№ 1-126
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2008 року місто РАДЗІЛОВСЬКОГО К.С.
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді
підполковника юстиції ДЯЧУКА С. І., при секретарі Качані Т.І., за участю державного
обвинувача старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана
юстиції Солопа Р.В., підсудного - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6, представника потерпілого Київ -
ОСОБА_6, представника цивільного відповідача - військової частини А0139
ОСОБА_7 у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув
кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А0139
солдата ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вознесенськ Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не судимого, старшого водія роти матеріально-технічного забезпечення військової частини АО 139, -у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України; Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
16 квітня 2008 року близько 18 години ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем військової частини АО 139 «УРАЛ-4320» в.н.з. НОМЕР_1 по проспекту Палладіна в районі будинку № 46-6 в місті Києві, порушив п. п. 2.3 (б), 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністра України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил), а саме за дорожньою обстановкою та її зміною не слідкував, заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до повної зупинки, наближаючись до пішохідного переходу, не вжив, а продовжив рух, у зв'язку з чим допустив наїзд на пішохода громадянку ОСОБА_8, яка разом з іншими громадянами почала рух на пішохідному переході. Внаслідок наїзду транспортного засобу ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці.
ОСОБА_4 у добровільному порядку відшкодував заподіяну злочином матеріальну шкоду на суму 3 000 грн.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, пояснивши, що 16 квітня 2008 року біля 18 години на закріпленому за ним технічно справному автомобілі військової частини А0139 «УРАЛ-4320» в.н.з. НОМЕР_1 на виконання службового завдання на підставі шляхового листа рухався по проспекту Палладіна. Рухаючись по вказаному проспекту в районі будинку № 46-6 в місті Києві, перед пішохідним переходом попереду їдуча машина застосувала екстрене гальмування, у зв'язку з чим він, ОСОБА_4, з метою уникнення зіткнення змінив напрямок руху свого автомобіля в право і виїхав на пішохідний перехід, при цьому зосереджуючи свою увагу на автомобілі, який об'їжав, а тому несподівано для себе здійснив наїзд на пішохода - жінку похилого віку, яка померла від отриманих травм на місці.
Крім особистих показань вина ОСОБА_4 у порушенні правил водіння військової транспортної машини, що спричинило загибель гр-ки ОСОБА_8, підтверджується зібраними по справі іншими доказами стосовно всіх фактичних обставин справи, і ці фактичні обставини справи підсудний, його захисник, потерпіла та інші учасники процесу не оспорюють і підтримують в повному обсязі.
Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч.3 ст. 299 КПК України.
Дії ОСОБА_4, який, керуючи технічно справним автомобілем, що належав військовій частині А0139, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п. п. 2.3 (б), 18.1, 18.4 Правил, що спричинило загибель кількох осіб, суд кваліфікує за ч.3 ст. 286 КК України.
Суд виключає з обвинувачення ОСОБА_4 вказівку на порушення ним 16 квітня 2008 року за наведених вище обставин п. п. 1.3, 1.5 Правил, оскільки вказані пункти містять загальні положення, які не передбачають конкретних правил.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила про те, що підсудний ОСОБА_4 у добровільному порядку відшкодував матеріальну, заподіяну злочином, на суму 3 000 грн.
Потерпілі ОСОБА_6 - донька загиблої та ОСОБА_9 - чоловік загиблої заявили цивільний позов до військової частини А0139 як володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «УРАЛ-4320» в.н.з. НОМЕР_1 про відшкодування: ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 10 964 грн. 19 коп.; ОСОБА_6 та ОСОБА_9 - моральної шкоди в рівних частинах на суму 50 000 грн., завданої злочином, кожному, а всього на суму 100 000 грн. При цьому ОСОБА_6, яка одночасно діє від імені свого батька ОСОБА_9, посилалася на те, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_4 її мама, а батькова дружина - ОСОБА_8 померла, у зв'язку з чим завдано збитків їй, ОСОБА_6, на суму 10 964 грн. 19 коп., пов'язаних з похованням, спорудженням пам'ятника, організацією та проведенням ритуальних обрядів поховання та поминання загиблої.
У судовому засіданні ОСОБА_6, яка одночасно діє від імені свого батька ОСОБА_9, також посилаючись на вимоги ст. ст. 1166, 1168 та 1187 ЦК України, наполягали на задоволенні позову у повному обсязі, при цьому позивач додатково пояснила, що заподіяна їй та її батьку моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вониа зазнали у зв'язку із загибеллю рідної людини.
Підсудний не заперечував підстави заявленого до нього позову потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_9
Представник цивільного відповідача позовні вимоги потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що моральні страждання потерпілих документально не підтверджені, а матеріальні витрати на поховання та проведення поховальних ритуалів мають бути стягнуті з безпосереднього заподіювача шкоди - ОСОБА_4, а не з військової частини А0139.
Заслухавши думку та пояснення учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню частково, а ОСОБА_9 - у повному обсязі з таких підстав.
У судовому засіданні було безспірно встановлено, що смерть ОСОБА_8. настала через травми, які утворилися під час ДТП 16 квітня 2008 року за участю автомобіля військової частини А0139 «УРАЛ-4320» в.н.з. НОМЕР_1, є тяжкими тілесними ушкодженнями і знаходяться у прямому причиновому зв'язку зі смертю потерпілого.
Учасниками судового засідання не оспорювалися факт того, що ОСОБА_4 правомірно керував технічно справним автомобілем «УРАЛ-4320» в.н.з. НОМЕР_1, який належить до військової техніки військової частини А0139.
Вказані обставини підтверджені документальними даними, що містять матеріали справи.
З урахуванням всіх наведених обставин, суд не знаходить правових підстав для притягнення ОСОБА_4 до цивільно-правової відповідальності за дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з дослідженими в судовому засіданні фіскальними товарними чеками, касовими та обліковими документами від 18, 26 квітня, 22 травня та ін., загальна сума витрат, пов'язаних з похованням, спорудженням пам'ятника, організацією та проведенням ритуальних обрядів поховання та поминання загиблої ОСОБА_8. становить 10 964 грн. 19 коп.
Таким чином, суд з урахуванням правил ст. ст. 1166, 1168 та 1187 ЦК України вважає необхідним покласти обов'язок по відшкодуванню позивачу ОСОБА_6 матеріальної шкоди на військову частину А0139 як володільця джерела підвищеної небезпеки, а саме на доведену в судовому засіданні суму: 7 964 грн. 19 коп. - витрати, пов'язані з похованням, спорудженням пам'ятника, організацією та проведенням ритуальних обрядів поховання та поминання загиблої з урахуванням 3 000 грн. добровільно переданих позивачу підсудним.
Що стосується заявленого позову ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в частині розміру відшкодування моральної шкоди, то виходячи з характеру протиправних дій підсудного, ступеня його вини, глибини фізичних і моральних страждань потерпілих, тяжкості вимушених змін у їх житті, керуючись роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд вважає за необхідне на підставі ст. 23 ЦК України задовольнити позов потерпілих в цій частині у повному обсязі, тобто в рівних частинах на загальну суму 100 000 грн. При цьому суд
вважає доводи представника відповідача, який не визнав заявлені позовні вимоги, надуманими і такими, що не грунтуються як на матеріалах справи, так і на чинному законодавстві.
Як вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, судові витрати у ній за проведені авто-технічні експертизи становлять: 703 грн. 80 коп. - довідка рахунок № 9-84 від 12 червня 2008 року; 1 501 грн. 44 коп. - довідка рахунок № 9-101 від 20 серпня 2008 року, а всього на суму 2 205 грн. 24 коп., які підлягають на підставі вимог ст. 91 КПК України стягненню з підсудного в повному обсязі на користь Державного науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України.
У судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_4 подав клопотання зборів особового складу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини А0139 від 15 липня 2008 року про взяття його на поруки.
Разом з тим, дане клопотання не може бути задоволено судом з підстав, передбачених ст. 11 КПК України, оскільки відсутні дані про те, що дане клопотання підтримане командиром військової частини, на даний час ОСОБА_4 відслужив встановлений законом строк служби, а тому підлягає звільненню з військової служби, що унеможливлює виконання військовим колективом взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин, суд оцінює вказане клопотання колективу у сукупності з іншими характеризуючими даними на особу підсудного.
При призначенні підсудному ФРОЛОВУ покарання суд бере до уваги те, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв слідству у встановленні істині у справі, на час вчинення злочину мав незначний досвід керування даним видом транспорту (до двох місяців), добровільно частково відшкодував заподіяну потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду, потерпіла ОСОБА_6 від себе та як представник від імені свого батька просила суд не позбавляти підсудного волі і призначити йому покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства, повідомивши, що пробачила останнього.
Перелічені обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання та в сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним необережного злочину, атому, беручи до уваги ці обставини та враховуючи особу винного, який характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, суд знаходить можливим призначити підсудному мінімальне покарання, встановлене в санкції ч. 1 ст. 415 КК України.
Враховуючи всі перелічені обставини справи, що знижують ступінь тяжкості злочину, особу винного, який не має стійкої схильності на вчинення правопорушень, своєю поведінкою довів, що мета покарання за вчинений ним злочин, може бути досягнута і без його ізоляції від суспільства, суд вважає у даному конкретному випадку за можливе до підсудного ОСОБА_4 застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням.
Водночас, оскільки вчинення даного злочину пов'язано із зайняттям підсудним діяльністю, пов'язаної з керуванням транспортними засобами, суд з метою недопущення вчинення ОСОБА_4 в подальшому, керуючись правилами ст. 55 КК України, вважає за неможливе збереження за ним права керувати транспортними засобами на певний строк.
На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 330 та 332 КПК України, військовий суд
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням на підставі ст. 55 КК України права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підстави ст. ст. 75 та 77 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, при цьому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік підлягає реальному виконанню.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 - нагляд командування військової частини - скасувати.
Позов потерпілих ОСОБА_6 та Київ до військової частини А0139 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А0139 на користь: ОСОБА_6 - 7 964 грн. 19 коп. (сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 19 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (витрати, пов'язані з похованням, спорудженням пам'ятника, організацією та проведенням ритуальних обрядів поховання та поминання загиблої); ОСОБА_6 -50 000 грн. (п'ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди; Київ - 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.
В іншій частині, тобто на суму 3 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_6 - відмовити в задоволенні позову.
Судові витрати, пов'язані з проведенням авто-технічних експертиз, на загальну суму 2 205 грн. 24 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного науково-дослідного експертного-криміналістичного центру при МВС України (адреса: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10; банківські реквізити: код 25574630, р/р 35223002000663, МФО 821018, банк ГУДК України в Київській області).
Речовий доказ по справі: автомобіль військової частини А0139 «УРАЛ-4320» в.н.з. НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання до військової частини А0139 - передати належному володільцю.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.