Справа № 2-п-11/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2010 року                   Погребищенський районний суд Вінницької області

     в складі: головуючого, судді Бойчука О.Г.

     при секретарі Павліченко М.Д.

     адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

     за участю позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, ціна позову 5000 гривень, -              

в с т а н о в и в:

     25 липня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою про відшко-дування завданої матеріальної шкоди, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в його господарстві з 02 лютого 2001 року по 25 липня 2006 року була корова «Ласуня», віком 5 років.

     25 липня 2006 року череду корів випало пасти відповідачу за усним зобовязанням. Його дру-жина ОСОБА_3 ОСОБА_5 біля 08:00 години вигнала корову в громадську череду і передала коро-ву дружині відповідача ОСОБА_6. Корова була привитою, здорова, йшла нормальною ходою, паслася. Того ж дня біля 11:00 години стан корови раптово погіршився. Ветлікарем ОСОБА_7 було оглянуто корову та надано певну ветеринарну допомогу. Проте стан корови не покращив-ся. Ветлікарем було виставлено діагноз захворювання корови: гостра тимпанія рубця (вздуття). Внаслідок чого ОСОБА_4 проведено вимушений забій корови. ОСОБА_4 пообіцяв м'ясо здати через заготовача на мясокомбінат, а отримані кошти повернути йому та відшкодувати загальну вартість корови. Проте до цього часу грошей не повернув. Кожний раз обмежувався лише обіцянками. На пасовище корову вони вигонили здоровою. Вік корови був до 5 років, вага біля 5 центнерів, вартість корови 5000 гривень.

     Вважає, що відповідач 25 липня 2006 року, як пастух ВРХ, перебував з власниками тварин, в тому числі з ним в усних договірних зобовязаннях і ніс відповідальність за безпеку та належний нагляд за тваринами на пасовищі. Проте допустив випасання корів на не відведеному пасовищі, а на полі де був посів кукурудзи, що призвело до захворювання корови, яка впала, не могла піднятися і поки вона ще була жива її йому прийшлось дорізати. Тобто неналежне виконання зобовязань по випасанню худоби на пасовищі та бездіяльністю по забезпеченню нагляду за худобою ОСОБА_4 йому було завдано шкоду в розмірі 5000 гривень. Також просить стяг-нути витрати по справі.  

     В судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві і суду пояснив, що відповідач не забезпечив при випасу його корови безпеку по зберіганню його корови. Допустив випасання корів на не відведеному пасовищі, а на полі де був посів кукуруд-зи, що призвело до захворювання корови, яка впала, не могла піднятися і поки вона ще була жива її йому прийшлось дорізати, відповідач ніяких дій по відшкодуванню шкоди не приймав, чим змусив його звернутися з позовною заявою до суду, на що він витратив час тому він залишив свої позовні, матеріальні збитки в тій же сумі, хоч на цей час вартість корови на ринку збільшилася.

     Відповідач ОСОБА_8 проти позову заперечує, так-як, вважає, що його вини взагалі немає, так-як в судовому засіданні його вина не встановлена. Він заперечує, що причиною дорізу корови є випасіння її на пасовищі в кукурудзі і рахує, що корову позивач нагодував товчею дома. Акт ветеринарний лікар не складав на місці і розтин корови не проводив. Було жарко і щоб не пропало м'ясо корови він змушений був її дорізати, попросити знайомого заготовача здати корову на мясокомбінат, щоб повернути які небудь кошти. За корову йому повернули 1000 гривень, які він приніс позивачу, проте він відмовився їх брати і сказав, що це мало.        

     Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, свідків, суд, вважає, позов слід задові-льнити частково із наступних підстав.

     Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона вранці 25 липня 2006 року вигнала корову в громадську череду і передала її ОСОБА_6. Корова була привитою, здорова, йшла нормальною ходою, паслася. Того ж дня біля 11:00 години стан корови раптово погіршився, не вставала і ОСОБА_6 сказав, що треба дорізати. ОСОБА_4 дорізав корову і пообіцяв м'ясо здати через заготовача на мясокомбінат, а отримані кошти повернути їм   та відшкодувати загальну вартість корови. Проте до цього часу грошей не повернув. На пасо-вище корову вони вигонили здоровою. Вік корови був до 5 років, вага біля 5 центнерів.

     Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що 25 липня 2006 року біля 11:00 коли вона приїхала на посовище біля с.Довжок, то корова лежала з гострою тимпанія рубця (вздуття) від переїдання соковитих кормів. На березі рядом росла молода куку-руза. Корова була вагою 400 кг, з другим телям, вартість в той час корови була 3000 гривень. Корова була у них в селі на обліку, корова привита, здорова. Щоб спасти м'ясо при високій жарі влітку, то ОСОБА_4 корову дорізав принесеним ножем, а м'ясо через заготовачів здав на м'ясо-комбінат.

     Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що 25 липня 2006 року вона випасала корови разом з пастухом ОСОБА_10 на пасовищі біля села Довжок. Біля 11:00 години корова ОСОБА_9 здулася, викликали господарів, ветеринарного лікаря, які робили спроби спасти корову – лікар зробила укол, а ОСОБА_9 всовували корові в рот сало. Потім ОСОБА_11 дорізав корову, а м'ясо попросили заготовача здати на мясокомбінат. За корову заготовач передав 1000 гривень, які ОСОБА_6 відніс ОСОБА_3, проте він відмовився їх брати. При випасанні корови вона кукурузи не їла, на її думку господарі ОСОБА_3 нагодували корову товчею дома і в результаті корова вздулась.

     Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що влітку 2006 року він працював заготовачем і був присутній як ОСОБА_6 дорізав корову яка вздулась на пасовищі біля села Довжок, на прохання ОСОБА_6 він здав м'ясо корови на мясокомбінат і отримав 1000 гривень, які передав ОСОБА_6.  

     Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що знає односельчан ОСОБА_3 і ОСОБА_6, він чув від жителів села, що влітку 2006 року вздулась корова ОСОБА_3 яку дорізав ОСОБА_6. Потім він з ОСОБА_6 на його прохання ходив до ОСОБА_3 щоб повернути гроші за корову в сумі 2000 гривень, проте ОСОБА_3 відмовився брати гроші рахуючи, що це мало.  

    В матеріалах справи долучений паспорт великої рогатої худоби серія АС № 709977 від 02 лютого 2001 року (а.с.5) де зазначено кличка „Ласуня” порода симентальська, ветеринарна картка серія DD № 063285 (а.с. 6), ветеринарно-санітарний паспорт тварини № 1349 від 26 чер-вня 2003 року (а.с. 7-16) де зазначено, що корова, яка належить позивачу пройшла всі щеплення і є клінічно здоровою.

     Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Очеретянської сільскої ради від 02 вересня 2008 року № 565 (а.с.17) в домогосподарстві ОСОБА_3 станом 25 липня 2006 року була ВРХ  -  корова.                                                        

     Згідно довідки СТОВ „Дніпро” с. Мончин Погребищенського району від 06 листопада 2006 року № 355 (а.с. 18) реальна вартість дійної корови в червні-листопаді 2006 року становила в середньому 4500 гривень.

     Згідно довідки начальника райдежрресурсінспекції по Погребищенському району від 27 жовтня 2006 року № ___ (а.с. 19) станом на 04 липня 2006 року по ТОВ „Ковінько-Ковбаси” по 16 серпня 2006 року закупівельна ціна на корови середньої вгодованності з урахуванням дотації (20%) за 1 кг живої ваги становила 4,10 гривень.

     Згідно довідки СТОВ „Дніпро” с. Мончин Погребищенського району від 12 серпня 2008 ро-ку № 297 (а.с. 20) вартість живої ваги дійної корови становить 14-15 гривень за 1 кілограм.                                

     В судовому засіданні також встановлено, що страхове відшкодування позивачу не випла-чувалося.

     Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_3 вигнав випа-сати свою корову «Ласуню» 25 липня 2006 року в паспорті якої вказано, що вона з 02 лютого 2001 року перебуває на обліку, згідно її паспорта на випас корів громадою села по черзі випала випасати худобу в кількості 30 голів відповідачу ОСОБА_14, так-як склалися такі цивільні відносини, які регулюються встановленим звичаєм, як це передбачено ст.7 ЦК України (звичай), тобто ці відносини не встановлені актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин, а оскільки відповідач ОСОБА_14, який прийняв в стадо корову позивача зобовязаний був виконати обовязок по зберіганню корови позивача, а не дорізати її, і в разі порушення цього зобовязання згідно ст. 611 ЦК України наступають правові наслідки, а саме: відшкодування збитків.

     Обґрунтовування відповідача про те, що його вини не має, що позивач нагодував корову товчею дома і вона не випасалась в кукурудзі не знайшли свого підтвердження і спростовуються доказами прилученими до матеріалів справи, показами позивача, свідків допитаних в судовому засіданні, що саме відповідач ОСОБА_4 принесеним з дому ножем дорізав корову „Ласуню” 25 липня 2006 року біля 11:00 години на пасовищі біля с. Довжок, а м'ясо через заготовачів здав на мясокомбінат і отримав від грошові кошти.

     Суд критично оцінює покази свідків допитаних в судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_12 про те що корова загинула по вині позивача ОСОБА_3, оскільки вищезазначені свідки є дружиною відповідача, кумом, друзями, родичами відповідача, що не виключає їх заінтересо-ваності винесення рішення на користь ОСОБА_4 і їх покази спростовуються показами пози-вача, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_13 які суд рахує достовірними оскільки вони під-тверджуються матеріалами справи

     Згідно ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду повинна відшкодувати її в повному обсязі, особою, яка її завдала. Згідно частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

     Крім того ст.ст. 79-81, 88 ЦПК України передбачає стягнення з відповідача на корить пози-вача понесені ним судові витрати в сумі 51 гривень по оплаті держмита, 30 гривень витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 81 гривня.

     На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 611, 1166 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 88, 212-215, ЦПК України, суд,-            

В и р і ш и в :

     Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3000 гривень, як відшкодування збитків, завданих пору-шенням зобовязання, 51 гривню витрати по оплаті державного мита, 30 гривень витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього підлягає до стягнення 3081 гривня.

     В іншій частині позовних вимог відмовити.

     Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протя-гом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскар-ження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскар-ження.

     Повний текст рішення складений 05.02.2010.

Головуючий, суддя (підпис)                                                                              О.Г. Бойчук