Справа №22-ц-1136/2007р.                                          Головуючий 1-ї інстанції:  Григор'єва А.О

Категорія: житловеи                                                      Доповідач: Пшєнічна Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2007р.     Судова колегія судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Борової С.А.

суддів колегії  - Пшенічної Л.В., Даниленка В.М.

при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3до ОСОБА_2, треті особи виконком Дзержинського районної ради м. Харкова, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3про поновлення порушенного права та вселення ,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2005 року ОСОБА_1.. а у травні 2005 року ОСОБА_3. звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2. про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, стягнення суми.

В позові ОСОБА_1. та ОСОБА_3. посилалися на те, що відповідачка є матір'ю ОСОБА_1..

У 1997 року після повернення з міст позбавлення волі була зареєстрована у трикімнатній АДРЕСА_1разом з її чоловіком ОСОБА_4., після смерті якого, у 1999 році добровільно залишила спірну квартиру і переїхала проживати у гуртожиток, посилаючись на те, що не може проживати у квартирі де помер її чоловік. Позивачі вважають, що відповідачка втратила право на проживання у спірній квартирі. Крім цього, просять стягнути з відповідачки 2537 грн. 15 коп., витрати які вони понесли по оплаті за відповідачку комунальних послуг.

Відповідачка позов не визнала та заявила зустрічний позов про поновлення її порушенного права, посилаючись на те, що ОСОБА_1 створили неможливі для сумісного проживання умови. Вона є хворою на туберкулез та епілепсію, позивачи не бажали щоб вона проживала разом з ними, спричиняли скандали і вигнали її з квартири. Вона вимушена була піти зі спірної квартири, але залишила заяву у ЖЕУ -23  про неможливість сумісного проживання. На її пропозицію розміняти квартиру

2

позивачі відмовилися від розміну, у квартирі встановили відео спостереження і не відкривали їй, коли вона приходила у квартиру. Іншого житла вона не має, змушена тимчасово мешкати у родині сестри.

Позивачі за первинним позовом зустрічний позов не визнали

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1, та ОСОБА_3. відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Відновлено її порушене право  та вселено її у кв. АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_3., посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалите нове рішення, яким задовольнити їх позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3. і ОСОБА_1., вказують на те, що суд дав не вірну оцінку доказам по справі, показанням свідків і не прийняв до уваги докази, які мали важливе значення для справи.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2. змушена була виїхати зі спірної квартири не відповідає дійсності. Суд безпідставно поставив під сумнів довідку Московського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області про те, що ОСОБА_2. проживає у свого співмешканця по вул. Халтуріна у м. Харкові. Необґрунтовано було відмовлено у технічній фіксації судового процесу.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи позивачам ОСОБА_3. та ОСОБА_1. у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проживає у спірній квартирі з поважних причин, так як між сторонами по справі склалися неприязні відносини. Ці ж обставини стали підставою для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2.. про поновлення її порушенного права та вселення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, вони встановлені

судом та доведені сторонами і висновки суду відповідають обставинам справи.

Судом зроблений вірний висновок, що ОСОБА_2. не проживає у спірній квартирі з поважних причин, так як між сторонами склалися неприязнені відношення.

Звернення ОСОБА_2. до начальника ЖЕУ-23 з заявою від 15.01. 2004 року, в якій вона вказує на те, що тимчасово не проживає у спірній квартирі і знаходиться у сестри, свідчить про те, що вона не мала наміру залишати спірну квартири, цікавилися нею. Це також підтверджується тим, що ОСОБА_2.

звертала у грудні 2004 року у паспортний стіл Дзержинського району м. Харкова з заявою прописати у спірній квартирі її сестру.

З довідки ДПТО №5 ГК ПТД №1 від липня 2005 року № 57 вбачається, що ОСОБА_2. перебуває на диспансерному обліку у вказаній установі з 1985 року з приводу осередкового туберкулезу. Місцем проживання вказана адреса спірної квартири. У 1999 році переведена на 2 групу інвалідності. Остане обстеження проходила 05.07. 2005 року.

Викладене свідчить про те, що право ОСОБА_2. не втратила право на проживання у спірній квартирі, а це право було порушено і підлягає поновленню.

Таким чином, ОСОБА_2. довела свій зустрічний позов про поновлення її порушенного права на проживання у спірні квартирі та вселення, а ОСОБА_3. і ОСОБА_1., не довела свого позову.

Згідно зі ст. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Посилання ОСОБА_3. і ОСОБА_1, щодо порушення процесуального закону відносно того, що суд не здійснив технічну фіксацію судового процесу, то таке порушення норм ЦПК України не є підставою для скасування рішення.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3  відхилити

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили