Справа № 22-564                                        Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.

Категорія    21                                                 Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року                                Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

судців Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2- представника позивачки ОСОБА_1на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 9 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про стягнення сум заборгованості по одноразовій допомозі та щомісячних страхових виплат,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 9 листопада 2006 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог позивачки, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і, закрема, ст.1200 ЦК України, а також п.п. 7,9,10,12 ст.З4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", вважаючи, що обчислення розміру відшкодування шкоди, спричиненої смертю утримувача, повинно здійснюватися виходячи із середньої заробітної плати „сталевара" 5 розряду на дату смерті чоловіка позивачки, тобто за грудень 2000 року в розмірі 597 грн.32 коп. із застосуванням коефіцієнта, виходячи із положень п.12 Порядка обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМ України від 26 вересня 2001 року № 1266; вважає незаконним застосування відповідачем будь-яких положень, затверджених правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, оскільки вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 отримує щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою годувальника,, які сплачує їй відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької

області. Як член сім'ї померлого чоловіка та як утриманець вона також отримала в рахунок відшкодування шкоди одноразові допомоги в розмірі п'ятирічної та однорічної заробітної плати потерпілого. Розрахунок для нарахування страхових виплат був взятий виходячи із щомісячних виплат відшкодування шкоди, які сплачувались чоловіку позивачки ОСОБА_3 по день його смерті в розмірі 339 грн. 00 коп., що передбачено п.9 ст.34 Закону України„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Подальшими постановами відділення виконавчої дирекції Фонду визначена для розрахунку сума була відкорегована відповідно до ст. 29 зазначеного Закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 308 ч.І ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням номр матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, якому висновком ВТЕК від 6 червня 1989 року було встановлено 60% втрати професійної працездатності і призначені щомісячні плажеті, які він отримував включно по день смерті, тобто до 15 січня 2001 року і сума яких станом на грудень 2000 року складала 339 грн. Висновком МСЕК від 13 жовтня 2004 року був підтверджений зв'язок між його смертю та професійним захворюванням. За життя ОСОБА_3 отримував пенсію за віком в сумі 113 грн. 01 коп.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області від 31 грудня 2005 року ОСОБА_1 були призначені щомісячні платежі в сумі 169 грн.50 коп., а також виплачені одноразові страхові виплати.

При цьому розрахунок зазначених виплат здійснений виходячи із суми щомісячних страхових виплат, які отримував чоловік позивачки, як то передбачено п.9 ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" без урахування пенсії, оскільки розмір відшкодування шкоди визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії по інвалідності, які одержував потерпілий на день його смерті.

Отже, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що розмір одноразових страхових виплат, а також щомісячних страхових виплат позивачці визначені у відповідності з діючим законодавством.

Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам Закону, а саме ст.29, п.9 ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". При цьому судом першої інстанції з правильним посиланням на норми матеріального права, а саме: ст.46 Конституції України, ст.ст.9, 82 ЦК України, а також ст. 4 зазначеного Закону обгрунтована незаконність посилання позивачки на норми ст. 1200 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку сума страхових виплат

позивачці повинна бути визначена виходячи із середньої заробітної плати, яку мав

потерпілий на день встановлення МСЕК    причинно-наслідкового зв'язку між смертю

ОСОБА_3 та його професійним захворюванням, тобто станом на жовтень 2004 року,

 не грунтується на Законі, оскільки порядок розрахунку страхових виплат, встановлений

п.п. 10,12 ст.34 Закону передбачений для обчислення сум страхових виплат потерпілому, який не отримував щомісячні страхові виплати. Доводи апеляційної скарги про неправомірне застосування постанов правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є необгрунтованними, оскільки постанови, винесені цим органом, реєстрації в Міністерстві юстиції не підлягають.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції не допустив порушень при застосуванні норм матеріального права та вчиненні процесуальнихдій, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 9 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.