Справа № 2-222/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2010 року Центрально - Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:
головуючого – судді Федько С.П.,
при секретарі – Ковальовій О.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про відновлення порушеного права споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому було змінено, в якому вказав наступне. 29 квітня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір № SAMDN06000703427816 про депозитний вклад «Комбі» (далі Договір про вклад), згідно з яким позивач передає , а Банк приймає грошові кошти в сумі 7764.85 грн. Згідно з п. 4 Банк встановлює кредитний ліміт на картрахунок в сумі 65% від суми вкладу (5047.15 ) на термін дії вкладу. Відповідно до п.13 Договору кредитне обслуговування полягає в проведенні платежів з картки для оплати товарів та послугу торговій і сервісній мережі, а також одержанні готівки з картки понад «Загальний залишок» коштів на картрахунку. В порушення умов договору відповідач не надав в користування частини кредитного ліміту в розмірі 3849.92 грн. У зв’язку з порушенням умов договору позивач змушений був звернутися до відповідача, але порушення усунені не були. Крім того, між позивачем та відповідачем укладений Договір про надання кредиту (далі Кредитний договір), яким встановлено розмір щомісячних платежів за користування кредитом 7% від заборгованості з місячною процентною ставкою 3% до 25 числа місяця, наступного за звітом у разі, якщо заборгованість не буде сплачена протягом 30 днів з моменту використання кредитних коштів. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 11 грудня 2008 року про перерахування з карти за договором про вклад на карту за кредитним договором доступного балансу в сумі 3845.92 грн. , в чому йому було відмовлено. Таким чином, у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору про вклад, він не зміг своєчасно виконати платіж за кредитом і відповідачем були нараховані та утримані відсотки за користування кредитом в сумі 63.46 грн. Просить стягнути на свою користь пеню в розмірі 4351.20 грн., яка утворилась у зв’язку з невиконанням відповідачем своєї послуги, що передбачено ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у відшкодування майнової шкоди 63.46 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
У судовому засіданні позивач та її представник за усною заявою позов підтримали, мотивуючи аналогічно викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє за довіреністю, проти позову заперечувала за наступних підстав. Відповідно до Постанови НБУ № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11 жовтня 2008 року банки були зобов’язані з 13 жовтня 2008 року обмежувати здійснення активних операцій в межах, досягнутих кожним з них на цю дату. У зв’язку із складною фінансово - економічною ситуацією на банківському ринку Банк обмежив для позивача зняття готівки, хоча й залишив без змін кредитний ліміт в розмірі 65%, про що позивач був повідомлений 5 грудня 2008 року листом. Неможливість банку надати позивачу готівки в розмірі 65% кредитного ліміту була обумовлена економічними та юридичним обставинами, діями постанови НБУ.
Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 29 квітня 2008 року було укладено договір № SAMDN06000703427816 про депозитний вклад «Комбі» (далі Договір про депозитний вклад), згідно з яким позивач передає , а Банк приймає грошові кошти в сумі 7764.85 грн. Згідно з п. 4 Банк встановлює кредитний ліміт на картрахунок в сумі 65% від суми вкладу (5047.15 ) на термін дії вкладу. Відповідно до п.13 Договору кредитне обслуговування полягає в проведенні платежів з картки для оплати товарів та послуг в торговій і сервісній мережі, а також одержанні готівки з картки понад «Загальний залишок» коштів на картрахунку.
09 грудня 2008 року відповідач не надав позивачу в користування частини кредитного ліміту в розмірі 3849.92 грн., що підтверджено чеками з банкомату ід.транзакції НОМЕР_1 від 09 грудня 2008 року час : 09.56, ід.транзакції НОМЕР_2 від 09 грудня 2008 року час : 09.54 та ід.транзакції «-» від 09 грудня 2008 року час: 17.51, не оспорюється відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 526, 629, 651 ЦК України «Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом».
Відповідачем не наведені підстави, передбачені договором або Законом, які звільняють його від виконання покладених на нього зобов’язань за договором. Посилання на постанову НБУ є безпідставним.
Отже, суд вважає, що діями Банку, якими було обмежено зняття готівки за договором про депозитний вклад, були порушені права позивача як споживача кредиту.
Водночас, суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення на його користь пені в розмірі 4351.20 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов’язань з посиланням на ст. 10 Закону України «Про захист прав споживача». Даною нормою Закону передбачено, що
«у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення».
Законодавством, а саме, ст. 625 ЦК України, передбачена інша відповідальність за порушення грошового зобов’язання : «боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Оскільки позивачем не пред’явлена вимога про стягнення трьох процентів від простроченої суми з посиланням на ст. 625 ЦК України, суд позбавлений можливості захистити його право у такий спосіб. У задоволенні позову про стягнення пені в розмірі 4351.20 грн. з посиланням на ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» необхідно відмовити за відсутністю правових підстав.
Що стосується вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 63.48 грн., що за природою є збитками, понесеними позивачем у зв’язку з неможливістю виконати інше зобов’язання, суд вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню відповідно до ст. 611 ЦК України.
Також необхідно відмовити в позові в частині відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.
Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, посилався на Закон України «Про захист прав споживачів» від 1 грудня 2005 року № 3161 – ІV (далі Закон № 3161).
Суд вважає, що спірні правовідносини підпадають під дію цього Закону.
Законом № 3161 передбачено право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 3161). В даному випадку право на відшкодування моральної шкоди Законом № 3161 не передбачено.
На підставі викладеного, Закону України «Про захист прав споживачів» від 1 грудня 2005 року № 3161 – ІV, постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів», ст.ст. 526, 611, 625, 629, 651 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79-88, 213-214, 223 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 63 грн. 46 коп. В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П.Федько