Справа №2-171\2008 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2008 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Сиротникова Р.Є.,
при секретарі - Хмельковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участі третіх осіб - виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради, Служби у справах неповнолітніх Московської районної в місті Харкові ради про визнання права користування житловим приміщенням та про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та про визнання за нею та малолітнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2.
В обґрунтування позовних вимог в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8, позов підтримали та зазначили, що ОСОБА_1 19.10.2001 року зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_4 та поселилися в однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за усною згодою наймача ОСОБА_2 та членів його сім'ї на правах дружини ОСОБА_4, сина наймача та у минулому члена сім'ї відповідача ОСОБА_2 Спірна однокімнатна квартира №3 та трикімнатна квартира АДРЕСА_3 перебувають у державній власності та були надані відповідачу ОСОБА_2 та членам його сім'ї на підставі ордеру №297\99 від 05.07.1999 року і, згідно довідки ЖЕД №119 від 10.11.2006 року, відповідачі 21.07.1999 року зареєструвалися у вищезазначених квартирах. Відповідачем ОСОБА_2 на підставі зазначеного ордеру на квартири №3 та №21, було укладено з ЖЕД №119 договори житлового найму. Вона, разом з чоловіком ОСОБА_4 з жовтня 2001 року проживала у квартирі №3, а її свекор - ОСОБА_2 разом з сім'єю проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2. 03.05.2002 року у її сім'ї народився син ОСОБА_9, усі документи що свідчать про її вагітність, про народження дитини, про надання йому медичної допомоги вміщають адресу проживання її сім"ї в квартирі АДРЕСА_4, однак, проживаючи тривалий час у спірній квартирі, вона та син не були зареєстровані за місцем фактичного проживання. У той час вона була зареєстрована в однокімнатній квартирі АДРЕСА_5, яка належала їй на праві приватної власності і яку вона здавала в найом для поповнення сімейного бюджету, оплати навчання за контрактом. Скрутне матеріальне становище, хвороба дитини вимусили її, за згодою відповідачів - чоловіка ОСОБА_4 та свекра ОСОБА_2, продати свою квартиру, отже, у жовтні 2004 року вона знялася з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_6. З початку 2003 року її стосунки з ОСОБА_4 погіршилися і 28.02.2005 року шлюб між ними було розірвано, а в червні 2006 року ОСОБА_4 остаточно залишив сім'ю після чого свекор ОСОБА_2, який проживав та проживає в квартирі №21 став намагатися сам вселитися у квартиру №3, де вона проживала з дитиною, та створювати їй різного роду незручності. Таким чином, вважала, що вона разом з малолітнім ОСОБА_7, набули права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, оскільки вищезазначена квартира тривалий час, а саме - з жовтня 2001 року і по теперішній час є її єдиним місцем постійного, тривалого проживання, вселення її у спірну квартиру відбулося у якості дружини члена сім'ї наймача ОСОБА_2 за його усною згодою, ні наймачем, ні членами його сім'ї протягом п'яти років не висловлювалися заперечення стосовно проживання її з сім'єю у спірній квартирі, її колишнього чоловіка ОСОБА_4, як члена сім'ї наймача, було вписано у ордер №297\99, який був зареєстрований у спірній квартирі, однак з незрозумілих для неї причин він виписався з квартири 04.06.2003 року. У зв'язку з чим просили позов задовольнити. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та зазначили, що ОСОБА_2 є основним наймачем спірної квартири №3 та квартири АДРЕСА_7, які належать Московському виконкому та були йому надані як службове житло на підставі ордеру №297\99 від 05.07.1999 року на склад сім'ї з п'яти осіб, а саме: ОСОБА_2 - наймач, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_4 - син. Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що з ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_10) О.М. ні в родинних, ні шлюбних стосунках не перебував, спільного господарства не вів, разом тривалий час постійно не проживав і вона не є членом його сім'ї. Позивач під час перебування у шлюбі з його сином ОСОБА_4 згідно зі ст. 98 ЖК України тимчасово мешкала у спірній квартирі без реєстрації за місцем проживання, оплати за житло та комунальні послуги. Після розірвання шлюбу 23.02.2005 року позивач, порушуючи вимоги ст. 99 ЖК України покинути приміщення до зазначеного терміну відмовилась та звернулася до суду з позовом про визнання за нею права користування житловою площею в квартирі. Крім того, між ВЖРЕП-2 Московського району м. Харкова - наймодавцем, та ОСОБА_2 - наймачем, були укладені договори найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду № 189 від 14.03.2000 p., № 779 від 05.07.2001 p., № 821 від 14.03.203, а з АК «Харківобленерго» договір про користування електричною енергією. В зазначених договорах вказана адреса його постійного місця мешкання: АДРЕСА_8. Оплату за комунальні послуги та житло з моменту вселення в надані йому, згідно з чинним законодавством, житлові приміщення з моменту вселення по теперішній час він проводить особисто. За зазначеною адресою він прописаний та проживає з сім'єю з 21 липня 1999 року. За цей час нікуди не виписувався та нікого не прописував. Його син -відповідач ОСОБА_4 на квартирному обліку у місті Харкові не перебував. На час отримання ним житла проходив навчання в військово-навчальному закладі у м. Києві. В ордер на надану йому квартиру був внесений як член сім'ї та прописаний за зазначеною адресою згідно його заяви. Наймачем квартири № 3 ОСОБА_4 ніколи не був, тому самостійних прав згідно зі ст. ст. 64, 65 ЖК України на вселення до житла членів своєї сім'ї не мав. 19.10.2001 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , яка до шлюбу постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_9, у квартирі, що належала їй на праві приватної власності. Таким чином, позивач не є членом його сім'ї, оскільки у родинних стосунках з ним не перебуває, разом не проживала і спільне господарство не вела. Таким чином вважав, що позивач за час мешкання у спірній квартирі права на користування нею не набула, а проживала в якості тимчасового жильця за взаємною згодою наймача та членів його сім'ї без стягнення плати за користування приміщенням. Позовні вимоги в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 вважав безпідставними, оскільки він разом з сім'єю проживає в ній і зареєстрований з 1999 року, уклав договори найму жилого приміщення та несе обов'язки, що витікають з договору найму житлового приміщення. У звязку з чим просили у задоволенні позову відмовити.
Представники третіх осіб - виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради та Служби у справах неповнолітніх, які діють на підставі довіреностей, в судовому засіданні при вирішенні справи покладалися на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, відповідачів, показання свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київського районної ради м. Харкова від 02 липня 1999 року за № 1651 ОСОБА_2 на сім'ю з п'яти осіб був виданий ордер за № 297/99 на право зайняття жилого приміщення жилою площею 17, 89 + 40, 93 кв.м, яке складається з 1+3 кімнат в ізольованих держаних квартирах за адресою: м. Харків, вул. Гв.Широнінців, буд. 42-Б, квартири № З ;21.
У відповідності до ст. ст. 61, 63 ЖК України між ВЖРЕП-2 Московського району м. Харкова -наймодавцем, та ОСОБА_2 - наймачем, були укладені договори найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду № 189 від 14.03.2000 p., № 779 від 05.07.2001 p., № 821 від 14.03.203, а з АК «Харківобленерго» договір про користування електричною енергією. В зазначених договорах вказана адреса постійного місця проживання відповідача: АДРЕСА_10. Відповідно до довідки ЖЕД №119 про склад сім'ї за №1095 від 10.11.2006 року ОСОБА_2 постійно проживає та зареєстрований в кв.3, 21 в будинку 42-Б по вул. Гв. Широнінців в м. Харкові разом з членами сім'ї: ОСОБА_3 -дружина, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_4 - син. Оплату за комунальні послуги та житло з моменту вселення відповідач здійснює особисто, що підтверджується копіями квитанцій, які знаходиться в матеріалах справи.
Судом також достовірно встановлено, що у період з 2001 по 2006 рік у квартирі АДРЕСА_2 проживала позивач ОСОБА_1 , яка вселилися у зазначену квартиру як дружина члена сім'ї наймача з усної згоди наймача та членів його сім'ї у зв'язку з укладенням у жовтні 2001 року шлюбу з ОСОБА_4 Даний факт підтверджується довідкою 11-ї поліклініки про реєстрацію амбулаторної карти ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_11 та довідкою міської дитячої поліклініки №13 про проживання дитини ОСОБА_7 за тією ж адресою.
Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членом сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Як вбачається з матеріалів справи, в ордер на надані ОСОБА_2 службові квартири №№3, 21 був вписаний, як член його сім'ї та зареєстрований згідно з заявою ОСОБА_2, його син ОСОБА_4 Таким чином, наймачем спірної квартири № 3 ОСОБА_4 ніколи не був, у зв'язку з чим самостійних прав, відповідно до ст. ст. 64, 65 ЖК України на вселення до житла членів своєї сім'ї не мав.
Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 пояснили, що добре знають родину ОСОБА_4, позивач відразу ж після одруження переїхала жити у квартиру батьків чоловіка, між ними часто виникали сварки, батьки чоловіка з самого початку погано ставилися до позивача, потім вони розлучилися, однак ОСОБА_13 залишилися проживати у спірній квартирі і одного разу, коли вона гуляла з дитиною, відповідачі викинули її особисті речі, що і змусило ії звернутися з позовом до суду.
Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 пояснили, що часто бували в гостях у ОСОБА_2, є його товаришами і про те, що у квартирі №3 постійно проживала невістка відповідача їм нічого не відомо. Вони були присутні та допомагали відповідачу вивозити речі ОСОБА_1 , яка висловлювала добровільний намір покинути квартиру, оскільки розлучилася з його сином.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, позивач ОСОБА_1 постійно з наймачем, тобто з ОСОБА_2 не проживала і спільного господарства не вела. Крім того, відповідачі пояснили, що вони висловлювали усну згоду на вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру на час проведення ремонту у її власній квартирі, яку вона згодом продала. Наявність власного житла у ОСОБА_1 підтверджується договором купівлі-продажу від 28.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_19 Доказів того, що відповідачі примусили позивача продати власну квартиру, нею не надано.
Відповідно до ст. . 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є у їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням.
Показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 стосовно того факту, що їм нічого невідомо про проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі №3 суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 з моменту вселення у спірну квартиру мала статус тимчасового жильця, разом з наймачем не проживала і спільного господарства не вела, тобто не набула права користування житловим приміщенням у спірній квартирі АДРЕСА_1.
В силу ст. . 61 ЖК України житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності -підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною у спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення. Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Цим правом наділені і органи місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Таким чином, ОСОБА_1 не мала правових підстав звертатися до суду з позовом про визнання наймача ОСОБА_2 та членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.
У зв'язку з чим суд вважає у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 61, 64, 65, 98 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права користування житловим приміщенням та про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.