Справа №2-а-38/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Сенів М.В., розглянувши в м. Турці позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

встановив:

До суду із даним позовом звернулася ОСОБА_1.

Посилається на те, що вона є дитиною війни. Згідно ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» із січня 2006 року їй повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалася.  

Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 року визнав положення, які зупиняли дію ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України.

Мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Сума невиплаченої їй допомоги становить за 2006-2007 роки 2733 грн. 30 коп.

Її законні права було обмежено шляхом прийняття неконституційних положень нормативно-правових актів. Про належні як дитині війни виплати їй  повідомлено не було, тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі.

Просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області неправомірними, стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області  в її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу, а фактично підвищення до пенсії, за період із січня 2006 року по грудень 2007 року включно в сумі 2733 грн. 30 коп., зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу надалі при нарахуванні пенсії.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала і дала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

В судовому засіданні представниця відповідача позов не визнала і пояснила, що дії  Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Вважає, що положення ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбачених ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вважає, що дане питання врегульовано в 2008 році шляхом внесення змін до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», де передбачено, що дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Вважає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України.    

Зміни до закону України «Про Державний бюджет України», незважаючи на рішення КСУ №6-рп від 09.07.2007 року, у видаткову частину не внесені, а тому були відсутні кошти на виплату цих підвищень в 2007 – 2008 роках.

Вислухавши позивачку, представницю Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, із таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка народилася 12.06.1938 року в с.Лімна Турківського району Львівської області і є дитиною війни, має право на встановлене ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.    

Ці обставини підтверджуються паспортом позивачки та пенсійним посвідченням.  

У відповідності до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни до пенсії чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно виплачуватися підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Верховна Рада України законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік» зупинила дію ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення закону  України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни». Дані положення закону, що визнані неконституційними, втрачають чинність лише із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.    

Враховуючи наведене вище, відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити надбавки до пенсії позивачці як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року, однак в 2007 році роках надбавки до пенсії виплачувалися не в повному обсязі, що вбачається із довідки №8242/06-14 від 22.12.2009 року.

Беручи до уваги положення ст.ст. 22, 46 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп, закони про Держбюджет не можуть скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

Посилання відповідача на те, що згідно ч.3 ст.28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, суд вважає безпідставними, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою  конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання щодо органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, що мають статус дітей війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахування пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області за місцем проживання позивачки.      

Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов’язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Також при цьому суд враховує положення ст.ст. 5-6 рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року про те, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина; положення ст. 3.1 рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року про те, що право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк, а також положення ст. 22 Конституції України про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Суд вважає, що незалежно від положень законів України про Державний бюджет щодо даного питання позивачка має право на доплату до пенсії у вигляді підвищення, визначеного ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доказів про те, що позивачці нараховано і виплачено відповідно до закону належну надбавку, відповідачем суду не представлено.

У задоволенні вимоги про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області нарахувати та виплатити конкретну суму, а саме 2733 грн. 30 коп., слід відмовити у зв’язку зі змінами показників інфляції, оскільки на час виконання рішення суду такі будуть змінені.

          Враховуючи те, що позивачка є юридично необізнаною особою похилого віку із обмеженими фізичними можливостями у зв’язку із віком, суд вважає можливим поновити їй строк на подання позовної заяви за захистом своїх прав, оскільки причини пропуску цього строку позивачкою  суд визнає поважними.

Оскільки на день прийняття судом даного рішення дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинена і не обмежена іншими нормативними актами, однак відповідач продовжує не виплачувати в повному обсязі належні позивачці щомісячні надбавки, відповідно до вимог закону, суд вважає необхідним зобов»язати відповідача, враховуючи його обов»язок проведення щомісячних виплат, нараховувати та виплачувати позивачці  надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» до змін у діючому законодавстві.

На підставі наведеного вище та керуючись ст. 209 ЦПК України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп,

вирішив:

позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 частково пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана до суду протягом 10 днів із дня її проголошення.

Головуюча-