Справа №1-37\10

      ВИРОК

       ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     19 березня 2010 року  

Хмельницький міськрайонний суд в складі

головуючого судді     Фанди В.П.

при секретарі              Швець  З.В.

з участю прокурора  Лунь Р.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому кримінальну справу по обвинуваченню

  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого, не військовозобов'язаний, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

                                                               за ст.115 ч.1  КК України

обвинувачення змінено прокурором у судовому засіданні

                                                                    встановив:

    Неповнолітній  ОСОБА_6 працюючи маркером в молодіжному центрі "Діана", що розташований по вул.Курчатова, 102 у м.Хмельницькому, у вечірній час 26 жовтня 2001 року неодноразово вступав у сварки з потерпілим ОСОБА_7, який там проводив дозвілля та час від часу запрошував до танцю ОСОБА_8, яка товаришувала з його братом ОСОБА_9.

Вночі 27 жовтня 2001 року ОСОБА_6, знаходячись неподалік ПМП "Ростмир", що по вул.Курчатова, 101/2 м.Хмельницького, з метою вбивства ОСОБА_7, на ґрунті особистих неприязних відносин, які склались між ними раніше в приміщенні МЦ "Діана", вдарив ОСОБА_7 рукою в область лівої частини обличчя та  ногою в область обличчя, спричинивши йому травму голови, від чого потерпілий без свідомості впав на землю.

    Вважаючи, що потерпілий ОСОБА_7 мертвий, ОСОБА_6, тіло потерпілого заховав там біля дороги і прийшов на територію ПМП "Ростмир", яке належало його матері ОСОБА_2 та повідомив про скоєне братові ОСОБА_9, кримінальна справа відносно якого закрита.

     Надалі ОСОБА_6, вночі 27.10.2001 року, разом зі своїм братом ОСОБА_9, кримінальна справа відносно якого закрита,  тіло потерпілого ОСОБА_7, який не подавав ознак життя,  в автомобілі "Шкода Фаворит" дз 523-95 ХМ відвезли в спеціально вибране, віддалене від людей місце і вкинули у воду водовідвідного канала, розташованого за територією Маслосирбази, що по вул. Кооперативній м.Хмельницького. У даному водовідвідному каналі  внаслідок механічної асфіксії від утоплення  водою наступила смерть потерпілого ОСОБА_7.

      Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що злочин відносно потерпілого не вчиняв, з ним не був знайомий, не перебував у неприязних стосунках. Наявні у матеріалах справи пояснення та покази дані ним під диктовку працівників міліції та у наслідок застосування до нього фізичного насильства.

      Не дивлячись на невизнання вини підсудним, його винуватість доводиться зібраними та дослідженими судом у їх сукупності доказами, які узгоджуються між собою.

      Так, потерпілі  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 очевидцями подій не були, підтвердили впізнання ОСОБА_10 у морзі по одягу, по росту, по обличчю, зовнішних ознаках, вилучених з одягу речах. Характеризували сина з позитивної сторони, наполягають на задоволенні позовних вимог про стягнення збитків.

     Свідок   ОСОБА_8 (тепер Захаренкова) М.А. підтвердила суду, що відмовила 26.10.01 року  ОСОБА_10  у його запрошенні  у барі разом потанцювати. При наступному такому ж запрошенні ОСОБА_6 пояснив ОСОБА_10,  що вона танцювати не хоче з ним і не буде.   Після 24 години з ОСОБА_9 вона пішла на ПМП «Ростмир» його батька, яка розташована неподалік бару „Діана", де перебувала близько до 04 год. 30хв., коли вони повернулися назад у бар. У цей період часу з ПМП «Ростмир» ОСОБА_9 кудись відлучався  близько на 20 хв..

     Свідок  ОСОБА_11 ( тепер ОСОБА_8) С.М. у судовому засіданні,  а свідок ОСОБА_12 (том 1 а.с.217-218) та ОСОБА_13 ( т.3 а.с.61-63, 64-66 т.9 а.с.31) покази яких оголошено та перевірено судом, дали такі ж пояснення, як ОСОБА_8 (тепер Захаренкова) М.А..  При цьому ОСОБА_13 також пояснив, що  у період 24 год. - 01 год. бачив у більярдному залі ОСОБА_7 та ОСОБА_9

   Свідок ОСОБА_14 підтвердив суду покази, дані ним на досудовому слідстві про те, що 27.10.2001 року біля 2-ої години ночі бачив як з молодіжного центру "Діана" ОСОБА_7 з двома хлопцями пішов у двір п'ятиповерхового будинку. Обличчя тих хлопців він не бачив.

  Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що орендує приміщення молодіжного центру "Діана" і підсудний працював у нього. Підтвердив покази дані на досудовому слідстві про те, що  після 24-ї години  виясняв у ОСОБА_9 де його брат ОСОБА_6, а той йому відповів, що ОСОБА_6 на пару годин пішов поспати.

  Свідки ОСОБА_16 (том 3 а.с.133-134), ОСОБА_17 (том 3 а.с. 127-129), які працювали охоронниками в молодіжному центрі "Діана", покази яких оголошено та перевірено судом, підтвердили факт розмови ОСОБА_6 з незнайомим хлопцем з приводу дівчини з якою був ОСОБА_9. Після закриття бару, близько 4-тої години ранку директор молодіжного центру на власному автомобілі відвіз його, ОСОБА_9 та інших охоронників по домівках.

    Свідок ОСОБА_18, покази якої оголошено та перевірено судом, підтвердила, що о 22 год. 26.10.01 року  ОСОБА_9 разом з директором бару ОСОБА_17 відвезли її додому. Інших показів, які б підтверджували чи спростовували обвинувачення свідок не дала.

   Свідок ОСОБА_19 (т.3 а.с.104-105), покази якого оголошено та перевірено судом, а свідок ОСОБА_20 у суді - підтвердили, що працювали охоронниками на ПМП "Ростмир" та наявність  випадку, коли  на територію ПМП "Ростмир" приїжджав ОСОБА_21 разом з адвокатом та з офісу фірми забрали білизну (подушки, одіяла).                      

   Свідок ОСОБА_22, покази якого оголошено та перевірено судом, підтвердив, що як о/у карного розшуку проводив бесіду з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з приводу встановлення місця приховування трупа ОСОБА_7, які  вказували різні місця заховання трупа. (том 3 а.с.14-19) , приймав участь у проведенні слідчих дій в якості конвоїра.  

   Свідок ОСОБА_23 підтвердив, що як о/у карного розшуку  проводив бесіду з підсудним, тілесних пошкоджень на ньому чи застосування фізичне насилля до нього не бачив. Підсудний добровільно написав явку з покорою про вчинення злочину. За вказівкою керівництва оформляв протокол затримання підсудного.

  Свідок ОСОБА_24 підтвердив суду, що йому керівництво райвідділу доручало і він складав протокол відносно  підсудного про адміністративне правопорушення (хуліганство, т.1. а.с.183), яке вчинено було ним у приміщенні міліції, хоча вчинення самого порушення не бачив. Подальший хід цього протоколу йому не відомий.

   Свідок ОСОБА_25  під час пред’явлення йому судом для огляду протоколу відтворення обстановки та обставин події піддав сумніву належність йому підписів у процесуальних документах у т.1 на а.с.54,60,61,67, але не заперечив участь його при проведенні відтворення обстановки та обставин події з обома підозрюваними ОСОБА_9 та добровільність дачі ними пояснень. На час проведення відтворення він був уже звільнений з міліції.  

   Свідок ОСОБА_26, покази якого оголошено та перевірено судом, (т.6 а.с.144, протокол судового засідання), показав, що син та він виявили у болоті в каналі труп потерпілого, де навколо все заросло очеретом. До даного каналу доїхати машиною не можливо.

   Свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що він вів розшукову справу з приводу зникнення ОСОБА_7. Опитував його однокласників, які бачили потерпілого згодом, тиску на них не чинив. Такі пояснення стали підставою для відмови ним у порушенні кримінальної справи. Підтвердив, що  підсудний перебував  у його службовому кабінеті за вказівкою керівництва ПЗВМ  протягом  13-14 грудня 2001 року. Підсудний нікого не ображав, не висловлювався нецензурними словами.

   Свідок ОСОБА_28 пояснила суду, що навчалася з ОСОБА_7 у одному класі, а 27.10.01 року дійсно бачила його на тролейбусній зупинці по вул.Курчатова. Не може стверджувати, що  у поясненнях  т.1 а.с.22,117  підписи вчинено нею.

   Свідок ОСОБА_29 підтвердив у суді, що як старший слідчий прокуратури міста по даній справі проводив два відтворення обстановки та обставин події, в ході яких ОСОБА_6 та ОСОБА_9 добровільно підтвердили свої покази про обставини вчинення вбивства ОСОБА_7, вказали місце вкидання трупа у воду.

   Свідок ОСОБА_30 підтвердив суду, що як прокурор-криміналіст він, за вказівкою керівництва прокуратури, проводив відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного, без захисника. Понятих запрошували працівники міліції. Підсудний перебував у наручниках та добровільно розказував про обставини злочину. Слідів насильства на підсудному не бачив.

   Свідок ОСОБА_31 підтвердив суду, що за усним доручення прокурора відбирав в ПЗВМ ХМВ пояснення у підсудного, який визнавав свою вину у вчиненні вбивства потерпілого. З приводу застосування насильства підсудний нічого йому не повідомляв.

  Свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що досудове слідство проводилось ним відповідно до вимог законодавства, заходи фізичного впливу до підсудного не вживалися, вважає, що підслідність справи не було порушено. Не може пояснити необхідність відкривання й перегляду предметів (чохол та коврик), що були вилученні з машини батька підсудного та відсутність з цього приводу будь-яких процесуальних рішень, а також причини процесуального не вилучення та не визнання речовими доказами одягу потерпілого.

    Свідок ОСОБА_9 заперечив  у суді добровільність написання пояснень про вчинення злочину та вказав на застосування до нього працівниками міліції фізичного насилля з метою дачі зізнавальних показів. Проте на досудовому слідстві  ОСОБА_9  написав явку з повинною про вчинення злочину братом; перебування у ночі 27.10.01 року разом з ОСОБА_8 на території ПМП «Ростмир» та залишення її самою там; участь у транспортуванні з братом  трупа на автомобілі; приховування трупа.

    Свідок ОСОБА_33 вказав суду, що у зв»язку зі спливом тривалого часу не пам»ятає  обставин, пов»язаних з даною справою, тому підтримує дані на судовому слідстві покази. Не може пояснити чому складений адміністративнийй протокол відносно підсудного не був направлений до суду для розгляду та необхідність тримання підсудного протягом трьох діб у відділі міліції.

На судовому слідстві (т.6 а.с.346)  підтвердив, що підсудний розповідав оперуповноваженому карного розшуку ОСОБА_23, що наніс удар потерпілому та конвоювання ним підсудного та брата на відтворення обстановки та обставин події.

     Експерт ОСОБА_34 підтримав даний ним висновок експертизи, вважає його правильним, вказав суду, що йому не відомо час зберігання алкоголю у тілі людини, поміщеної у воду із-за відсутності такої методики. При проведенні експертизи він досліджував внутрішні органи трупа, де наявний був планктон. Розкладення трупа унеможливило виявлення тілесних ушкоджень на ньому.

 У ході досудового слідства експерт дав роз»яснення наданого ним висновку (т.3 а.с.142) у якому наполягав на правильності вчиненого ним висновку стосовно причин та часу смерті потерпілого.

    Експерт ОСОБА_35 пояснив суду, що проводив судово-медичну експертизу відносно підсудного і виявив у нього легкі тілесні пошкодження, які могли виникнути  від проведення електроструму через тіло, проте відсутність джерела струму позбавляє можливості дійти однозначного висновку.  

   Експерт ОСОБА_36 (т.8 а.с.206) покази якого оголошено та перевірено судом, припустив, що найбільш вірогідною і єдиною причиною смерті ОСОБА_7 могла бути аспірація крові в результаті перелому кісток носа, що міг супроводжуватись кровотечею , і можливо потерпілий частково ковтав кров, а частково кров попадала в легені.

    Експерт ОСОБА_37 підтвердив суду, що був присутній при огляді місця виявлення трупа  у водовідвідному каналі річки. Тканини обличчя і рука  на трупі були обгризені. Все викладене у протоколі огляду (а.с.50 т.2) підтверджує. Не може стверджувати, що підписи у протоколі огляду місця  від 20.12.01 року в ході якого не було знайдено труп (т.1 а.с.111) належать йому.

     Експерт ОСОБА_38 підтвердив суду свою участь у проведенні огляду місця виявлення трупа у водовідвідному каналі річки. Вказав, що скорочення кінцівок (піджаті руки та ноги) трупа вказує на остигання тіла у воді і заклякання їх.

    Експерт ОСОБА_39 пояснив суду, що підтримує раніше даний ним висновок повторної комплексної експертизи від 01.12.04 року про те , що  смерть ОСОБА_7  могла наступити не пізніше 1-2 місяця до розтину. Вказав, що алкоголь у крові трупа не може зберігатися більше 2 місяців.  Надані на дослідження  препарати (п»ять парафінових блоків) не досліджувалися при проведенні експертизи на предмет наявності у них діатомових планктону родини Навікулових, оскільки були розходження між ними та описом їх у раніше вчиненому висновку експерта.

Експерт звернув увагу суду на те, що утоплення, як причина смерті,  діагностується в комплексі як з наявністю (відсутністю) діатомових планктону родини Навікулових у внутрішніх органах так і  з іншими гістологічними ознаками, в тому числі дослідження кістки.

     Відповідно до ст.96 КПК України  явка з повинною - це особисте добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору про злочин, вчинений ним до порушення  кримінальної справи.

Протокол явки з повинною ОСОБА_6 від 14.12.2001 року (том 1 а.с. 39) та протокол явки з повинною ОСОБА_9 від 14.12.2001 року (том 1 а.с.42-43  а.с.44-46), подано до органу досудового слідства до порушення кримінальної справи. Дана обставина підтверджується витягом з книги обліку інформації про злочини і пригоди № 458 Південно-Західного ВМ УМВСУ. При цьому суд вважає, що година реєстрації даних явок у книзі обліку інформації про злочини і пригоди не є визначальною.  Відомості викладенні у явці з повинною не могли бути відомі до цього органу досудового слідства, так як труп  було знайдено лише 02.03.02 року. З врахуванням цього помилковим є твердження сторони захисту на те, що явка з покорою була вчинена після порушення кримінальної справи, а тому не є добровільним зізнанням.

   Таке повідомлення про злочин не є слідчою дією, тому при цьому участь захисника не є обов»язковою.

  Посилання підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 на застосування до них фізичного насилля з метою дачі зізнавальних пояснень та явки з повинною  судом не беруться до уваги, оскільки з цього приводу органами досудового слідства було проведено відповідну дослідчу перевірку та службове розслідування (т.1 а.с.149), прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи  (т.8 а.с.108-110), яка на сьогодні є чинною.

    Безпідставним  та таким, що не заслуговує на увагу суду, є припущення у судовому засіданні посилання експерта ОСОБА_35 на те, що вказані у висновку судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_6В №2934 від 19.12.2001 р. (т.1 а.с.136) тілесні ушкодження (овальні почервоніння на гомілках) могли бути результатом дії електричного струму, оскільки при безпосередньому складанні вказаних документів експерт такого висновку не дійшов, пристрій, яким могли бути спричиненні такі пошкодження не вилучався і  не досліджувався.

      Відповідно до ст.ст.73,74 КПК України показання підозрюваного, обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання своєї вини цими особами  може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

      Відомості викладені у явці з повинною об»єктивно знайшли своє підтвердження як в результаті її перевірки органом досудового слідства так і судом фактичними обставинами справи.

  Так, винекнення конфліктної ситуації у барі «Діана» між підсудним та потерпілим ОСОБА_7  підтвердили свідки  ОСОБА_8, ОСОБА_40, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

  Посилання підсудного на те, що йдучи тієї ночі на підприємство свого батька ПМП «Ростмир», він зустрів  потерпілого ОСОБА_7 на дорозі в напрямку ПМП «Ростмир» також відповідає дійсності, оскільки як місце проживання потерпілого (вул.Локомотивна) так і ПМП «Ростмир» розташовані у цій же стороні (план-схема т.3 а.с.34).

    Перебування цієї ночі ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 (тепер Захаренкова) М.А.  на ПМП «Ростмир», куди прямував підсудний ОСОБА_6, підтверджується як показами свідка ОСОБА_9 так і показами свідка ОСОБА_8 (тепер Захаренкова) М.А..

     Відсутність близько 2 годин  підсудного  після 24 години 27.10.01 року на роботі  підтвердив  допитаний судом свідок ОСОБА_41.  

    Залишення цієї ночі ОСОБА_9 свідка ОСОБА_8 (тепер Захаренкова) М.А. одної на ПМП «Ростмир», відсутність його близько 20 хв. підтверджується показами свідка ОСОБА_8 (тепер Захаренкова) М.А..

     Приховування тіла потерпілого біля розваленого сараю неподалік ПМП «Ростмир», транспортування тіла у автомобілі батька до річки підтвердив і свідок ОСОБА_9 (т.1 а.с. 42,44,67), покази якого суд не вбачає підстав піддавати сумніву.

     На  нанесення ударів потерпілому, транспортування трупа на машині та вкинення його у воду вказував і підсудний, перебуваючи в ізоляторі ( текстовий зміст розмов зафіксованих на компакт-касеті КК-3, сторона А, фонограма 5, т.7 а.с.80).  

     Відповідно до вимог ст.194 КПК України з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

ОСОБА_9 допитаний був досудовим слідством   14.12.2001 року 0 18 год., як зазначено у даному протоколі, але  проведення відтворення обстановки та обставин подій  14.12.01 року, як зазначено у протоколі, розпочалося  о 16 год. 20 хв.. Відповідно до цього протоколу брат підсудного ОСОБА_9 (т.1 а.с.67-68) вказав на обставини вчинення злочину,  місце вчинення злочину та місце, де було вкинуто у річку Південний Буг труп потерпілого (хоча такий там і не було знайдено труп), складено відповідну схему.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_30, ОСОБА_29, слідчий Кірик Ю.Л. підтвердили як сам факт проведення відтворення так і  добровільність проведення відтворення обстановки та обставин подій ОСОБА_9.

Судом не вбачається підстав піддавати сумніву вказаний доказ, у зв»язку з розходженням часу у вказаних протоколах, оскільки факт перебування на річці цього дня та проведення відтворення не оспорювалося у суді стороною захисту, а також підтверджується долученими до протоколу відтворення фотографіями .

    Даючи пояснення стосовно місця вкидання тіла потерпілого у річку у поясненнях та явці з повинною, підсудний ОСОБА_6, та свідок ОСОБА_9 (при відтворенні обстановки та обставин вчинення злочину), хоча і вказували різні шляхи їх під»їзду туди: як по пров. П»яскорського (т.1 а.с.39), пров. Курчатова (т.1 а.с.40,41) так і біля підприємства «Маслосирбаза» (т.1 а.с.42), однак в кінцевому результата всі пояснення зводились саме на вкидання тіла у річку Південний Буг, що також узгоджується з фактичним розташуванням вулиць та річки (план-схема т.3 а.с.34). Тому суд вважає, що такі пояснення  давалися неправдиво саме у частині місця вкидання у воду трупа, з метою унеможливлення виявлення трупа і внаслідок цього уникнення кримінальної відповідальності. На таке вказував і  підсудний (текстовий зміст розмов зафіксованих на компакт-касеті КК-3, сторона А, фонограма 5, т.7 а.с.79).  

   Понятими при проведенні відтворення обстановки та обставин події 14.12.01 року були залученні ОСОБА_25 та ОСОБА_42. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_25 під час пред’явлення йому для огляду протоколу відтворення обстановки та обставин подій хоча і піддав сумніву належність йому підписів на протоколі, але не заперечив участь його при проведенні слічої дії та обставин що зафіксовано у протоколі.

На час участі у проведенні відтворення обстановки та обставин події від 14.12.01 року ОСОБА_43 був звільнений з міліції. Оскільки стороною захисту не конкретизовано у чому полягає заінтересованість цього понятого, а судом така заінтересованість не встановлена, тому підстав до висновку про його заінтересованість у суду немає.

   Визнавальні показання підозрюваного ОСОБА_6 від 15.12.2001 року (т.1 а.с.74-84,85), з якими ознайомився адвокат ОСОБА_44, та схема до них підтвердили обставини викладенні у явках з повинною стосовно часу, місця, способу вчинення злочину та приховання тіла потерпілого.

     Явка з повинною підтверджується також протоколом огляду місця події від 02.03.02 року (т.2 а.с.30-38) відповідно до якого труп потерпілого ОСОБА_7 виявлено у водовідвідному каналі річки Південний Буг за територією підприємства «Маслосирбаза», на відстані 32 метри від впадання у річку, тобто  у районі на який вказував підсудний у первинних поясненнях, протоколі відтворення обстановки та обставин події.

      В ході огляду трупа  описано одяг трупа та вміст кишень ( запальничка, портмоне з овальним малюнком та написом, річний календарик), належність яких потерпілому не заперечується його батьками.

      Постановою слідчого від 04.02.02 року  даний одяг  приєднано як речовий доказ та поміщено для зберігання в камеру схову (т.2 а.с.115). З врахуванням цього суд вважає помилковим посилання сторони захисту на те, що одяг у встановленому порядку не вилучався та не долучався як речовий доказ.

    Дослідженні вищеозначенні докази, дають суду підстави вважати, що явка з повинною підсудного знайшла своє об»єктивне підтвердження, тому судом  береться до уваги.

      Оцінюючи покази свідка ОСОБА_9 дані в ході досудового слідства та у суді, суд виходить з того, що примушування його до дачі будь-яких показів на досудовому слідстві не знайшло свого підтвердження, такі його покази про вчинення злочину підсудним узгоджуються з встановленими судом обставинами, доповнюють їх, а відмова від дачі таких показів розцінюється судом як намагання сприяти уникненню відповідальності підсудним, який є його братом.

      Відповідно до довідки  апеляційного суду Хмельницької області від 17 грудня 2001 року (т.4 а.с.47а)  було дано дозвіл на проведення заходів по негласному зняттю інформації в закладах системи МВС України та Державного Департаменту України з питань виконання покарань стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 терміном на 90 діб з моменту встановлення контролю.

   Зі змісту долучених до справи трьох компактних аудіо касет  із записами розмов (за виключенням 16.12.01 року), слідує, що   ОСОБА_6 розповідає про обставини вчиненого ним вбивства, приховування трупа ОСОБА_7, про спосіб заподіяних ударів потерпілому, а також про те, що навмисне вказав працівникам міліції не вірне місце, в якому було викинуто у річку труп ОСОБА_7  (том 4 а.с. 48-91)

Не зазначення у протоколі огляду цих касет (т.4 а.с.48)  відомостей про їх опечатування та знаходження у поліетиленовому пакеті, не постійна присутність понятих при прослуховуванні  цих касет - не дає суду підстав піддавати сумніву сам зміст розмови зафіксованої на даних касетах та відповідно про визнання їх неналежними доказами.

  Крім цього, відповідно до супровідного листа від 30.10.2002р. начальника ВКР УМВС України в Хмельницькій області (т.4 а.с.44) слідчому було направлено ці три касети за №40,75,109 саме в прозорому поліетиленовому пакеті, прошитому та скріпленому печаткою.

 Проведення такої процесуальної дії як виїмка слідчим таких аудиокасет у органу дізнання-  не передбачена кримінально-процесуальним законодавством, тому посилання сторони захисту на відсутність такого процесуального документу є безпідставним.

  Відповідно до висновку експертизи від  03.03.04 р. Київського науково-дослідного інституту (т.7 а.с.69) встановлено:

- розбіжність у довжині кассет, зокрема, в довідці виданій начальником ВКР УМВС України в Хмельницькій області,  на показах лічильника 423 сторона А касети №75 записаний зміст розмови (т.4 а.с.45), в протоколі (т 4. а.с. 64) касета №75 сторона А закінчується на показах лічильника 407, що вказує на відсутність інформації, зафіксованої на 16 одиницях виміру довжини;

 - перервність запису методом "виключення", в результаті чого втрачається зміст та логічність фраз та свідчить про ознаки електроакустичного монтажу.

    Знищення технічного засобу, за допомогою яких був здійснений звукозапис розмов (т.7 а.с.15-16,  т.8 а.с.114-115)  перешкодило експерту дослідити дані плівки на предмет їх оригінальності.

Оцінюючи  висновок фоноскопічної експертизи у сукупності з іншими дослідженими судом доказами (явка з повинною підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9, допит підозрюваного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9, відтворення обстановки та обставин події), суд приходить до висновку, що дана розбіжність у довжині плівки та перервність не може і не впливає на суть зафіксованих розмов. При цьому суд бере до уваги, що суть розмови  (про вчинення злочину), починається не безпосередньо після "виключення", яке свідчить про ознаки електроакустичного монтажу.

   Судом також враховується, що сам факт розмови підсудного, їх час та  місце  фіксації, належність голосу підсудному на даних плівках - не оспорювався ним як на досудовому так і у судовому слідстві.

   Вказівка слідчого на проведення прокурором-криміналістом певних слідчих дій по справі, в тому числі прослуховування звукозапису, проведення відтворення, не суперечить вимогам ч.4 ст.114 КПК України і не потребує прийняття справи до провадження прокурора-криміналіста.

     Постановою Пленуму Верховного Суду «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» за N 8 від 30.05.1997 року роз»яснено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст.67 КПК України висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, (п.3).

      По даній справі з метою встановлення причин смерті потерпілого призначались та проводились судово-медична експертиза Хмельницьким обласним бюро СМЕ, повторна комплексна СМЕ Головного бюро СМЕ та повторна комісійна Одеським обласним бюро СМЕ, які по різному оцінювали причину смерті потерпілого ОСОБА_7.

      У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо (п.13 постанови N 8 від 30.05.1997 року).

        Згідно до висновку Хмельницького обласного бюро СМЕ  №176   від 02.04.02 року (т.2  а.с.85) причиною смерті ОСОБА_10 явилась механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів водою через втоплення, про що свідчить найважливіша ознака утоплення - наявність планктону родини  Навікулових, центричних у внутрішніх органах в нирці, печінці, серці. Встановлено, що смерть ОСОБА_10 настала не менше одного місяця від моменту смерті до судово-медичного дослідження трупа, про що свідчить характер трупних змін.

   Такий висновок про причину смерті потерпілого спростувати чи підтвердити не змогли експерти Головного бюро СМЕ при проведенні повторної комплексної експертизи (висновок №102 від 01.12.04 року, т.7 а.с.59) із-за сумнівів щодо ідентичності наданих гістологічних препаратів та піддали сумніву і час настання смерті потерпілого, який визначено 1-2 місяця до дня виявлення трупа.

     Відповідно до висновку №381 експертів Одеського обласного бюро СМЕ від 16.01.06 року (т.8 а.с.156) при проведенні повторної комісійної експертизи також піддано сумніву настання смерті потерпілого саме від втоплення у водоймі.

    При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати, в тому числі, достатність поданих експертові об'єктів дослідження, обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (п.17 постанови N 8 від 30.05.1997 року).

    Оцінюючи кожний із даних висновків, суд враховує, що при вчиненні висновку №176   від 02.04.02 року Хмельницьким обласним бюро СМЕ безпосереднім об»єктом дослідження експерта  був як труп (який перебував більше чотирьох місяців у воді) в цілому так і нирки, печінка, легені, серце, рідини з пазухи, де знайдено діатомові водорості родини Навікулових, центричних та інших у значній (більше 30-40 на препарат) кількості. Даний метод виявлення планктону дає позитивний результат в разі гниття трупа, коли всі інші видові ознаки утоплення поступово зникають.

Однак, в силу суб»єктивних причин (т.7 а.с.10,27,57,  т.8 а.с.31 ), гістологічні препарати було втрачено Хмельницьким бюро СМЕ, тому вони не були предметом дослідження наступних експертиз, що вплинуло на повноту та об»єктивність висновку як №102 так і №381 повторних експертиз.

Допитаний у суді експерт ОСОБА_39 підтвердив, що надані на дослідження  препарати (п»ять парафінових блоків) не досліджувалися при проведенні експертизи на предмет наявності у них діатомових планктону родини Навікулових, оскільки були розходження між ними та описом їх у раніше вчиненому висновку експерта.

    Допитаний судом експерт ОСОБА_38 підтвердив суду, що скорочення кінцівок (піджаті руки та ноги) трупа при виявленні його у водовідвідному каналі, вказують на остигання тіла саме у водному середовищі.

    Крім цього, висновки повторних експертиз за №102 так і №381 суперечать вищевстановленим судом обставинам стосовно часу настання  смерті потерпілого.

    З врахуванням вищевказаних обставин, суд не може брати до уваги висновки експертизи Головного бюро СМЕ  №102 від 01.12.04 року та Одеського обласного бюро СМЕ   №381 від 16.01.06 року у частині причин та часу смерті потерпілого.

   Суд відноситься критично до припущення експерта ОСОБА_36 стосовно того, що найбільш вірогідною і єдиною причиною смерті ОСОБА_7 могла бути аспірація крові в результаті перелому кісток носа, що міг супроводжуватись кровотечею  і, можливо, потерпілий частково ковтав кров, а частково кров попадала в легені. Таке його припущення не  знайшло свого підтвердження у відповідних висновках експертизи, а при огляді місця пригоди, на килимовому покритті автомобіля «Шкода-фаворит» (т.2 а.с.144) та при проведенні експертизи Хмельницьким бюро СМЕ не було виявлено слідів крові як на землі, на килимовому покритті та у внутрішніх органах потерпілого.

   Відповідно до акту судово-медичного дослідження №804 від 29.12.05 року  Одеського обласного бюро СМЕ череп надісланий на дослідження належав громадянинові ОСОБА_7 (т.8 а.с.172).

    Суд не вбачає підстав брати до уваги висновок спеціаліста  ОСОБА_45 (т.8 а.с.309), вчинений на запит адвоката ОСОБА_46, про те, що не можливо встановити приналежність черепа ОСОБА_7, оскільки судом йому не доручалось проведення відповідного висновку як судовому експерту, він не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивого висновку, всі матеріали кримінальної справи йому для ознайомлення не надавалися.

    Покази свідків ОСОБА_28  у суді, та ОСОБА_47, покази якої оголошено судом, про те, що 27.10.01 року близько обіду повертаючись з бібліотеки на вул.Курчатова зустріли  ОСОБА_7, судом оцінюються критично, оскільки вони не узгоджуються з встановленими судом обставинами.

     Автомобіль «Шкода фаворіт» дн 52395 ХМ  належав на праві власності  ОСОБА_9 (т.5 а.с.59).  Судом критично оцінюється повідомлення Державного лісогосподарського об»єднання «Хмельницькліс» від 12.06.03 року (т.5 а.с. 52) про те, що належний ОСОБА_21 автомобіль «Шкода-фаворит» був несправний та перебував на стоянці з 01 вересня по 24 грудня 2001 року.

При цьому суд враховує, що дане повідомлення: надане не на підставі відповідних доказів, а зі слів головного механіка; стосується не конкретного автомобіля з державними номерними знаками, а автомобіля загальної марки «Шкода-фаворит»; надане півтора року після вказаних подій.  Письмове повідомлення головного механіка ОСОБА_48 (т.5 а.с.53) не може бути доказом по справі, оскільки він не попереджався уповноваженим органом про кримінальну відповідальність. Довідка  ПП «ГІК» від 26.05.03 року (т.5 а.с.54) ніяким чином не підтверджує дані обставини, оскільки стосується перебування даного автомобіля на ремонті  з 23.02.02 року, хоча вказаний автомобіль було  передано з штраф майданчика ДАІ ще 11.02.02 року (т.5 а.с.57).  

    На момент написання явки з повинною та дачі пояснень підсудним, органами досудового слідства ще не було виявлено труп ОСОБА_7, не було відомо причину його смерті, місце заховання трупа, обставини, що передували цьому, тому працівники міліції не могли знати ці обставини та примусити підсудного підписувати ніби-то надиктовані ними детальні обставини вчинення злочину.

Виявлення трупа ОСОБА_7 саме у воді, а не в лісі, чи закопаного у землю; в місці, неподалік того, на яке вказував підсудний ОСОБА_6; втопленого, а не вбитого іншим способом – вказує на правдивість первинних пояснень та показів підсудного, його брата ОСОБА_9 та одночасно спростовує подальші твердження підсудного про те, що спосіб вбивства та місце приховання трупа було вказано працівники міліції.

     Враховуючи вищевикладенні обставини, суд не вбачає підстав до виправдання підсудного за даним обвинуваченням.

      Помилковим є твердження сторони захисту на істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, ст.112 КПК України, у зв»язку з тим, що досудове слідство відносно неповнолітньої особи провадилось не повноважною особою - слідчим прокуратури, а не слідчим міліції. При цьому суд враховує, що зі змісту частин 1 і 2 ст.112 КПК України випливає, що у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми, досудове слідство може провадитись слідчими як прокуратури, так і органів внутрішніх справ. Тому  проведення слідчим прокуратури досудового слідства у справі про умисне вбивство, вчинене неповнолітнім, не є порушенням вимог ст.112 КПК України (ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 11.11.97 року).

     Кримінально-процесуальним законодавством не передбачено надання слідчим, у провадженні якого перебуває справа,  відповідних доручень виключно у письмовій формі, тому посилання сторони захисту на порушення слідчим вимог ст.118 КПК України є безпідставним.

   Відтворення обстановки і обставин події   проводиться з  метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого (яким при проведенні допиту роз»яснювались відповідні процесуальні права) або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, а не для отримання нових доказів по справі, тому ,  як вбачається зі ст. 194 КПК України,  не потребує додаткового роз»яснення  відповідних прав процесуальної особи.

   Стороною захисту надано суду відеозапис місця виявлення трупа та під»їздних шляхів туди та наголошувалося, що не можливо під»їхати автомобілем до водовідвідного каналу, де виявлено було труп ОСОБА_7. Проте, обвинуваченням не ставиться  у вину підсудному транспортування автомобілем тіла потерпілого до самого водовідвідного каналу.

Не безпідставним є посилання прокурора на те, що саме із-за важкодоступності каналу  було вибрано підсудним місце приховування трупа.

    Канал, в якому виявлено труп потерпілого є орошувальним водовідвідним каналом довжиною 116 м., шириною 3-5 м, глибиною 1-1,3 м. та знаходиться на відстані 126 м. від пішохідного моста (т.5 а.с.180) .  

    Смерть ОСОБА_7 зареєстрована у органах ЗАГСу 06.03.02 року з зазначенням причини смерті – виражені гнилісні зміни (т.5 а.с.163).

     ОСОБА_7 в період навчання у ЗОШ №20 та як студент Хмельницького інституту економіки та підприємництва характеризувався  з позитивної сторони, як врівноважена, дисциплінарна, відповідальна особа, яка користувалася авторитетом у  однокласників та студентів (т.4 а.с.119,120), проживав  ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.5 а.с.114).  

        Прокурором пред»явлено обвинувачення  у якому визначено  дата вчинення злочину  у ніч на 27 жовтня 2001 року, тобто у період доби, яка починається від заходу сонця до 24 години 26 жовтня 2001 року.

Разом з цим, у матеріалах справи знайшло своє підтвердження у показннях свідків ОСОБА_8 (тепер Захаренкової), ОСОБА_14 (т.3 а.с.86,89), ОСОБА_15 що вони бачили у барі «Діана» ОСОБА_7 живим  до 01 години 27 жовтня 2001 року,  таке знайшло своє підтвердження і у  явках з повинною ОСОБА_6, ОСОБА_9.

Піддавати сумніву такі покази суд не вбачає підстав. У зв»язку з цим суд приходить до висновку, що вчинення даного злочину мало місце вночі 27 жовтня 2001 року, тобто після 01 години до сходу сонця цього дня.

      Первинною експертизою Хмельницького обласного бюро СМЕ від 02.04.02 року встановлено відсутність прижиттєвих тілесних ушкоджень у потерпілого. На не можливість їх виявлення із-за процесу розкладання трупа у суді вказав експерт ОСОБА_34. Головним бюро СМЕ при проведенні повторної комплексної експертизи не піддавався сумніву у цій частині висновок №176 від 02.04.02 року. При проведенні повторної експертизи Одеським обласним бюро СМЕ виявлено тілесні пошкодження  у виді оскольчатого вдавленого перелому кінцевих відділів носових кісток; травматичний дефект зовнішніх відділів  кісткової тканини суставного відростку нижньої челюсті зправа і похідний від нього лінійний перелом; поверхневі дефекти кісткової тканини в зовнішніх відділах лівого суставного відростку і в області задньої поверхні  кута  нижньої челюсті знизу (т.8 а.с.182-186).

Проте  підтвердити чи спростувати  їх прижиттєвість, встановити ступінь важкості, наслідки їх спричинення  не  можливо із-за відсутності зразків головного мозку, розходжень гістопрепаратів (т.8 а.с.169).

   Разом з цим, прокурором у зміненому обвинуваченні вказанні ушкодження кваліфіковано як прижиттєві. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення посилання на спричинення підсудним саме таких тілесних пошкоджень потерпілому і таке не суперечить встановленому судом факту  нанесення  підсудним  удару рукою та ногою в область  голови потерпілого та не спростовує настання смерті від утоплення.

    Оцінюючи  наявні у справі решту доказів обвинувачення з точки зору допустимості, достовірності та достатності суд виходить з наступного.

     Частиною 2 ст.62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

   На час вчинення даного злочину підсудний був неповнолітнім, а на час порушення кримінальної справи – досяг повноліття.

  Постановою Пленуму Верховного Суду України  «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» за N 5 від 16.04.2004 року роз»яснено, що згідно зі ст. 53 КПК посадова особа, у провадженні якої перебуває справа, обов'язково повинна роз'яснити зазначене право неповнолітньому та його законному представнику користуватися послугами адвоката відразу ж після того, як перший набув статусу підозрюваного чи обвинуваченого, і вжити передбачених ст. 47 КПК заходів до забезпечення участі захисника у справі.

        У разі, коли право на захист було порушено при вчиненні окремих процесуальних дій, тобто за відсутності підстав для повернення справи на додаткове розслідування, суд не вправі використовувати відповідні протоколи як джерела доказів на обгрунтування висновків про винність неповнолітнього у вчиненні злочину.

  З врахуванням  того, що ОСОБА_6 підозрювався у вчиненні злочину у віці до 18 років, мав право на обов»язкову участь захисника, його відмова від захисника згідно ст.47 ч 4 п. 1 КПК України не могла бути прийнятою слідчим, тому суд не може брати до уваги, як доказ :

 - визнавальні показання підозрюваного ОСОБА_6 від 14.12.2001 року (т.1 а.с.51-52);

 - додатковий допит підозрюваного ОСОБА_6  від 16.12.2001 року (т.1 а.с.91-101);      

 - відтворення обстановки та обставин подій від 14.12.01 року, відповідно до якого підсудній ОСОБА_6 (том 1 а.с.61-62)  вказав на  місце вчинення злочину та місце, де вкинуто у річку Південний Буг труп потерпілого.

Усунення таких істотних порушень кримінально-процесуального законодавства шляхом направлення справи на додаткове слідство є неможливим.

  Відповідно до довідки  апеляційного суду Хмельницької області від 17 грудня 2001 року було дано дозвіл на проведення заходів по негласному зняттю інформації в закладах системи МВС України та Державного Департаменту України з питань виконання покарань стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 терміном на 90 діб з моменту встановлення контролю.

Однак, як видно з довідки ( т.4 а.с. 45-46 ), до негласного зняття інформації орган досудового слідства приступив 16.12.2001р., тому знята інформація за 16.12.01 року не береться судом до уваги як належний та допустимий доказ.

  Згідно до п.3 доручення слідчого (т.1 а.с.190) дізнавачем ОСОБА_49 правомірно 05.02.02 року за участю понятих  ОСОБА_50 та ОСОБА_51 проведено огляд автомобіля марки "Шкода Фаворит" білого кольору, державний знак НОМЕР_1, під час якого з заднього сидіння автомобіля вилучено чохол, а з багажного відділення - килим. Вказанні предмети були поміщенні у поліетиленовий пакет, прошиті та скріпленні печаткою №18 Південно-Західного ВМ та підписами понятих (т. 1 а.с.186-188).  Однак, для проведення експертизи в КНДІСЕ дані речові докази доставлені уже в двох паперових пакетах, зв'язаних нитками білого кольору, кінці яких заклеєні листом паперу, складеним вдвоє, на якому є пояснювальний напис, відбиток печатки з текстом "Прокуратура м.Хмельницького", підписи понятих ОСОБА_52 і Плотнік та слідчого прокуратури ОСОБА_32 ( т.2 а.с 19).

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, згідно до яких у слідчого Кірика Ю.Л. була процесуальна необхідність порушувати цілісність упаковки даних речових доказів та переопечатувати їх. Не зміг цього пояснити у судовому засіданні і  слідчий Кірик Ю.Л., а в матеріалах справи відсутні відповідні процесуальні документи, які б підтверджували таку необхідність. Крім того,  вилучені з автомобіля предмети не визнавалися слідчим речовими доказами по справі.

Таке істотне порушення кримінально-процесуального законодавства дає підстави сумніватися у ідентичності вилучених та направлених на експертизу об»єктів ( чохла з килимом), тому суд не може брати до уваги  висновок №1560 від 08.05.2002 року криміналістичної експертизи волокнистих матеріалів (т.2.с.а.111-113) та №1560 від 08.05.02 року відповідно до яких серед вилучених об»єктів є волокна бавовни загальної родової приналежності з волокнами, які входять до складу тканини штанів потерпілого ОСОБА_7.

       З пояснень підсудного (т.1 а.с.101) слідує, що він  протягом 2-х років займався різними видами боротьби (теквандо, рукопашний бій, вільна боротьба), однак з наявною у справі довідки спортивної підготовчо-міліцейської школи «Самсон-Право» від 29.05.03 року  (т.6 а.с. 247 ) слідує, що фактично заняття у спортивній секції підсудний не відвідував. Досудовим слідством у підтвердження чи спростування наданої довідки докази не збиралися.

       Аналізуючи  зібрані в справі докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена повністю і його дії органами досудового слідства правильно кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України (в редакції від 01.09.01 року) як убивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

      Даючи оцінку спрямованості умислу винного на вбивство, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує спосіб,  кількість, характер і локалізацію  нанесених ударів, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, який свідомо допускав та бажав настання смерті.  Суд враховує, що допитані у судовому засіданні свідки  підтвердили, що між підсудним (напередодні досліджуваних судом подій) винкли неприязні стосунки. Спричинення ударів, як рукою так і ногою, мало місце у життєво важливий орган – голову.  Підсудний, після падіння потерпілого не намагався надати йому медичну допомогу і припинення  злочинних дій мало місце лише тому, що підсудний вважав, що наступила смерть потерпілого. Такі обставини вказують на наявність наміру у підсудного на позбавлення  потерпілого життя.  

     При обранні покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, конкретні обставини справи, особу підсудного.

     Підсудний за місцем навчання характеризувався з позитивної сторонни, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, злочин вчинив у неповнолітньому віці, що є обставинами, які пом”якшують покарання підсудного.

     Обставин, що обтяжують покарання підсудного не вбачається.

     Вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння не знайшло свого об»єктивного підтвердження як в ході досудового та судового слідства, тому така ознака підлягає виключенню з обвинувачення

    При таких обставинах суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та йому слід обрати покарання пов”язане з позбавленням волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню злочинів.  

     Розмір судових витрат по проведеним експертизам не визначався.  

    Штани джинсові, джемпер сірого кольору, шкіряна куртка чорного кольору, чоловічі туфлі коричневого кольору, футболка сірого кольору, що належали потерпілому ОСОБА_7 підлягають знищенню. Три компактні розбірні аудіокасети в прозорому пластмасовому корпусі – підлягають знищенню.

    Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу відносно підсудного залишити попередню - підписка про невиїзд.

  Цивільний позов на загальну суму 124 988,64 грн. (т.5 а.с.41)  ОСОБА_4 (4988,64 грн. матеріальних збитків та 40 000 грн. моральних збитків), ОСОБА_3 (40 000 грн. моральних збитків), ОСОБА_5 (40 000 грн. моральних збитків) про стягнення матеріальних та моральних збитків  підлягає частковому задоволенню. У добровільному порядку збитки підсудним не відшкодовувалися.

   Несення матеріальних збитків на поховання, поминальний обід, зведення пам»ятника підтверджується  квитанціями до прибуткового касового ордеру від 05.03.02 року та від 25.02.02 року  (963,6 грн. та 1830 грн.), накладною №2556 від 02.05.03 року (150,25 грн.), накладною від 03.03.02 року (750 грн.) накладними від 04.03.02 року (228,9 грн., 278 грн.та 477,33 грн.), довідкою від 12.06.03 року (963,6 грн.), рахунком – замовленням від 04.03.02 року (410,56 грн.), що становить загальну суму 6052,24 грн.. Проте ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальних збитків у меншому розмірі на суму 4988,64 грн., тому суд вирішує даний позов у межах заявлених вимог і рахує можливим стягнути у відшкодування матеріальних збитків – 4988,64 грн..  Несення витрат на юридичну допомогу позивачами не конкретизовано, відповідні документи не долучено, тому у цій частині позову слід відмовити.

  Внаслідок смерті сина, брата позивачі перенесли моральні переживання та стрес, понесена втрата  є безповоротною, порушено було їх нормальний ритм життя та стосунки з оточуючими, тому у відшкодування моральних збитків на користь кожного з позивачів слід стягнути по 30 000 грн.. У решті вимог у цій частині відмовити.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд

                                                                   ЗАСУДИВ:

     Визнати винним  ОСОБА_6  у вчиненні злочину передбаченого  ч.1 ст.115 КК України (в редакції  від 01.09.01 року) та обрати покарання  у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

     Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписка про невиїзд.

     Строк відбування покарання засудженому  рахувати з дня звернення вироку до виконання, зарахувавши до строку відбування покарання строк досудового ув”язнення : з 14.12.01 року по 24.12.01 року включно; з 20.11.02 року по 09.01.04 року включно (т.1 а.с.53, 108,110; т.3 а.с.115,157,166; т.7 а.с.21.)

     Стягнути з засудженого ОСОБА_6:  

у відшкодування матеріальних  збитків  на користь потерпілої ОСОБА_4 - 4988,64 грн.;

у відшкодування моральних збитків на користь  ОСОБА_4 - 30 000 грн., ОСОБА_3 - 30 000 грн., ОСОБА_5 - 30 000 грн..

У задоволенні  решти позовних  вимог  ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5-  відмовити.

   Штани джинсові, джемпер сірого кольору, шкіряна куртка чорного кольору, чоловічі туфлі коричневого кольору, футболка сірого кольору, що належали потерпілому ОСОБА_7 - знищити. Три компактні розбірні аудіокасети в прозорому пластмасовому корпусі -  знищити.

    Вирок може бути оскаржено протягом 15 днів з дня проголошення через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя: