Справа №1-97/07

ВИРОК

Іменем   України

28 листопада 2007 року. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі головуючого суду судді Іваницького О.Р. при секретарі Андрусишин М.І з участю прокурора Швець О.А розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зборові справу про обвинувачення ОСОБА_1 Михайловича-14 травня 1983р.н уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гром.України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, не одружений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий за ч.1 ст. 122, ст.166 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудній ОСОБА_1М 8 вересня 2007р біля 18год знаходячись у нетверезому стані в приміщенні житлового будинку що в с.Цебрів Зборівського району, шляхом нанесення ударів руками та ногами малолітньому сину ОСОБА_2В в різні частини тіла спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Спричинивши малолітньому сину тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_1М порушуючи вимоги ст.10 Закону України «Про охорону дитинства» ст.150 Сімейного Кодексу України згідно яких батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини злісно ухилявся від виконання своїх обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Підсудній вину визнав повністю і пояснив, що після сварки із ОСОБА_3Р з якою проживає у фактичному шлюбі, і яка є матір'ю його малолітнього сина ОСОБА_4 був злий а знаходячись в нетверезому стані в повній мірі не проконтролював свою поведінку, побив сина спричинивши тому тілесні ушкодження.

Вина підсуднього доведена також матеріалами кримінальної справи, які в судовому засіданні відповідно до ст.299 КПК України не досліджувались.

Підходячи до кваліфікації дій підсуднього, суд вважає, що його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто спричинення умисно середньої тяжкості тілесне ушкодження та за ст. 166 КК України злісне невиконання батьками обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки кваліфіковано вірно.

Призначаючи підсудньому міру покарання, суд приймає до уваги не тальки ступінь тяжкості вчинених злочинів і що злочини вчинено в стані алкогольного сп'яніння та малолітньої особи, що є обставинами, які обтяжують покарання, але також і особу підсуднього, а саме, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, повне визнання вини та сприяння органам досудового слідства в розкритті злочинів, щире каяття а тому вважає, що його можна виправити та перевиховати без ізоляції від суспільства звільнивши від відбування покарання згідно ст.75 КК України.

Керуючись ст.ст.322-325 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним і засудити за ч.1ст.122 КК України на 3 роки обмеження волі; за ст.166 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 3 роки обмеження волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 2 роки.

Покласти на засудженого обов'язок передбачений ст.76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід-підписку про невиїзд залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Тернопільської області на протязі 15 діб через Зборівський районний суд.