№ 2-491/2010 р.

   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  2 лютого 2010 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

 головуючого - судді Бондаревої І.В., при секретарі – Шевченко К.В., за участю прокурора Горгуль Н.В., Галушко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за  позовом   ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Фрунзенської районної у м.Харкові ради   про встановлення факту проживання однією родиною, визнання права користування житловим приміщеннями,  визнання наймачем, треті особи  Сектор у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ УМВС України в Харківській області, ОСОБА_2,

                                                      В С Т А Н О В И В:

05.08.2009 р. позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією родиною, визнання права користування житловим приміщеннями,  визнання наймачем, зобов*язання укласти договір найму, вказуючи, що з 1971 р. користувачами квартири №54 у будинку 240-Г по Салтівському Шосе в м.Харкові були  його двоюрідна баба ОСОБА_3,  її чоловік ОСОБА_4,  та їх син ОСОБА_5 ОСОБА_3 була психічно хвора людина та знаходилась на обліку ПНД №3 м.Харкова з 1992 року. В силу свого захворювання вона потребувала постійного догляду і лікування. Її не можна було залишати надовго одну. Дядько позивача – ОСОБА_5 був єдиним сином подружжя ОСОБА_5 і допомагав доглядати за хворою матір*ю, але у 2007 р. помер.

Позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але фактично з 2007 р. мешкав зі своїми родичами  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за адресою:АДРЕСА_1.

Причиною зміни місця проживання та переїзду на постійне місце проживання у спірну квартиру позтвач зазначає малу площу для мешкання за місцем реєстрації та прохання ОСОБА_4 допомагати йому доглядати за дружиною. Вважає, що він фактично  був членом їх сім*ї, оскільки купував продукти харчування, предмети побутового користування, необхідні ліки, допомагав вести домашнє господарство.

ОСОБА_4 дуже хворів та у зв*язку з хворобою  дружини і смертю сина знаходився у безпорадному стані. У 2008 р. він помер. Позивач поховав його 23.06.2008 р.

За життя бабуся та її чоловік неодноразово пропонували позивачеві вирішити питання стосовно користування спірним житловим приміщенням, але ці клопоти позивач вважав другорядними перед турботою та клопотами  за їх стан здоров*я та життя.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що після того, як ОСОБА_3 потрапила у лікарню, він вирішив відремонтувати квартиру, для чого   звільнив її від меблів. Він особисто повідомив дільницю №56 Фрунзенської філії КП „Жилкомсервіс” про смерть бабусі і в жовтні 2009 р. працівники дільниці опечатали квартиру.

Представники  відповідачів та прокуратури м.Харкова, яка діяла в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заперечували проти позову, так як вважають, що позивач не був членом сім*ї наймача спірного житла.

Треті особи просили суд про розгляд справи у їх відсутність. При цьому ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечував та надав суду письмові пояснення у справі (а.с. 149).

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.310  ЦК України, фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановних законом.

Згідно ст.64 ЖК України, члени сім*ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов*язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім*ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім*ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

В судовому засіданні встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1,  були зареєстровані та проживали ОСОБА_4Й.(основний наймач), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_3І.(дружина) та ОСОБА_6 (мати дружини).

ОСОБА_6 померла 21.04.1993 р., ОСОБА_5 помер 21.07.2007 р., ОСОБА_4 помер 20.06.2008 р., ОСОБА_3 померла 28.05.2009 р. (а.с.8,11, 67).

Після смерті ОСОБА_3 до ХДНК №12 із заявами про прийняття спадщини звернувся її брат ОСОБА_2, якому було видано свідоцтво про право на спадщину (недоотриману пенсію за період з 12.01.2005 р.по 31.05.2009 р. у розмірі 6216,62 коп.) як спадкоємцю за законом 2 черги (а.с.83, 141).

Позивач ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2, який у свою чергу є рідним братом померлої ОСОБА_3 (по матері), що підтверджується  письмовими доказами  (а.с.34, 35, 36, 37, 38, 40, 41, 42),  відтак ОСОБА_1 є родичем померлої ОСОБА_3

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.107).

Вказана квартира є двокімнатною, належить на праві спільної сумісної власності   ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_1, тобто враховуючи принцип рівенства часток співвласників у спільній сумісній власності, позивачеві належить   лише 1/5 частина цього житла в порядку його приватизації, право на яку ним використане не в повному обсязі.

ОСОБА_3 страждала на психічне захворювання, у зв*язку з чим перебувала на лікуванні у ХОКПЛ №3 з 1992 р. по 2002 р. щорічно (а.с.62).

Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова від 30.12.2008 р. було відкрито провадження у справі № 2-о-458/08 за заявою ОСОБА_10 про визнання особи недієздатною (а.с.14).

Згідно повідомлення ХОКПЛ №3 від 24.12.2009 р. (а.с.142), хвора ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в 1 психіатричному відділенні ХОКПЛ №3 з 20.06.2008 р. (тобто з дня смерті чоловіка ОСОБА_4Й.) по 23.03.2009 р. З грудня 2008 р. відвідував та займався справами хворої ОСОБА_10, що оформляв опікунство, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які представлялись її родичами. Про смерть ОСОБА_3 було повідомлено по телефону ОСОБА_1 та ОСОБА_10

Третя особа ОСОБА_2  надав суду письмові пояснення, які долучені до справи, про те, що ОСОБА_1 – його онук і постійно відвідував ОСОБА_3 під час її перебування на лікуванні у ХОКЛ №3 та купував необхідні продукти, речі, продукти, ліки (а.с.149).

               Про вказану обставину свідчать надані позивачем копії рецептів № 1296, № 384 від 30.06.2008 р. (а.с.15).             Про вказану обставину свідчать надані суду копії рецептів мм

21.05.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м.Харкова із заявою про залучення його до участі у розгляді вказаної справи у якості зацікавленої особи (а.с.79).

22.05.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенської районної у м.Харкові ради із заявою про  призначення його опікуном ОСОБА_3 (а.с.77).

ОСОБА_2 у той же день також звернувся із заявою до Фрунзенської районної у м.Харкові ради про призначення опікуном його сестри ОСОБА_3 - онука ОСОБА_1 (а.с.78).

За повідомленням Фрунзенської районної ради м.Харкова від 26.10.2009 р., протягом 2008-2009 р.р. ОСОБА_1 неодноразово звертався до спеціалістів з питань опіки та піклування з питання можливості та доцільності призначення його опікуном хворої баби ОСОБА_3, яка страждала на розлад психічного здоров*я. 22.05.2009 р. він звернувся із заявою про призначення його опікуном ОСОБА_3, однак у зв*язку з її смертю розгляд справи було припинено (а.с.81).

В подальшому  заява ОСОБА_10 про визнання ОСОБА_3 недієздатною ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 19.10.2009 р. залишена без розгляду (а.с.108).

На думку суду,  враховуючи  характер захворювання ОСОБА_3,  її вік та вік її чоловіка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,  смерть 21.07.2007 р. сина подружжя – ОСОБА_5 безперечно стала для них  важким  випробуванням та не могла не позначитись на їх стані, у зв*язку з чим вони потребували постійної присутності поряд з ними рідної особи, яким є ОСОБА_1

Факт проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як члена сім*ї, після смерті їх сина ОСОБА_5  21.07.2007 р., підтвердили суду свідки.

Так, свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він також є  родичем ОСОБА_5, але далеким. З 2007 р. часто приїздив до них додому.  ОСОБА_4 та ОСОБА_3  бажали, аби ОСОБА_1 з ними жив і зареєструвався у спірній квартирі. Матеріально їм було важко жити на одну пенсію. Він з ОСОБА_1 поховав ОСОБА_4 Спірна квартира є трикімнатною,  кімната позивача розташована  зліва в кінці коридору. ОСОБА_1 став з ними постійно жити після смерті їх сина у 2007 р. Вони жили однією родиною,  він їх доглядав, ходив за покупками, готував їжу, відвідував у лікарні, вони вели спільне господарство. Перешкодою для реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі стала відсутність у ОСОБА_3 паспорту громадянина України, вона мала лише старий радянський паспорт громадянина СРСР. Після його звернення до суду з питання оформлення опікунства, порадившись із ОСОБА_1, вони вирішили, що опікуном буде позивач.

               Свідок ОСОБА_11, пояснила суду, що вона давно жила поряд з подружжям ОСОБА_3, знала  матір ОСОБА_3, її сина та чоловіка. Після смерті її сина свідок познайомилась з ОСОБА_1, який інколи заходив до неї у квартирі зателефонувати. Її квартира розташована на 1 поверсі, тому вона завжди все бачить. Вона заходила у спірну квартиру та бачила, що ОСОБА_1 займав кімнату, яка розташована зліва, останньою  по коридору. Він приходив кожного вечора, вранці йшов по справам. У квартирі знаходились особисті речі позивача. ОСОБА_3 казала, що він онук її брата ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_12, яка також проживає по-сусідству, пояснила суду, що її мати часто спілкувалась з ОСОБА_3, а вона (свідок) - з їх сином ОСОБА_5 Вона познайомилась з ОСОБА_1, коли одного разу  прийшла до ОСОБА_5,  вдома був ОСОБА_1, який повідомив їй, що ОСОБА_5 помер. Після його смерті ОСОБА_1 став   жити з батьками ОСОБА_5 Іншого разу вона приходила у  спірну квартиру  і ОСОБА_1, який був удома, допоміг їй перенести шафу. Вона (свідок) є приватним підприємцем, торгує речами, бувшими у вжитку, і ОСОБА_1 декілька разів купував у неї речі для бабусі. Вона часто бачила, як він стояв на балконі їх квартири та палив. 08.01.2009 р. вона прийшла рано вранці у спірну квартиру до ОСОБА_3, і вдома був ОСОБА_1

Про те, що ОСОБА_1 вів спільне господарство з ОСОБА_4 і ОСОБА_3, свідчать надані позивачем суду копії квітанцій про витрати   на поховання подружжя  (а.с.10,12,13)

Таким чином, суд вважає встановленим, що  ОСОБА_1, який  є родичем ОСОБА_3, вселився у спірну квартиру як член сім*ї ОСОБА_3, за її згодою та згодою ОСОБА_4Й, та постійно у ній проживав після 21.07.2007 р.

Відповідачами у якості доказів заперечень проти позову,  лише наприкінці судового розгляду справи, було надано повідомлення КП „Жилкомсервіс” від 23.11.2009 р., 30.11.2009 р., копію акту дільниці №56 від 06.10.2009 р. (а.с.111, 164) та фотографії приміщень спірної квартири, які на їх думку підтверджують нежитловий стан приміщення та ту обставину, що позивач у квартирі не жив (а.с.151-159).

Враховуючи, що працівники КП „Жилкомсервіс” вперше оглянули спірну квартиру лише у жовтні, притому після повідомлення про смерть ОСОБА_3 саме позивачем; враховуючи, що матеріали справи містять раніше надану на запит суду ( 04.11.2009 р.)  відповідь  про відсутність у КП  „Жилкомсервіс” інформації про осіб, які фактично проживають за вказаною адресою (а.с.66), суд вважає, що до жовтня 2009 р., а тим паче до дня звернення позивача до суду – 05.08.2009 р. - відповідачі взагалі не мали жодних даних про осіб, які фактично проживали у спірній   квартирі.

За наявності раніше наданого суду повідомлення   від 28.10.2009 р., яке надійшло до суду 04.11.2009 р.) про відсутність у КП  „Жилкомсервіс”   інформації про осіб, які фактично проживають у спірній квартирі (а.с.66), повідомлення   від 23.11.2009 р. та 30.11.2009 г. про те, що у спірній квартирі, окрім зареєстрованих осіб, ніхто ніколи не жив (а.с.111, 159) - викликає у суду сумність про достовірність цього твердження.

Крім того, згідно пояснень позивача та свідка ОСОБА_10, під час перебування ОСОБА_3 на лікуванні вони планували зробити ремонт у спірній квартирі, тому звільнили її від меблів та почали підготовку до ремонту, у зв*язку з чим на день огляду у жовтні 2009 р. квартира мала такий вигляд.

Також суд відхиляє доводи  відповідачів про відсутність письмової згоди  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вселення у займане ними приміщення позивача, оскільки останні, як встановлено судом, надали таку згоду позивачеві фактично, а саме своїми діями, не заперечуючи проти  проживання позивача у квартирі разом з ними та ведення з ним спільного господарства.

За таких обставин суд вважає  докази заперечень відповідачів проти позовних вимог недоведеними та задовільняє позовні вимоги в частині  встановлення факту проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі з серпня 2007 р. як члена сім*ї наймача ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнає за ним право користування   квартирою за адресою: АДРЕСА_1  і визнає його наймачем цієї квартири.

Суд вважає, що наявність у позивача права спільної сумісної власності на частку іншого житла не позбавляє його права на  користування іншим житловим приміщенням.

 Щодо вимог про зобов*язання Фрунзенської районної у м.Харкові ради укласти з позивачем договір найму – вказані вимоги суд залишає без задоволення, як не передбачені законом, оскільки згідно Постанови КМ України № 560 від 12.07.2005 р., зі споживачами укладається не договір найму, а  договір на утримання будинків і споруд та прибудинкових  територій, який  є публічним та вже  укладеним з 01.01.2007 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 88 , 213, 214, 215, 256, 259 ЦПК України, ст.ст.61, 64, 65 ЖК України, ст.ст.370, 310 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  задовільнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1  у квартирі №54, що розташована в  будинку  № 240-Г по вул.Салтівське Шосе в м.Харкові, як члена сім*ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Визнати за  ОСОБА_1 право користування  житловим приміщенням – квартирою №54, що розташована в  будинку  № 240-Г по вул.Салтівське Шосе в м.Харкові.

 Визнати     ОСОБА_1 наймачем  квартири № 54, що розташована в  будинку  № 240-Г по вул.Салтівське Шосе в м.Харкові.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

 Рішення може бути оскаржене  до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження

протягом десяти днів  з дня проголошення рішення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя -