ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.06.2006 року Справа № 13/64(18/56)
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.06
при секретарі Черніковій Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача не прибув
від відповідача Алімова Ю.І., дов. б/н від 02.06.06
Розглянувши
апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „БІК”
на рішення
господарського суду Луганської області
від 04.04.06
у справі № 13/64(18/56) (суддя Яресько Б.В.)
за позовом Державного підприємства „Красноперекопський
завод продовольчих товарів”,
м. Крансноперекопськ АРК
до відповідача Малого приватного підприємства „БІК”,
м. Луганськ
про стягнення 29162 грн. 26 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.04.06 у справі № 13/64(18/56) суддя Яресько Б.В., частково задоволено позов Державного підприємства „Красноперекопський завод продовольчих товарів”, м. Красноперекопськ АРК до Малого приватного підприємства „БІК” про стягнення 29162 грн. 26 коп., де 21219 грн. 20 коп. заборгованість за отриманий товар, 6429 грн. 22 коп. інфляційні нарахування, 636 грн. 58 коп. 3% річних, 877 грн. 26 коп. –пеня за прострочку оплати, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 21219 грн. 20 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 212 грн. 19 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 85 грн. 86 коп., в решті вимог відмовлено.
Рішення суду з посиланням на норми статей 530, 547, 551, 625 Цивільного кодексу України та статті 11112 Господарського процесуального кодексу України мотивоване доведеністю вимог позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 21219 грн. 20 коп. за отриманий товар, у задоволенні вимог щодо стягнення 6429 грн. 22 коп. втрат від інфляції, 636 грн. 58 коп. 3% річних, 877 грн. 26 коп. пені –відмовлено за необґрунтованістю їх заявлення.
Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції не повністю з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, не звернув уваги на те, що у кожному судовому засіданні ним не визнавався, і не підтверджувався факт отримання продукції. Надана позивачем довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей свідчить про шахрайські дії з його боку, невідомо яким чином вона опинилась у позивача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, факт отримання ним товару доведений документально.
Якби заявник дійсно вважав що позивачем було здійснено шахрайство, то для захисту своїх інтересів мав можливість звернутися до органів прокуратури, а так заявник просто затягує повернення заборгованості, яка дуже важлива для підприємства, оскільки позивач знаходиться в судовій процедурі санації і всі отримані кошти допомагають відновленню платоспроможності підприємства позивача, а заявник просто не бажає повертати борг.
За клопотанням позивача справа розглядається без його участі.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
24.01.02 представнику відповідача за довіреністю № 768380 МАП від 23.01.02 на підставі накладної № 17 від 24.01.02 позивач відпустив продукцію на загальну суму 21219 грн. 20 коп. (а.с. 10-11).
Письмовий договір між сторонами не укладався, строк і порядок виконання зобов’язань не узгоджувалися. Через те, що відповідач не оплатив вартість отриманої продукції, позивач у січні 2005 року звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу за продукцію в сумі 21219 грн. 20 коп. та збитків в сумі 7943 грн. 06 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилаючись на статтю 530 Цивільного кодексу України вказав, що 12.07.04 ним направлено відповідачу лист-вимогу № 455 про оплату отриманої продукції в сумі 21219 грн. 20 коп. з урахуванням вартості тари (а.с. 7) але ж відповідач не здійснив оплату.
Відповідач заперечуючи проти заявлених вимог зазначив, що він не отримував лист-вимогу № 455 від 12.07.04, а за даним номером одержував супровідний лист до акту звірення розрахунків та сам акт звірення розрахунків, в якому вказано про наявність боргу у позивача перед відповідачем (а.с. 33, 34).
Також відповідач вказав на те, що довіреність надана позивачем на отримання товарно-матеріальних цінностей заповнена з порушенням вимог п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.
25.03.05 позивач змінив предмет позову і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за продукцію з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені загальною сумою 29162 грн. 26 коп. (а.с. 45).
Згідно розрахунку (ас. 46) сума втрат від інфляції складає 6429 грн. 22 коп., 3% пічних –636 грн. 58 коп., пеня –877 грн. 26 коп.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду луганської області від 28.03.05 у справі № 18/56 залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.05 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою вищого господарського суду України від 18.01.06 у справі № 18/56 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд.
Під час нового розгляду справі було присвоєно № 13/64(18/56).
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.04.06 у справі №13/64(18/56) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 21219 грн. 20 коп., в решті вимог відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.04.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Матеріали справи свідчать, що правовідносини у сторін за даним позовом виникли у 2002 році та продовжують існувати на дату звернення з позовом до суду, тому місцевим господарським судом правомірно застосовано норми Цивільного кодексу України.
Виконання зобов’язання в належний строк –це поряд з іншими один з елементів належного виконання зобов’язання.
Згідно статті 503 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вищий господарський суд України у постанові від 18.01.06 у даній справі зазначив, що Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред’явлення кредитором вимоги до боржника, а тому позовна заява державного підприємства “Красноперекопський завод продовольчих товарів” може вважатись вимогою до МПП “БІК” щодо виконання взятих на себе зобов’язань по оплаті поставленої продукції, у розумінні ст. 530 ЦК України.
Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції відповідач від дня пред’явлення позову не оплатив вартості продукції отриманої за накладною №17 від 24.01.02 та довіреністю № 768380 серії ИАП від 23.01.02.
Місцевий господарський суд врахував правову позицію Вищого господарського суду України у даній справі та відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення боргу в сумі 21219 грн. 20 коп.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення витрат від інфляції та 3% річних за період з 21.07.04 по 21.01.05 та пені в сумі 877 грн. 26 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання, оскільки відсутній факт прострочення на дату звернення з позов до суду.
Крім того, сторони письмовий договір не укладали, не визначили відповідальність за прострочення виконання зобов’язання у вигляді пені та не узгодили її розмір.
Доводи відповідача про шахрайські дії позивача не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи, відповідач не надав належних доказів цих доводів і під час апеляційного провадження.
Відсутність письмової угоди між сторонами не є підтвердженням факту відсутності договірних відносин.
Враховуючи викладене судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 04.04.06 у справі № 13/64(18/56) ґрунтується на всебічному. Повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача, заявника скарги.
У судовому засідання оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „БІК” на рішення господарського суду Луганської області від 04.04.06 у справі №13/64(18/56) залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 04.04.06 у справі №13/64(18/56) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Л.Л. Лазненко