СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14 червня 2006 року | Справа № 2-5/330-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Дугаренко О.В.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 16 березня 2006 року по справі № 2-5/330-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Крим-Автохолдінг" (вул. Гер. Сталінграда, 6-в,Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача про застосування штрафних санкцій у сумі 16.875грн., обґрунтував свої вимоги тим, що позивач не здійснив розрахункову операцію –отримання як задатку від Волобуєва А.В. готівки у сумі 3.375грн.. У судовому порядку встановлений факт того, що кошти у сумі 3.375грн. були отримані не товариством з обмеженою відповідальністю „Крим-Автохолдінг”, а фізичною особою.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено. Визнано не чинним податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 16.875грн. з тих підстав, що позивач не допустив порушення, за яке залучений до відповідальності. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто сплачене при подачі позову державне мито у сумі 85грн.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що кошти у сумі 3.375грн. були отримані не позивачем (уповноваженою їм особою), а фізичною особою –Колесніковою С.В., доказів знаходження якої у трудових відношеннях з позивачем немає.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи судове рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права, викладені у судовому рішенні висновки не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що розписка, за якою Колеснікова С.В. отримала від Волобуєва А.В. кошти, складена на стандартному бланку, засвідчена печаткою позивача. Факт складення договору купівлі-продажу між позивачем і малим приватним підприємством „Міжгалузевий центр кріогенній терапії” підтверджено у судовому порядку.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Сторони не скористались наданим правом на участь у судовому засіданні їх представників. Про час і місце судового засідання сторони сповіщені належним чином.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд розглянув справу і встановив наступне.
11 березня 2005 року Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі на підставі акту перевірки №003883\0190317\2330 від 1 березня 2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003332303\0 про застосування до фірми „Крим-Автохолдінг” штрафних санкцій у сумі 16.875грн. (а.с. 10).
З вказаного акту перевірки слідує, що за засвідченою печаткою фірми „Крим-Автохолдінг” розпискою 30 вересня 2002 року Колеснікова С.В. отримала 3.375грн., однак ця готівка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій фірми „Крим-Автохолдінг” (а.с. 6-7).
Зауваження позивача на акт перевірки (а.с. 8) залишені податковим органом без задоволення (а.с. 9).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2005 року у справі №2-21\2341-2005 за позовом малого приватного підприємства „Міжгалузевий центр кріогенній терапії” до фірми „Крим-Автохолдінг” про стягнення 6.750грн., яке не було оскаржено у апеляційному порядку і набрало закону силу 29 січня 2005 року (а.с. 12-13, 70), встановлено, що між позивачем і відповідачем у цій справі 20 грудня 2002 року складено договір купівлі-продажу транспортного засобу; 30 вересня 2002 року фізична особа Колесникова С.В. отримала від Волобуєва А.В. кошти; однак продавець фірма „Крим-Автохолдінг” не уповноважувала Колеснікову С.В. отримувати ці кошти, тобто фірма „Крим-Автохолдінг” не отримувала цих коштів, а тому у позові про стягнення заборгованості 6.750,20грн. (подвійній розмір задатку) відмовлено.
Факт отримання Колесніковою С.В. коштів від Волобуєва А.В. сторонами не оспорюється і також підтверджується розпискою, засвідченою печаткою позивача (а.с. 25).
Але сторони по різному оцінюють ці обставини. Відповідач вважає, що кошти через Колеснікову С.В. отримані позивачем. Позивач вважає, що не отримував коштів через Колесникову С.В.
Апеляційний господарський суд на підставі повного, всебічного і об’єктивного встановлення обставин справи вважає, що позивач не отримував від Волобуєва С.В. готівку у сумі 3.375грн., а тому не був зобов’язаний проводити таку розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій.
До такого висновку апеляційний господарський суд дійшов на підставі прийнятого відносно фірми „Крим-Автохолдінг” рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2005 року у справі №2-21\2341-2005, яке згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування обставин відносно фірми „Крим-Автохолдінг”, а саме отримання 20 грудня 2002 року готівки у сумі 3.375грн. не фірмою „Крим-Автохолдінг” (а.с. 12-13).
Також з письмового договору і платіжних документів вбачається, що договір купівлі-продажу автомобілю „VW PASSAT” був укладений 20 грудня 2002 року між юридичними особами: продавцем - фірмою „Крим-Автохолдінг” в особі директора Семенова Д.В. і покупцем - малим приватним підприємством „Міжгалузевий центр кріогенній терапії” в особі директора Волобуєва А.В., при цьому покупець зобов’язався зробити передоплату у сумі 28.160грн., а залишок суми оплатити за кредитним договором з банком (а.с. 27-28).
23 грудня 2002 року покупець безготівкою сплатив 28.160грн. (а.с. 26).
Про зарахування в рахунок оплати вартості автомобілю будь-якого задатку, зробленого 30 вересня 2002 року у сумі 3.375грн., сторони при укладенні договору не вказали, розбіжностей до договору купівлі-продажу покупець в особі Волобуєва А.В. також не заявив.
Апеляційний господарський суд згоден з оцінкою місцевим господарським судом доказів, а саме розписки. Тому що сам факт наявності на розписці штампу фірми „Крим-Автохолдінг” чи складення розписки за будь-якою стандартною формою, не породжує прав і обов’язків цієї фірми перед Волобуєвим А.В. Тому що у розписці уповноважена фірмою особа не виказала наміру фірми взяти на себе зобов'язання перед Волобуєвим А.В. (або іншою особою) продати автомобіль і отримати як задаток певну суму грошей. У майбутньому позивач своїми діями також не схвалив дій Колеснікової перед Волобуєвим.
Приймає до уваги, що статтею 1 і пунктом 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (у редакції Закону України №1776-Ш від 1 червня 2000 року, зі змінами на 20 грудня 2002 року) передбачений обов’язок суб'єктів підприємницької діяльності проводити через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції у сфері торгівлі, а пунктом 1 статті 17 того ж Закону встановлена відповідальність за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, апеляційний господарський суд вважає, що позивач не порушував вимог статті 1 і пункту 1 статті 3 закону, а тому безпідставно залучений до відповідальності згідно з пунктом 1 статті 17.
Також відповідно до статей 238, 241 і 250 Господарського кодексу України штрафні санкції, застосовані відповідачем до позивача, є адміністративно-господарськими санкціями, які можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Особливих строків застосування штрафних санкцій Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не передбачає.
Як встановлено позивачу ставиться у вину здійснення порушення 20 грудня 2002 року, яке виявлено актом від 1 березня 2005 року, штрафні санкції застосовані рішенням від 11 березня 2005 року. А тому відповідачем позивач залучений до відповідальності з порушенням строку застосування адміністративно-господарської санкції. Що також є підставою для визнання рішення податкового органу не чинним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апеляційний господарський суд на підставі вказаного дійшов до висновку, що податковий орган примушував позивача робите те, що не передбачено законодавством, прийняв рішення з порушенням вказаних норм Закону України №1776-Ш, статей 238, 241 і 250 Господарського кодексу України і статті 19 Конституції України, а тому воно правильно визнано судом першої інстанції не чинним. Апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального права, викладені у судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2006 року у справі № 2-5/330-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі –19 червня 2006 року.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.В. Дугаренко
В.С. Голик