ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА
іменем України

10 жовтня 2008 року     м.  Севастополь

Колегія судців військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого   Нікітіна Г.В.,
суддів     Юненка М. О.,  Купельського А.В.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил підполковника юстиції Дацюка Є.В.,  засуджених ОСОБА_2,  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  захисників-адвокатів ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  потерпілого ОСОБА_7 на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 25 квітня 2008 року,  яким капітана Служби безпеки України

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Суми,  з вищою освітою,  одруженого,  раніше не судимого,  на службі в органах СВУ з грудня 1997 по липень 2007 року,

засуджено до позбавлення волі за ч. 2  ст.  190 і ч. 1  ст.  423 КК України до двох років за кожний злочин,  за ч. 2  ст.  146 КК України до трьох років,  за ч. 2  ст.  189 КК України до 4 років,  за ч. 2  ст.  147 КК України до семи років,  з позбавленням,  відповідно до  ст.  54 КК,  військового звання «капітан» та за сукупністю злочинів,  в порядку  ст.  70 КК України,  засуджено до 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням військового звання «капітан»;

справа № 11-52/2008     головуючий у суді 1-ї інстанції Протасов В.І.

громадян ОСОБА_3,       ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженця міста Артемівська Луганської області,  з середньою освітою,  неодруженого,  не маючого судимості,  засуджено до позбавлення волі за ч. 2  ст.  190 КК України до двох років,  за ч. 2  ст.  146 КК України до трьох років,  за ч. 2  ст.  189 КК України до 5 років,  за ч. 2  ст.  147 КК України до восьми років та за сукупністю злочинів,  в порядку  ст.  70 КК України,  до 8 (восьми) років позбавлення волі;

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_7,  уродженця міста Харкова,  з середньою освітою,  неодруженого,  не маючого судимості,

засуджено за ч. 2  ст.  147 КК України,  із застосуванням  ст.  69 того ж Кодексу,  до 5 (п'яти) років позбавлення волі та відповідно зі  ст.  75 КК звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за обвинуваченням у скоєнні злочинів,  передбачених ч.3 і ч. 4  ст.  190 КК,  ОСОБА_4 за обвинуваченням у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  146 КК виправдано - за відсутністю складу злочину.

Із засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 солідарно стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди

-     34 340 грн. і моральної шкоди - 15 000 грн.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишено без розгляду.

ОСОБА_2,  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними у триманні громадянина ОСОБА_7 як заручника з метою спонукати іншу особу передати гроші як умову звільнення заручника.

Крім того,  ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними у викраденні людини з корисливих мотивів,  за попередньою змовою групою осіб,  у вимаганні передачі чужого майна,  яке належало ОСОБА_7 з погрозою насильства над потерпілим,  а також у заволодінні чужим майном шляхом обману и зловживання довірою,  вчинене повторно,  за попередньою змовою групою осіб,  що завдало значної шкоди потерпілим.

ОСОБА_2 також визнано винним у зловживанні службовим становищем,  вчинене з корисливих мотивів,  що заподіяло істотну шкоду

-     підрив авторитету Служби безпеки України.

Як зазначено у вирокові,  злочини скоєно за наступних обставин. Увечері 10 квітня 2006 року на ринку «Барабашово» м.  Харкова ОСОБА_2,  діючи разом із ОСОБА_3,  пред'явив посвідчення співробітника Служби безпеки України громадянину ОСОБА_9,  і нібито з метою перевірки,  вилучив у останнього документи на право зайняття підприємницької діяльністю,  паспорт та посвідчення водія.

За припинення перевірки та не притягнення ОСОБА_9 до відповідальності пред'явили йому вимогу про передачу 1 000 дол. США.

Вважаючи,  що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співробітниками СБУ та,  приймаючи їх загрози реально,  ОСОБА_9,  через спільного знайомого - ОСОБА_10,  який приїхав до них для ведення переговорів,  передав їм 800 дол. США.

В цьому ж місяці,  ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_9 на реалізацію нібито конфіскований СБУ товар - взуття за низькими цінами на загальну суму 30000 дол. США,  продемонстрував його зразок та запросив сплатити аванс - 3 000 дол. США.

В один із днів квітня 2006 року біля торгового центру «Україна» у м.  Харкові ОСОБА_9,  погодившись з пропозицією ОСОБА_3,  якого вважав співробітником СБУ,  передав йому оговорену суму - 3 000 дол. США.

Між: тим,  ОСОБА_3 вказаного товару не мав та на реалізацію ОСОБА_9 передавати його не збирався,  а отриманими грошима розпорядився на свій розсуд.

У ніч на 1 травня 2006 року невідомі особи вчинили вибух у дворі приватного будинку громадянина ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7,  вважаючи,  що ОСОБА_3 є співробітником СБУ,  звернувся до нього з проханням встановити зловмисників. Обговоривши цю ситуацію,  ОСОБА_2 і ОСОБА_3,  вирішили скористатися нею та заволодіти майном ОСОБА_7

На другий день ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прибули на місце події та запропонували ОСОБА_7 за пошук осіб,  що вчинили вибух,  сплатити 5 000 дол. США. Вважаючи,  що вказані особи дійсно є співробітниками СБУ і зможуть надати йому допомогу,  ОСОБА_7 погодився передати їм гроші в сумі 3 000 дол. США.

Наряду міліції,  який прибув на місце події,  ОСОБА_2 пред'явив посвідчення офіцера СБУ та пояснив,  що з'ясуванням обставин вибуху займається СБУ та рекомендував ОСОБА_7 не звертатися із заявою до органів внутрішніх справ.

З метою ввести в оману ОСОБА_7,  ОСОБА_3 привіз на місце події для збору осколків та проведення експертиз свого знайомого ОСОБА_11,  який був одягнутий у камуфляж та відрекомендований як співробітник Міністерства надзвичайних ситуацій.

За початок проведення слідчих дій ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_7 сплатити та отримав від нього 300 дол. США.

Наступного дня в кафе «Катран» по вул.  Гвардійців Широнінців в м.  Харкові ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_7 про проведення активних розшукових та слідчих дій. Останній,  довіряючи вказаним особам,  передав їм 3 500 дол. США за виконання домовленості по розшуку зловмисників.

Цього ж місяця в кафе «Олімпія» в м.  Харкові,  на підтвердження участі в розшуку злочинців ОСОБА_2 і ОСОБА_3,  продовжуючи вводити в оману ОСОБА_7,  продемонстрували йому фотографії осіб нібито затриманих за вчинення вибуху та вилучену у них гранату.

В послідуючому,  зрозумівши цю його ввели в оману,  ОСОБА_7 почав вимагати повернення йому всіх грошей. Через деякий час 700 дол. США йому було повернуто.

У липні 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3,  з метою незаконного збагачення,  домовилися викрасти ОСОБА_7 та за звільнення отримати від нього або інших осіб гроші.

Для реалізації задуманого вони притягнули громадянина ОСОБА_12 і співробітників карного розшуку Жовтневого РВВС м.  Харкова - ОСОБА_13,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15  (в порушенні кримінальної справи відносно вказаних осіб відмовлено) та громадянина ОСОБА_4

Встановивши місце проживання ОСОБА_7,  маршрут та час повернення до дому,  ОСОБА_2 і ОСОБА_3 організували його викрадення,  а в послідуючому утримували його як заручника з метою отримання викупу за звільнення. При цьому ОСОБА_3 застосував фізичне насильство до ОСОБА_7,  наносячи удари руками,  ногами та уламком цегли по голові,  тулубу та кінцівкам,  чим заподіяв легкі тілесні ушкодження,  що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Погрожуючи позбавленням життя ОСОБА_3 вимагав від ОСОБА_7 70 000 дол. США. Під впливом насильства та загроз потерпілий погодився на передачу 40 000 дол. США

Виконуючи вимоги ОСОБА_3,  ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_16 та повідомив про своє викрадення й необхідність сплатити за звільнення 40 000 дол. США.

За вказівкою ОСОБА_3 ОСОБА_4 декілька разів дзвонив ОСОБА_16 з вимогами прискорити перерахунок грошей за звільнення ОСОБА_7 на банківський рахунок і висловлював загрози спричинення заручнику тілесних ушкоджень та його знищення.

Реально сприймаючи загрози позбавлення життя ОСОБА_7,  ОСОБА_16 за звільнення останнього вніс 11 липня 2007 року о 12 г. 50 хв. власні кошти в розмірі 5 000 дол. США на банківський рахунок,  які повідомив йому ОСОБА_4

На початок 17 години того ж дня під впливом загроз та фізичного насильства ОСОБА_7 в квартирі ОСОБА_3 передав останньому З 500 дол. США,  які не були знайдені у нього в кишені до вказаного часу.

Отримавши гроші,  ОСОБА_3 погодився звільнити ОСОБА_7 за умови сплати решти грошей протягом дня.

На початок 20 години того ж дня біля станції метро «Ботанічний сад» в м.  Харкові ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_7 8 900 дол. США та був затриманий співробітниками міліції.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5,  вказуючи на неправильне застосування судом кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого,  просить провадження по справі за ч. 2  ст.  147 КК відносно його підзахисного закрити за відсутністю складу злочину,  а за останніми злочинами пом'якшити міру покарання,  призначивши не пов'язану із позбавленням волі.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те,  що вимога про передачу грошей за звільнення заручника була передана лише його компаньйону через мобільний телефон без повідомлення державних органів та інших осіб,  що виключає склад злочину за інкримінованою статтею. При призначенні покарання суд не врахував,  що його підзахисний не має судимості,  характеризується позитивно та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 вважає вирок суду неправильним й таким,  що підлягає зміні за наступних обставин. Свідки по справі за національністю є азербайджанцями як і потерпілий ОСОБА_7 та матеріально залежні від нього. До матеріалів справи не долучено аудіо запис,  який пояснює мотиви його дій. Порушено хронологію збору даних за злочини пред'явлені обвинуваченням.  Не звернуто судом уваги на суперечності в поясненнях потерпілих.

Захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 вважає вирок відносно підзахисного незаконним та таким,  що підлягає скасуванню.

Мотивуючи свою позицію захисник зазначає,  що доведеність вини ОСОБА_2 ґрунтується лише на показах потерпілих,  у зв'язку з чим вирок потрібно скасувати. Не враховані судом пояснення ОСОБА_3 про те,  що він ОСОБА_2 будь-які гроші не передавав. Свої посадові повноваження ОСОБА_2 всупереч інтересам інших людей не використовував,  а тому в його діях нема посадового злочину,  передбаченого  ст.  423 КК. Не доведено в суді й фактів вимагання та загроз з боку ОСОБА_2 з метою отримати матеріальні блага. Зайвою,  на думку захисника,  є кваліфікація дій його підзахисного за ч. 2  ст.  147 КК. В апеляції ОСОБА_2 просить вирок скасувати у зв'язку з неповнотою,  однобічністю досудового та судового слідства,  невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи,  а також істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує на те,  що в порушення вимог процесуального законодавства та його прав на захист всі слідчі дії до передачі справи у військову прокуратуру проводилися співробітниками міліції,  а взяття під варту Ленінським районним судом м.  Харкова. Рішення про його винуватість є безпідставним,  оскільки не доведені будь-які кваліфікуючі ознаки - скоєння злочину групою осіб за попередньою змовою,  корисливі мотиви,  заподіяння істотної шкоди. Висновки суду ґрунтуються лише на суперечливих поясненнях потерпілих та без врахування даних,  що їх характеризують.

Засуджений ОСОБА_4 в апеляції просить вирок відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині виправдання за ч.3 і ч. 4  ст.  190 КК та залишення позовної заяви про відшкодування заподіяної злочином шкоди на суму 446 559 грн. 50 коп. без розгляду скасувати. Постановити вирок про задоволення вимог,  викладених в позові.

Свої вимоги ОСОБА_4 мотивує тим,  що на досудовому слідстві було повністю доведено скоєння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шахрайства,  а саме заволодіння його грошима повторно,  за попередньою змовою групою осіб,  у великих розмірах. Між тим,  суд,  на думку апелянта,  безпідставно виправдав їх у цій частині та залишив позов без розгляду.

В апеляції потерпілий ОСОБА_7 просить вирок змінити,  збільшивши міру покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до 10 років кожному та задовольнити його позовні вимоги повністю: на відшкодування матеріальної шкоди стягнути із засуджених 38 340 грн.,  моральної - 40 000 грн.

В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_7 посилається на те,  що засуджені незаконно організували стеження за ним,  викрадення,  тримання та вимагання викупу за звільнення,  тобто скоїли тяжкий злочин. У зв'язку з чим вважає за необхідне призначити позбавлення волі кожному з них за ч. 2  ст.  146 КК по 5 років,  за ч. 2  ст.  147 КК по 10 років. Крім того,  на думку апелянта не в повній мірі враховано судом його психологічний й фізичний стан після скоєного засудженими й просить вимоги щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В.,  пояснення засуджених ОСОБА_2,  ОСОБА_3 на підтримання кожним своєї апеляції,  думку прокурора,  який просив залишити вирок суду в силі,  а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій,  колегія суддів військового апеляційного суду вважає,  що вирок підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2,  у скоєні злочинів,  передбачених ч. 2  ст.  190,  ч. 1  ст.  423,  ч. 2  ст.  146,  ч. 2  ст.  189,  ч. 2  ст.  147 КК,  ОСОБА_3,  у скоєні злочинів,  передбачених ч. 2  ст.  190,  ч. 2  ст.  146,  ч. 2  ст.  189,  ч. 2  ст.  147 КК,  ОСОБА_4,  у скоєні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  146 КК України,  за які їх засуджено,  відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах,  які об'єктивно викладені у вирокові.

Твердження захисників - адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про те,  що кваліфікація дій засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч. 2  ст.  147 КК є безпідставною,  суперечить вимогам кримінального закону та матеріалам справи.

Як встановлено досудовим та судовим слідством ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утримували ОСОБА_7 як заручника з метою спонукати ОСОБА_16 виплатити їм 40 000 дол. США за звільнення і ці дії були поєднані з погрозою знищення заручника.

Свідок ОСОБА_17 (брат потерпілого) в судовому засіданні показав,  що в ніч з 10 на 11 липня 2007 року до нього додому приїхав ОСОБА_16 і повідомив про викрадення ОСОБА_7 та вимоги зловмисників щодо сплати викупу в 40 000 дол. США. В його присутності невідома особа дзвонила на мобільний телефон ОСОБА_16,  вимагала гроші та загрожувала відрізанням заручнику рук і ніг (т. 10 а.с.  233).

Фактор публічності при висуненні вимог до ОСОБА_16 щодо сплати грошей,  на що посилаються в своїх апеляціях захисники -адвокати,  не є складовою об'єктивної сторони злочину. Вказана норма закону передбачає висунення вимог про вчинення конкретної дії хоч до однієї фізичної особи та без вичерпного переліку способів передачі цих вимог. Повідомлення про це громадськості або правоохоронних органів не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій винних за  ст.  147 КК.

Всупереч твердженням в апеляції захисника - адвоката ОСОБА_5 суд першої інстанції при призначенні міри покарання ОСОБА_3 врахував відсутність у нього судимості та знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей. Що стосується позитивних характеристик його підзахисного,  то матеріалами кримінальної справи це не підтверджується.

Надуманими та такими,  що суперечать матеріалам справи слід вважати й доводи апеляції ОСОБА_3 Так,  національність потерпілих та хронологія збору даних про злочинну діяльність засуджених будь-яким чином на повноту судового слідства та об'єктивність висновків суду не вплинула. Крім того,  заява апелянта про те,  що всі потерпілі перебувають у матеріальній залежності від ОСОБА_7 нічим не підтверджується. Під час досудового слідства та в суді потерпілі давали послідовні пояснення,  які узгоджується між собою та іншими матеріалами справи. Підстави вважати,  що ці свідчення потерпілими дані внаслідок матеріальної залежності від казаної особи,  відсутні. Заява ОСОБА_3 про те,  що до суду не надано аудіо запис,  зроблений під час передачі

грошей,  також не відповідає матеріалам справи. Доказ,  на який посилається засуджений,  досліджувався під час судового слідства,  що відображено в протоколі судового засідання та у вирокові.

Не підлягає скасуванню вирок суду й з мотивів викладених в апеляції захисника - адвоката ОСОБА_6,  а саме те,  що доведеність вини ОСОБА_2 ґрунтується лише на показах потерпілих. Такі підстави скасування вироку не передбачені процесуальним законодавством.  Крім того,  рішення прийнято судом після всебічного та повного дослідженні всіх зібраних по справі доказів,  що дало можливість суду першої інстанції зробити правильні висновки,  в тому числі виправдати ОСОБА_2,  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за деякими епізодами обвинувачення. Заява ОСОБА_3 про те,  що він не передавав грошей ОСОБА_2,  на що посилається захисник в апеляції,  не може служити підставою для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності,  оскільки його причетність до скоєного за попередньою змовою зі співучасниками доведена іншими доказами по справі.

Так,  потерпілий по справі ОСОБА_9 на досудовому слідстві й в суді пояснив,  що 11 квітня 2006 року за повернення документів (паспорта,  посвідчення водія,  патенту на торгівлю) на території ринку «Барабашово» він передав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 через ОСОБА_16 800 дол. США. При цьому вказані особи діяли разом: вимагали гроші та загрожували неприємностями в його підприємницькій діяльності,  в тому числі й конфіскацією товару.

Потерпілий ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомив,  що у квітні 2006 року за повернення документів ОСОБА_9 він особисто біля ринку в своїй машині передав 800 дол. США ОСОБА_2 (т. 10 а.с. 231).

Допитавши в суді потерпілих по справі ОСОБА_9,  ОСОБА_16,  ОСОБА_7,  ОСОБА_17,  свідків ОСОБА_15 ,  ОСОБА_13,  ОСОБА_18,  ОСОБА_12,  ОСОБА_19 ,  ОСОБА_11,  ОСОБА_20 та інших суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  423 КК.

Так,  свідок ОСОБА_15  в судовому засіданні пояснив,  що познайомився із ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у квітні 2007 року. При знайомстві ОСОБА_2 пред'явив посвідчення працівника СБУ і відрекомендував ОСОБА_3 своїм колегою. Будучі впевненим,  що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 працюють в СБУ та віддають законні розпорядження,  у липні того ж року за їх вказівками він зі своїми товаришами по службі приймав участь у затриманні ОСОБА_7 (т. 11 а.с.  66).

З пояснень свідка ОСОБА_19 ,  - офіцера міліції,  даних ним в суді,  видно,  що 2 травня 2006 року під час патрулювання,  на одному з подвір'їв в районі Барабашово,  він бачив сліди від вибуху та осколки. На пропозицію    власнику   будинку   викликати   наряд   міліції,    до    нього підійшов чоловік та,  пред'явивши посвідчення офіцера СБУ,  сказав,  що цим вибухом займається Служба безпеки України.

В залі судового засідання свідок ОСОБА_19  показав на ОСОБА_2,  як особу з котрою він розмовляв 2 травня 2006 року і яка   пред'являла йому посвідчення офіцера СБУ.

Процесуальні порушення,  на які посилається у своїй апеляції ОСОБА_2,  на думку колегії суддів,  не є істотними та на законність прийнятого судом рішення не впливають.

Колегія суддів апеляційного суду,  крім того,  вважає,  що кваліфікуючі ознаки - скоєння злочину групою осіб за попередньою змовою,  корисливі мотиви,  заподіяння істотної шкоди,  на недоведеність яких вказує ОСОБА_2,  повністю підтверджені зібраними матеріалами кримінальної справи та обґрунтовані у вирокові суду першої інстанції.

Не підлягає задоволенню апеляція засудженого ОСОБА_4 про скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.3 і 4  ст.  190 КК та задоволення його позовної заяви,  оскільки висновок суду про відсутність складу інкримінованого їм за вказаною нормою закону злочину є правильним.

Рішення суду про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 щодо відшкодування заподіяної йому шкоди на суму 446 559 грн. 50 коп. повністю відповідає вимогам ч.3  ст.  328 КПК України.

При розгляді позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на суму 38 340 грн. судом першої інстанції,  відповідно до вимог  ст.   ст.  1166,  1177 ЦК України,  прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позову в частині його доведеності на суму 34 340 грн. В решті позовних вимог на суму 4 000 грн. відмовлено,  оскільки позивач не надав до суду докази на їх обґрунтування.

Правильним також слід вважати рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди на суму 15 000 грн.,  оскільки прийнято воно з урахуванням обставин,  викладених в апеляції,  а також глибини та тривалості моральних страждань та хвилювань потерпілого.

Враховуючи скоєння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 тяжких злочинів,  передбачених  ст.   ст.  147,  189 КК суд прийняв рішення,  з урахуванням як пом'якшуючих так і обтяжуючих обставин,  в тому числі на які посилається потерпілий ОСОБА_7 у своєї апеляції.

Отаке,  колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку,  що призначене ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання за своєю суворістю відповідає особам засуджених,  тяжкості злочинів та прийнято з урахуванням всіх обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  365,  366,  377 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 25 квітня 2008 року відносно ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 залишити без зміни,  а апеляції засуджених ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  захисників-адвокатів ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  потерпілого ОСОБА_7 - без задоволення.