Справа № 2а-1200/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року
Хмельницький міськрайонний суд в складі
головуючого - судді Фанди В.П.,
при секретарі Швець З.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому
про стягнення невиплаченої щомісячної допомоги
встановив
Позивач звернулася з позовом та вказала, що вона є дитиною війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і їй щомісячно повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, з 01.01.07 року таке підвищення не призначалося та не виплачувалось. Внаслідок цього за даний період має місце не доплата підвищення до пенсії. Просить стягнути конкретну суму недоплати за 2007-2009рр. і зобов»язати відповідача проводити виплату підвищень в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на майбутнє.
Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, просить їх задоволити.
Представник відповідача подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, надав письмове заперечення, просить відмовити у позові у зв»язку з пропуском позивачами строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження частково.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є дитиною війни і згідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.07 року мало виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з цим, при нарахуванні пенсії таке підвищення проводилось у меншому розмірі відповідно до закону України про державний бюджет на відповідний рік.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік ", якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин суд вважає, що позивач, як дитина війни, мав право на нарахування та виплату у 2007 році за період з 09 липня по 31 грудня щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% пенсії за віком, а не виплата такого підвищення кожному позивачеві є неправомірною, тому за даний період підлягають задоволенню позовні вимоги кожного з позивачів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнанні неконституційними, тому вимоги позивачів за період з 22.05.08 року по 31.12.08 року підлягають задоволенню.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому позовні вимоги кожного з позивачів за період з 01.01.09 року по 31.10.09 року підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачам пенсії з врахуванням 30% щомісячного підвищення, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за вищевказанні періоди та зобов»язати за цей період відповідача провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії кожному позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням частково проведеної виплати.
Відповідно до положень ст.ст.99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача у письмових запереченнях наполягає на застосуванні правил ст.99 КАС України стосовно строку на звернення до адміністративного суду.
Позивачем до суду подано позовну заяву у січні 2010 року. Вирішуючи питання стосовно пропуску строку звернення до суду за період з 09.07.07року до листопада 2008 року суд виходить з наступного.
Позивачем, як слідує з позовної заяви, про порушення її права стало відомо у 2008 році, нарахування та виплата позивачам пенсії в сумі (на стягнення якої наполягають позивачі) відповідачем не проводилась, тому суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачами пропущено з поважних причин.
Щодо позовних вимог про покладення обов»язку на відповідача нараховувати на майбутнє допомогу у розмірі визначеному Законом, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють фактично порушені права та інтереси особи.
Керуючись ст.ст.9,14,17,70,99,158 КАС України, Законом «Про соціальний захист дітей війни”, Законом про державний бюджет на відповідні роки, Рішенням Конституційного суду України №6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22.05.08 року суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з урахуванням щомісячного підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 жовтня 2009 року, із врахуванням виплачених сум.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої пенсії з урахуванням щомісячного підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 жовтня 2009 року, із врахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог позивача відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Хмельницького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повної постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області.
Суддя