Справа № 22-293                                      Головуючий у 1 інстанції Заруцька Г.М.

Категорія  21                                                    Доповідач Санікова О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року                                      Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області, посилаючись на те, що з 1992 року по 2002 рік працював на шахті „ІНФОРМАЦІЯ_1" в якості ІНФОРМАЦІЯ_2. За час роботи в шкідливих умовах набув професійне захворювання - пневмоконіоз, хронічне обструктивне захворювання легенів другої стадії, легенева недостатність, що зафіксовано в акті розслідування професійного захворювання від 12 жовтня 2005 року. Висновком МСЕК від 21 лютого 2006 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом другої групи.

Вважає, що ушкодженням здоров'я на виробництві йому спричинена моральна шкода, оскільки будучи здоровою працездатною людиною він став непрацездатним інвалідом, тривалий час знаходився на лікуванні; його турбують частий кашель, болі у грудній клітині, приступи недостачі повітря, швидка втомлювальність, він вимушений користуватися інгалятором, став роздратованим, почуває себе неповноцінною людиною, оскільки не може виконувати ніяку фізичну роботу. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 28 000 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і, зокрема, на те, що позивачем не доведений факт

спричинення йому моральної шкоди, оскільки не наданий висновок медичних органів про наявність факту заподіяння моральної шкоди та її характер, інших доказів спричинення моральної шкоди позивач не надав; розмір моральної шкоди судом завищений; висновок МСЕК, яким позивачу встановлена втрата працездатності є документом, який підтверджує виявлення професійного захворювання і не може служити доказом спричинення моральної шкоди. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, а відповідно до ст. 5 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої сили.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1992 року по 2002 рік працював в якості ІНФОРМАЦІЯ_2 на підприємстві вугільної промисловості. За час роботи у шкідливих умовах набув професійне захворювання пневмоконіоз, хронічне обструктивне захворювання легенів, легенева недостатність, має супутні захворювання. Висновком МСЕК від 21 лютого 2006 року позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом другої групи. Відповідачем ОСОБА_1 встановлені щомісячні страхові виплати

Внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він постійно відчуває фізичний біль, вимушений регулярно звертатися за медичною допомогою, проходити курс лікування, користуватися інгалятором, що дуже його пригнічує; почуває себе неповноцінною людиною, оскільки не може виконувати ніяку фізичну роботу. Все це негативно відображається на звичному для позивача образі життя, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого побуту та життя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до вимог ст.309 ч.І п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 21 лютого 2006 року позивачеві вперше було встановлено втрату порофесійної працездатності в розмірі 40% у зв'язку з професійним захворюванням, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що згідно п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет Україна на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 статті 1, підпункту „є" пункту 1 частини першої статті 21, частини 3 статті 28 та частини З статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Проте судом першої інстанції ці заперечення відповідача не прийняті з тих мотивів, що норми Закону України„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"   в  частині   відшкодування   моральної  шкоди  не  скасовані,   а  лише

призупинено їх дію. Проте при цьому судом не враховано, що призупинення дії закону так саме не дає підстав для його застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у позивача виникло у 2006 році, коли висновком МСЕК від 21 лютого 2006 року йому вперше встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням, в той час коли норми зазначеного Закону в частині відшкодування такої шкоди на 2006 рік зупинено.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний

суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2006 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.