Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 07 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Адаменко О.Г.,
суддів - Руснак А.П.,
Павловської І.Г.,
при секретарі - Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Уют.Т», Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Красноперекопська», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-тя особа – КП «Житлово-експлуатаційне підприємство» Красноперекопської міської ради, про визнання приватизації недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_9 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 14 жовтня 2009 року,
в с т а н о в и л а.
22.07.2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Уют.Т», КРП «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Красноперекопська», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-тя особа – КП «Житлово-експлуатаційне підприємство» Красноперекопської міської ради, про визнання недійсною приватизації жилого приміщення – квартири АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 03.08.99 року КП «Уют. Т» на зазначену квартиру на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також скасування державної реєстрації права власності.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона з грудня 2004 року проживає у спірній квартирі за договором найму № 17 від 17.12.04 року, укладеним між нею та КП фірма «Уют .Т», яка у 2005 році надала розпорядження органу приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім’я позивачки.
У грудні 2008 року позивачці стало відомо про те, що спірна квартира була ще раніше приватизована ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, при цьому органом приватизації виступило КП фірма «Уют.Т», а право власності на квартиру зареєстровано за вказаними особами в Красноперекопському КРП «БТІ».
Приватизацію квартири позивачка вважає незаконною і такою, що суперечить вимогам Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду», оскільки зазначена квартира на час приватизації не перебувала у складі державного житлового фонду, у зв’язку з чим не могла бути об’єктом приватизації. Крім того, КП фірма «Уют. Т» не була державним підприємством, а тому не могла являтися органом приватизації, і не мала права оформлювати документи про право власності на житло будь-яким особам.
Вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, позивачка обґрунтовує тим, що свідоцтво про право власності, яке видано не органом приватизації, не може бути правовстановлюючим документом згідно Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, тому у державній реєстрації необхідно було відмовити.
19.08.2009 року позивачкою подано доповнення до позовної заяви, у якому на обґрунтування позовних вимог зазначається, що реєстрація за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 права власності на квартиру, в якій мешкає позивачка, порушує її права на користування квартирою, перешкоджає оформленню в наступному договору купівлі-продажу зазначеної квартири.
Рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Уют.Т», Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Красноперекопська», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання приватизації недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності на квартиру - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 –ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, зокрема необґрунтованого застосування до спірних правовідносин позовної давності.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явилися до судового засідання, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) під час перегляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час поселення і укладення позивачкою з Комунальним підприємством фірма «Уют Т» договору найма квартири АДРЕСА_1 у 2004 році, зазначена квартира не належала Комунальному підприємству фірма «Уют Т», тому позивачка не набула будь – яких прав відносно неї, які би підлягали судовому захисту.
У цій частині з такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що звертаючись з позовом 22.07.09 позивачка пропустила строк позовної давності для захисту порушених прав, що є підставою для відмови у позові.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким правовим обґрунтуванням відмови у позові, та вважає, що суд першої інстанції у цій частині припустився порушень норм матеріального права, що тягне за собою зміну оскаржуваного рішення з підстав пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.
При апеляційному перегляді справи встановлено, і не заперечується сторонами, що 03.08.99 Комунальне підприємство фірма «Уют. Т» видало ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у порядку приватизації свідоцтво про право власності у рівних частках на квартиру АДРЕСА_1, згідно розпорядження органу приватизації № 1 від 01.05.98, що належним чином зареєстроване органом державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
17.12.04 між КП фірма «Уют Т» і позивачкою було укладено договір найму спірного житла без згоди і надання повноважень на це власниками квартири, у зв’язку з чим позивачка не набула законних прав на користування нею.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність порушення житлових прав позивачки ґрунтується на обставинах справи і вимогах закону, що і є підставою відмови у позові.
Суд першої інстанції зазначеного у повній мірі не врахував та ухвалив часткове помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог також з підстав спливу строку позовної давності, що підлягає зміні за вищезазначеного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_9 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 14 жовтня 2009 року задовольнити частково.
Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 14 жовтня 2009 року змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на сплив позовної давності як на підставу відмови у позові.
В іншій частині - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
Справа № 22-ц-665/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Караваєв К.М..
Доповідач - Павловська І.Г.