СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 червня 2006 року | Справа № 2-26/6874-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Аркатової В.В., довіреність б/н від 15.06.06;
відповідача: Юнда О.Б., дов. №20 від 07.06.06 - Добровільне пожежне товариство України;
відповідача: не з'явився - виконавчий комітет Сімферопольської міської ради; відповідача: не з'явився - Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Добровільного пожежного товариства України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 28.04.2006 у справі №2-26/6874-2006
за позовом Організації добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим (вул. Субухі, 7, м.Сімферополь, 95015)
до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м.Сімферополь, 95000)
Добровільного пожежного товариства України (вул. Тарасовська, 4, м.Київ 33, 01033)
Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації (вул. Некрасова, 11, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
третя особа:
Кримське республіканське спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України (вул. Субухі, 7, м.Сімферополь, 95015)
про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності, визнання права власності та зобов'язання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республік Крим від 28.04.2006 у справі 2-26/6874-2006 (суддя Проніна О.Л.) частково задоволено позов Організації добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, Добровільного пожежного товариства України, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності, визнання права власності та зобов’язання до виконання певних дій. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №567 від 12.04.2002 року, визнано за Організацією добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим право власності на нежитлові приміщення, які розташовані у місті Сімферополі по вул. Субхі, 7, що складаються з літери А –адміністративне, літери Б –виробниче, літери В –гараж, літери Г –прохідна, літер Д,Е,И –склади, загальною площею 1384 м. кв., на Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації покладений обов’язок провести реєстрацію права власності на ці будівлі за Організацією добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим, з Добровільного пожежного товариства України на користь позивача стягнуті судові витрати. В частині позовних вимог про визнання таким, що втратило чинність свідоцтва про право власності Добровільного пожежного товариства України на зазначені нежитлові приміщення загальною площею 1384 м.кв. від 23.04.2002 провадження у справі припинено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, у позові відмовити.
Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною.
У зв'язку з хворобою судді Горошко Н.П., 16.06.2006 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. у складі судової колегії була проведена заміна судді Горошко Н.П. на суддю Плута В.М.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Представники відповідачів –виконавчого комітету Сімферопольської міської ради та Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації у судове засідання не з’явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що відповідачі не скористались правом направити до судового засідання своїх представників, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У березні 2006 року Організація добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Добровільного пожежного товариства України, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення виконкому Сімферопольської міської ради №567 від 12.04.2002, визнання таким, що втратило чинність свідоцтва про право власності Добровільного пожежного товариства України на нежитлові приміщення загальною площею 1384,0 кв.м., розташовані по вул. Субхі, 7 у м. Сімферополі, видане виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 23.04.2002, визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 1384,0 кв.м., розташовані по вул. Субхі, 7 у м. Сімферополі, спонукання Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності Організації добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим на нежитлові приміщення загальною площею 1384,0 кв.м., розташовані по вул. Субхі, 7 у м. Сімферополі.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши конкретні будівлі та споруди, відносно яких заявлені вимоги про визнання права власності та його реєстрацію, а саме: нежитлові приміщення, які розташовані у місті Сімферополі по вул. Субхі, 7, що складаються з літери А –адміністративне, літери Б –виробниче, літери В –гараж, літери Г –прохідна, літер Д,Е,И –склади, загальною площею 1384 м. кв. та господарсько-побутові будівлі: літера З –навіс, літера К –сарай.
Заявлені вимоги мотивовані посиланням на невідповідність оспорюваних рішення виконкому Сімферопольської міської ради №567 від 12.04.2002 та свідоцтва про право власності Добровільного пожежного товариства України на нежитлові приміщення загальною площею 1384,0 кв.м., розташовані по вул. Субхі, 7 у м. Сімферополі, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 23.04.2002 нормам чинного законодавства.
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради просив суд розглянути спір на свій розсуд. Добровільне пожежне товариство України заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним. Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації та третя особа –Кримське республіканське спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України письмових заперечень проти позову не висунули, правом на участь у судовому засіданні не скористались.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні положення про право власності.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача - Добровільного пожежного товариства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення –скасуванню з наступних підстав.
Правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжують існувати після зазначеної дати, отже, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.
Судом встановлено, що позивач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 414 від 27.02.2003 є юридичною особою та, згідно положень розділу 1 підпункту 1.1 Статуту Організації Добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим, складовою частиною Добровільного пожежного товариства України.
Відповідно до підпунктів 7.4, 7.5, 7.6 Статуту Організації добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим кошти та майно: будинки, споруди, обладнання, транспорт, інвентар, майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, спеціальне обладнання, а також інше майно, що необхідне для діяльності організації, є власністю Добровільного пожежного товариства України. Організація здійснює оперативне управління майном Добровільного пожежного товариства України, яке знаходиться на його балансі.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 02 березня 2004 року у справі №2-3004/04 за позовом Черненко А.А. до Організації Добровільного пожежного товариства України в Автономної Республіці Крим про визнання недійсними положень пунктів 7.4, 7.6 Статуту Організації Добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим позовні вимоги задоволені. Визнані недійсними положення пунктів 7.4, 7.6 Статуту Організації Добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим, які стосуються правового статусу майна, яке закріплене за позивачем.
Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1020 від 19.11.1963 Українському Республіканському добровільному протипожежному товариству була відведена земельна ділянка по вул. Субхі для будівництва виробничої будівлі.
Будівля, що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Субхі, 7 в цілому перебувала на балансі Ради добровільного протипожежного товариства Кримської області з 1969 року. На той час Рада добровільного протипожежного товариства Кримської області була утворена згідно з розділом III „Структура Українського Республіканського добровільного протипожежного товариства" та пункту 33 Статуту Українського Республіканського добровільного протипожежного товариства, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 31 березня 1958 року № 335, і була складовою частиною Українського республіканського добровільного протипожежного товариства України (УР ДПТ України). На той час Рада ДПТ Кримської області здійснювала організацію та керівництво як профілактичних, так і виробничих процесів.
Відокремлення виробничої діяльності відбулося в 1984 році шляхом створення на базі виробничих дільниць Виробничого комбінату протипожежних робіт з передачею на баланс останньому основних засобів, необхідних для організації виробництва. (Накази Голови Кримської Ради ДПО № 36 від 08.08.1984 та № 58 від 28.12.1984).
Надалі на підставі наказу від 28 липня 1988 року № 5/35 Президії правління Українського Республіканського добровільного пожежного товариства України та наказу від 29 вересня 1988 року № 41 виконуючого обов'язки голови президії Кримського обласного правління ДПО штатні апарати обласного, міських та районних правлінь Добровільного пожежного товариства було ліквідовано, їхні банківські рахунки закриті, баланси (у тому числі матеріальні цінності, основні засоби, будівлі та споруди) реорганізованих обласного, міських та районних правлінь Добровільного пожежного товариства та виробничого комбінату протипожежних робіт об'єднані та передані новоствореній Кримській спеціалізованій профілактичній ремонтно-будівельній госпрозрахунковій дільниці протипожежних робіт Українського Республіканського добровільного пожежного товариства. Таким чином, будівлі адміністративно-виробничого призначення, розташовані в м. Сімферополі по вул. Субхі, 7 вибули з володіння та розпорядження Кримської Ради ДПО і починаючи з 1988 року перебували у розпорядженні Кримської спеціалізованої профілактичної, ремонтно-будівельної госпрозрахункової дільниці протипожежних робіт УР ДПО. Шляхом подальших реорганізацій Кримська спеціалізована профілактична ремонтно-будівельна госпрозрахункова дільниця протипожежних робіт УР ДПО перетворена у Кримське республіканське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління протипожежних робіт (Рішення Президії правління УР ДПО від 28.10.1992 № 4/8) правонаступником якого в подальшому стало Кримське Республіканське спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України (пункт 1.2. Статуту Кримського Республіканського спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України).
У процесі створення Кримського Республіканського спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, засновник - Добровільне пожежне товариство України - наділив підприємство статутним фондом у розмірі 1536000 (один мільйон п'ятсот тридцять шість тисяч) гривень шляхом передачі власного майна (в тому числі адміністративно - виробничих приміщень розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Субхі, 7) в оперативне управління зазначеного підприємства. Про факт передачі свідчить Договір № 12 про передачу статутного фонду, обігових засобів та грошових коштів від 01.01.1999 та Акт ирийому-передачі від 01.01.1999 до Договору.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976 №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає з наступних підстав.
Судом встановлено факт правонаступництва між Організацією Добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим та Кримським республіканським добровільним пожежним товариством, утвореним в 1993 році, і зареєстрованим Управлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим 02 серпня 1993 року.
Однак, правонаступництво як юридична процедура, передбачає оформлення необхідних документів, що підтверджують перехід прав та обов’язків реорганізованої юридичної особи до новоствореної (новостворених), зокрема оформлення передаточного балансу, як це було передбачено статтею 37 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент утворення Кримського республіканського добровільного пожежного товариства.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На думку судової колегії, позивачем не надано доказів правонаступництва між ліквідованою у 1988 році Радою добровільного пожежного товариства Кримської області та Кримським республіканським пожежним товариством, утвореним у 1993 році.
Крім того, однією з підстав припинення права власності є ліквідація юридичної особи, оскільки суб’єктом права власності може бути лише правоздатний суб’єкт цивільно-правових відносин, яким не є ліквідована юридична особа.
Отже, висновок суду першої інстанції про безумовне правонаступництво позивача і, як наслідок, визнання за ним права власності на спірне майно, яке перебувало в оперативному управлінні ліквідованої особи, є хибним.
Також недостатньо досліджено матеріали справи стосовно перебування на балансі оспорюваних приміщень та несення експлуатаційних витрат на їх утримання.
Так суд дійшов висновку, що експлуатаційні витрати по утриманню спірних нежитлових приміщень несе позивач. Однак, поза уваги залишились докази (довідки №№ 100, 101 від 11.04.2006, договори на водопостачання, постачання електроенергії, банківські виписки про сплату земельного податку, оплату послуг з дезінфекції приміщень, оплату послуг за вивезення ТБО та інші), надані третьою особою по справі без самостійних вимог –Кримським республіканським спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт, якими підтверджено, що, починаючи з 1998 року експлуатаційні витрати на утримання приміщення по вул. Субхі,7 несе Кримське спеціалізоване РБП ПР, власником якого згідно Статуту підприємства є Добровільне пожежне товариство України.
Крім того, однією з правових підстав для задоволення позовних вимог суд визнав статтю 344 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Однак Цивільний кодекс Української РСР, що діяв до 01.01.2004, не містив норм про набувальну давність, тому початком 10-ти річного терміну відкритого та безперервного володіння чужим майном не вважається час, який сплинув до прийняття вищенаведеної правової норми.
Відносно позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №567 від 12.04.2002 та визнання таким, що втратило чинність свідоцтва про право власності Добровільного пожежного товариства України на нежитлові приміщення загальною площею 1384,0 кв.м., розташовані по вул. Субхі, 7 в м. Сімферополі, видане виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 23.04.2002 судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 2 Закону України „Про власність” передбачено, власність в Україні існує в різних формах, при цьому Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.
На думку суду, положення підпункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об’єкти нерухомості, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, в редакції, що діяла на момент прийняття виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради рішення про оформлення права власності та видачі свідоцтва мало дискримінаційний характер, оскільки передбачало оформлення права власності лише відносно фізичних осіб і, таким чином, перешкоджало легалізації та реєстрації права власності юридичних осіб на об’єкти нерухомості. Це також підтверджується наступними змінами, внесеними до підпункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об’єкти нерухомості наказом Міністерства юстиції України від 03.06.2002 №45/5, який передбачив можливість оформлення право власності не тільки фізичним, а й юридичним особам. Враховуючи викладене, судова колегія вважає положення підпункту 6.1.Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об’єкти нерухомості, в редакції, що діяла на момент прийняття виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради рішення про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності таким, що не відповідало Конституції України, Закону України „Про власність” та не підлягало застосуванню.
Також судова колегія вважає, що припинення місцевим господарським судом провадження відносно позовних вимог Організації добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим про визнання таким, що втратило чинність свідоцтва про право власності Добровільного пожежного товариства України на нежитлові приміщення загальною площею 1384,0 кв.м., розташовані по вул. Субхі, 7 в м. Сімферополі є необґрунтованим. Таким чином, місцевий господарський суд, в порушення статті 124 Конституції України, статті 6 Закону України „Про судоустрій” фактично ухилився від розгляду спору по суті у відповідній частині. На думку судової колегії, у задоволені цих позовних вимог слід відмовити у зв’язку з тим, що такий спосіб захисту порушених прав та інтересів, як визнання нечинним свідоцтва про право власності не передбачений чинним законодавством. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 14.12.2004 у справі №6/11).
Отже, судом першої інстанції при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, що, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З врахуванням вищенаведеного у задоволенні позовних вимог Організації добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись статтями 101, 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Добровільного пожежного товариства України задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2006 у справі №2-26/6874-2006 скасувати.
3. У позові відмовити.
4. Стягнути з Організації Добровільного пожежного товариства України в Автономній Республіці Крим (м. Сімферополь, вул. Субхі, 7, ЗКПО 2095079, р/р 5301324387 у Філії Кримського відділу Промінвестбанку у м. Сімферополі, МФО 324430) на користь Добровільного пожежного товариства України (01033, м. Київ, вул. Тарасовська, 4, ЗКПО 00020876) 42,5 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.М. Плут
Ю.В. Борисова