнання у членів родини немає. За життя покійний також це питання ніколи не піднімав.

Згідно ст.370 Цивільного кодексу України частки співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено законом , договором або рішенням суду.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України вона є спадкоємицею першої черги за законом, яка постійно проживала із спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі ,а сини письмово відмовилися від спадкування своїх часток за законом на її користь, що зафіксовано у спадковій справі, а тому просила суд визнати за нею право власності на належну померлому V* частину квартири.

Крім квартири , до складу спадкового майна також входять:

-гараж АДРЕСА_2 на яке покійний мав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.08.2007 року. Гараж розташований на неприватизованій земельній ділянці;

- приватизована земельна ділянка, розташована в с/т « АДРЕСА_4 площею 494 кв.м. на якій розміщені споруди ( одноповерховий садовий будиночок мансардного типу, господарська споруда ( літня кухня ) та некапітальна залізна споруда для зберігання садового інвентарю), які зведені покійним в порядку самочинною будівництва.

Виходячи з того, що і споруди на приватизованій земельній дачній ділянці, і згаданий гараж були і є спільною сумісною власністю подружжя , при чому розмір часток співвласників є рівним, так як інше не встановлено ні договором , ні судом, то реально до складу спадкового майна належить тільки Уз частина гаража та Уз частина приватизованої земельної ділянки а інша половина повинна бути визнана частковою приватною сумісною власністю позивачки.

На даний час вона не може належним чином оформити право власності за нею на спадкове майно в зв`язку з невизначеністю часток співвлісників у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; та відсутністю правовстановлюючих документів на об`єкти самочинного будівництва.

Викладені обставини і стали підставою звернення до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивачка не з`явилася, и представник- ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, пояснення надала аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача- Територіальної громади м. Полтави в особі виконавчого комітету Полтавської міської Ради та представник третьої особи- виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві Ради в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомили.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 а також представники третіх осіб- Першої Полтавської державної нотаріальної контори, ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" також в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представник третьої особи Першої Полтавської державної нотаріальної контори також в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Згідно ст. 169 ЦПК України , суд розглядає справу по суті на підставі наявних у справі доказів, за відсутності нез`явившихся осіб.

Судом встановлено та підтверджено документально, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 1997 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про право власності на житло. Частки кожного із співвласників у праві спільної власності визначені не були.

Згідно ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або за законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що кожному із співвласників квартири- ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить по 1А частині квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частку у спільному майні.

Відповідно до листа Першої Полтавської державної нотаріальної контори від 13.07.2010 року за№ 2131, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_2 , що підтверджується поданими ними заявами до нотаріальної контори.

Таким чином, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на 14 частину квартири АДРЕСА_1 .

Окрім квартири, до спадкової маси також входить гараж АДРЕСА_2 на яке покійний мав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.08.2007 року та приватизована земельна ділянка, розташована в с/т « АДРЕСА_4 площею 494 кв.м., на якій розміщені споруди ( одноповерховий садовий будиночок мансардного типу, господарська споруда ( літня кухня ) та некапітальна залізна споруда для зберігання садового інвентарю), які зведені покійним в порядку самочинною будівництва .

У відповідності до висновку та звіту про оцінку майна, ринкова вартість автогаражу № 4 ряд 1 (Г) з погрібом (г) в кооперативі «Пролісок-97» за адресою АДРЕСА_5 2 г становить 48400,00 грн, а ринкова вартість садибного (дачного) будинку АДРЕСА_6 в садовому товаристві АДРЕСА_4 » становить 56900,00 грн.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно статті 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, наьувається нею, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно . На вимогу власника (користувача ) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно , яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи викладене, позивачці належить на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частина гаража № 4 в ряду 1 площею 21,7 кв. АДРЕСА_7 площею 494 кв.м., а також 1/2 частина споруд, розміщених на ній, а саме: одноповерховий садовий будиночок мансардного типу, господарська споруда ( літня кухня ) та некапітальна залізна споруда для зберігання садового інвентарю, які зведені покійним в порядку самочинною будівництва.

Таким чином, виходячи із вищенаведених норм, а також враховуючи нотаріально посвідчену відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від своєї частики у спадщині, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_2 право власності на гараж АДРЕСА_2 та земельну ділянку, розташовану в с АДРЕСА_4 площею 494 кв.м., та на об`єкти самочинного будівництва, розміщені на ній: одноповерховий садовий будиночок мансардного типу, господарська споруда (літня кухня ) та некапітальна залізна споруда для зберігання садового інвентарю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 212, 213 ЦПК України , ст.ст. 331, 370, 376 ЦК України, ст. 61 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Визначити частки співвласників квартири за адресою АДРЕСА_5 - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вказавши, що вони рівні та становлять по ј частині у кожного.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на гараж

АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_4 площею 494 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані об`єкти самочинного будівництва: одноповерховий садовий будиночок мансардного типу, господарська споруда ( літня кухня ) та некапітальна залізна споруда для зберігання садового інвентарю, що розташовані на земельній ділянці в с/т « АДРЕСА_4 площею 494 кв.м.

Стягти з ОСОБА_2 судовий збір 1700 грн., витрати на ІТЗ 51 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про його оскарження в строк 10 днів з часу його проголошення та в наступному поданням апеляційної скарги в строк 20 днів.

Суддя                                                                                 Л.М. Хіль