Справа №2а-1607/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року
Хмельницький міськрайонний суд в складі
головуючого судді Фанди В.П.
при секретарі Швець З.В
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м. Хмельницькому
про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги
встановив:
Позивачка звернулася з позовом та вказала, що є дитиною війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і їй щомісячно повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак підвищення у такому розмірі не призначалося та не виплачувалось. Внаслідок цього має місце не доплата підвищення до пенсії. Про порушення свого права дізналася лише після оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 року, просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати такі дії неправомірними, стягнути недоплачену суму за 2006- грудень 2009 року.
Позивачка подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності.
Представник відповідача подав заяву про слухання справи також у його відсутності, заперечив проти задоволення позову заперечив, вважає, що в позові слід відмовити, так як виплата підвищення проводилась відповідно до Закону України "Про Державний бюджет" на відповідні роки. Звертає увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження частково.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є дитиною війни і згідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", їй мало виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Закони про Державний бюджет України були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виплата підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році не обмежувалася, тому відповідачем мала проводитися відповідно до вимог ст..6 закону.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, виплата підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем мала проводитися позивачці у період з 09.07.07 року по 31.12.07 року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції, яка передбачала, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-ІУ, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, позовні вимоги за період з 22.05.08 року по 31.12.08 року підлягають задоволенню, оскільки відповідач мав проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не обмежив виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак, у вказаний період така допомога призначалася та виплачувалася в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, що не оспорюється сторонами, тобто у меншому розмірі ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки з 01січень по 31 грудня 2009 року.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу за вищевказаний період часу не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до положень ст.ст.99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача наполягав на застосуванні правил ст.99 КАС України стосовно строку на звернення до адміністративного суду.
Суд не вбачає підстав до задоволення клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду, так як нею не надано суду належних та допустимих доказів поважності його пропуску та відповідно приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з цієї підстави, за період з січня 2006 року по 12 лютого 2009 року.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 11 КАС України суд рахує можливим вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін про захист яких вони просять. З врахуванням цього суд рахує можливим вийти за межі позовних вимог позивачки, визнавши дії відповідача незаконними у нарахуванні та виплаті пенсії без врахування 30% щомісячного підвищення, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни", а також вважає необхідним покласти обов»язок до проведення відповідного перерахунку пенсії, а у стягненні конкретних сум з відповідача слід відмовити.
Враховуючи викладене, за вищеозначений період відповідач має провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачці у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням частково проведеної виплати.
Керуючись ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 7,71,86,90,94,
158, 162,163, 167, 255, 257 КАС України, суд
постановив:
Позов задоволити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому у проведенні нарахування та виплати за період з 12 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року ОСОБА_1 пенсії з врахуванням 30% підвищення, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та раніше проведених виплат.
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести нарахування та виплату щомісячної пенсії за період з 12 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року ОСОБА_1 з врахуванням 30% підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути 3,4 грн. судових витрат з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подасться до Хмельницького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області.
Суддя
Повна постанова буде виготовлена 06.04.10 року.