Справа №2-310 2008 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2008 року Чортківський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого суду судді ПАРФЕНЮКА В.І. з участю секретаря ЮЖДИ Л.С. , адвоката СТРОЙВАНС В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідачки приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідачки приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту від 13 січня 2007 року, складеного ОСОБА_4 і посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3.
В позовній заяві вона вказала, що 25 квітня 2007 року померла її тітка ОСОБА_4 . Остання володіла нерухомим майном, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Грушевського, 84 в м. Чорткові Тернопільської області.
До закінчення строку на прийняття спадщини вона звернулась в Чортківську районну державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, але отримала звідти відповідь про те, що тітка розпорядилась своїм майном в користь ОСОБА_2.
З таким вона не погоджується, так як тітка збиралась все своє майно записати їй. В зв'язку з цим вона сумнівається, що заповіт в користь відповідачки підписаний за життя тітки, як і сумнівається, що вона його підписала, тобто даний заповіт відповідав її волі.
В судовому засіданні позивачка позов підтримує, просить його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнає. Пояснила, що вона біля трьох років доглядала ОСОБА_4 і разом проживала з нею, так як та потребувала стороннього догляду. За три місяці до смерті ОСОБА_4 виявила бажання скласти заповіт і вони з сином возили її до нотаріуса. В своєму заповіті ОСОБА_4 М все своє майно заповіла їй. Вважає, що при цьому ніяких порушень вимог закону допущено не було, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа на стороні відповідачки - приватний нотаріус ОСОБА_3 пояснив, що він знав ОСОБА_4 , оскільки раніше вона до нього зверталась в зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. В січні 2007 року відповідачка привезла ОСОБА_4 до його нотаріальної контори. Під час розмови з нею вона повідомила, що хоче оформити заповіт в користь ОСОБА_2. Він скла такий заповіт, ПИТЛИК ст його прочитала та підписала. Вважає, що немає причин визнавати недійсним заповіт ОСОБА_4 з тих підстав, які вказані в позовній заяві.
Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 13 січня 2007 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, згідно якого все своє майно заповіла відповідачці ОСОБА_2.
В судовому засіданні свідок МІЩІЙ А.В. підтвердив, що він відвозив ОСОБА_4 до приватного нотаріуса ОСОБА_3.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 27 червня 2008 року підписи у графі «Підпис» двох примірників заповіту, укладеного від імені ПИТЛИК ст 13 січня 2007 року, виконані ОСОБА_4. Рукописний текст у двох примірниках заповіту, укладеного від імені ПИТЛИК ст 13 січня 2007 року, виконаний ОСОБА_4. Ознак, що свідчили б про виконання досліджуваних підписів та записів в умовах, котрі значно відрізняються від звичайних, як і ознак різкого погіршення фізичного стану виконавця на момент укладання заповіту, дослідженям не виявлено.
З свідоцтва про смерть серії І-ИД № 043691 від 27 квітня 2007 року видно, що ПИТЛИК ст померла 25 квітня 2007 року.
Після смерті ПИТЛИК ст відкрилась спадщина і спадкоємцем її майна згідно заповіту від 13 січня 2007 року є відповідачка ОСОБА_2.
Відповідно до вимог ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
З цієї норми Закону випливає, що заповіт є розпорядження особи (заповідача) відносно належного їй майна, майнових прав та обов'язків на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред'являються до правочинів відповідно до Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні позивачкою не доведено належними засобами доказування, що правочин ОСОБА_4 , укладений 13 січня 2007 року та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, не відповідає вимогам цивільного законодавства.
Навпаки, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що 13 січня 2007 року ОСОБА_4 була в приватного нотаріуса ОСОБА_3 і ним було посвідчено її заповіт в користь ОСОБА_2.
Такі обставини об'єктивно підтверджено поясненнями відповідачки, третьої особи, свідка МІЩІЯ А.В., висновком почеркознавчої експертизи.
Отже, виходячи з меж позовних вимог позивачки, викладених нею в позовній заяві, суд не знаходить приводів для визнання вищезазначеного заповіту недійсним з тих підстав, що ОСОБА_4 його не підписувала.
Інші підстави для визнання згаданого заповіту недійсним позивачкою під час розгляду справи не зазначались, позовні вимоги нею не змінювались.
Керуючись ст. ст. 203, 1233 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 213, 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним за безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги Апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів після його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.