Октябрський районний суд м.Полтави

м. Полтава, вул. Навроцького, 5, 36002, (05322) 53-25-10

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Сороки K.M.

               при секретарі - Сороці Ю.Г.

за участю адвокатів - Пономаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири та стягнення компенсації замість 1/2 частини майна, а також позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в травні 2008 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнення компенсації замість 1/2 частини майна. В обгрунтування позовних вимог посилався на наступні обставини. 03.11.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Полтавським міським РАГС було зареєстровано шлюб. До часу реєстрації шлюбу вони із ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто фактично між ними було утворено сім`ю. Від цього шлюбу вони мають дитину, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із ОСОБА_2

28 серпня 2006 року Октябрським судом м.Полтави на підставі рішення суду шлюб між позивачем та Відповідачкою було розірвано. Спір подружжя на час розірвання шлюбу не заявлявся, так як позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спір. За час спільного життя сторонами було придбано наступне майно: трьохкімнатна квартира, загальнею площею 64,0 кв. м, приблизна вартість якої становить 200000,00 грн. (Двісті тисяч грн. 00 коп.), за адресою АДРЕСА_2 , автомобіль ФольцвагенПассат, 1990 року випуску , приблизна вартість 3,500 тисяч доларів США, рухоме майно, а саме: торгівельний павільйон, площею 15,0 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_3 на території торгового комплексу «Алмазний БПМП «Степ», приблизна вартість якого становить 18000 тисяч доларів США, холодильник «Самсунг», приблизна вартість 2000,00 грн., телевізор «Тошиба», діоганаллю 51,0 см, приблизна вартість 1000,00 грн., пральна машина «Індезіт», приблизна вартість 2500,00 грн., комп`ютер (системний блок та манітор), приблизною вартістю 2500,00 грн., меблі для дитячої кімнати (дитячий куточок та два ліжко), приблизна вартість 6000,00 грн., меблі для вітальні: м`який куточок та архітектурна гірка, приблизна вартість 7500,00 грн., спальний гарнітур, приблизна вартість 5000,00 грн. також сторонами по справі було за спільні кошти було у вказаній квартирі зроблено ремонт на суму 25 000,00 грн., зокрема: замінено вхідні та міжкімнатні двері, замінено вікна, встановлено грати на вікна, перекрито підлогу, замінено всю сантехнику у ванній кімнаті і кухні, переклеєно шпалери в усіх кімнатах, а також покладено кахель у кухні та ванній кімнаті, також за час подружнього життя сторонами було накопичено грошові кошти на суму 14 000 доларів США, які позивач разом із Відповідачкою зберігали на розрахункових рахунках в АКБ «Полтава-банк» та КБ ПРУ «Приватбанк». Даними коштами відповідачка ОСОБА_3 після розпаду сім`ї розпорядилася на власний розсуд, так як вказані рахунки були відкриті на її ім`я.

Також позивач вказував, що після розпаду сім`ї сторони добровільно поділили більшу частину майна. Так, за позивачем залишилось, грошові кошти в сумі 8000 доларів США, автомобіль ФольцвагенПассат, 1990 року випуску . Все інше вищеперелічене майно та грошові кошти в сумі 6000 доларів США залишились Відповідачці. Таким чином, між сторонами не було вирішено спору лише про трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв. м., і в зв"язку з тим, що відповідачка проживає у спірній квартирі разом із їх дитиною ОСОБА_5 , тому розподілити квартиру не можливо і спір про поділ квартири добровільно вирішити сторонам не вдалося, а тому позивач ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

В обгрунтування свого позову посилался на наступні обставини. 03.11.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та неповнолітньому ОСОБА_7 належала на праві приватної власності однокімнатна квартира АДРЕСА_5 , яку вона продала з метою придбання квартири АДРЕСА_1 . Також вона вказувала, що спірну квартиру по АДРЕСА_6 вона придбала за власні кошти, і вже після реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 , і він жодного відношення не має до придбання спірної квартири. Крім того, ОСОБА_2 у своєму позові зазначала, що вона разом із ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_4 , яка є спільним майном подружжя.

У 2009 році ОСОБА_2 від себе та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 звернулися до Октябрського районного суду м.Полтави з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності по 1/4 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 було заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі у порядку п. 4 ст. 201 ЦПК України. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави проваджені по даній справі було зупинено до вирішення іншого спору, оскільки дане рішення могло вплинути на об`єктивність і правильність розгляду даної справи.

17.10.2011 року рішенням Апеляційного суду Полтавської області було визнано права власності по 2/25 частини за ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , у зв"язку з чим провадження по справі ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави було відновлено.

У травні 2012 року сторони по справі дійшли між собою згоди про вирішення спору мирним шляхом у зв"язку з чим 08.05.2012 року подали до суду мирову угоду, відповідно до якої сторони прохали суд визнати за ОСОБА_1 одноособове право власності на квартиру АДРЕСА_4 , та визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 21/25 частини квартири АДРЕСА_1 .

У судове засідання з"явився позивач по первісному позову і відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 , відповідач по первісному позову і позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко В.В., представник ОСОБА_2 - адвокат Курилко В.О. , треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки, будучі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Суд вважає, що у справі достатньо доказів про права і взаємовідносини сторін, а тому враховуючи вимоги ст. 169 ЦПК України, справу можливо слухати без участі третіх осіб, і постановити у справі рішення.

Заслухавши пояснення позивача і відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 , його представника - адвоката Пономаренко В.В., пояснення відповідача і позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 , її представника - адвоката Курилко В.О. , які прохали затвердити , подану сторонами по справі мирову угоду, суд прийшов до висновку про можливість затвердження поданої стронами по справі мирової угоди. Також суд роз"яснив сторонам умови ст. 175 ЦПК України, відповідно до якої сторони по справі у подальшому не матимуть права повторно звернутися із аналогічними позовами один до одного із того ж самого предмету спору, стосовно якого було укладено дану мирову угоду, після чого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заявили, що положення вказаної ст. 175 ЦПК України їм зрозуміле.

Судом встановлено, що 03.11.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Полтавським міським РАГС було зареєстровано шлюб. 28 серпня 2006 року рішенням Октябрського суду м.Полтави шлюб між сторонами було розірвано. Від цього шлюбу вони мають дитину - неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу батьків проживає разом із матір"ю - ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що під час спільного життя подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Русановой Т.Н. за 28200грн. (Двадцять вісім тисяч двісті гривень 00 копійок). Крім того, подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі- продажу від 17.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Полєжаєвим О.Є. за 126598,45 грн. (Сто двадцять шість тисяч п"ятсот дев`яносто вісім гривень 45 копійок). Враховуючи, що у подружжя на час укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 не було грошових коштів у повному обсязі для оплати вартості квартири, сторони по справі мали лише 12 000 доларів США, що на час укладання договору купівлі-продажу становило приблизно 60 000 грн. (Шістдесят тисяч гривень 00 коп.) із розрахунку курсу купівлі-продажу валют 5,05 грн. за 1 (один) долар США, іншу частину грошових коштів в розмірі 15 000 доларів США для оплати вартості квартири сторони отримали на підставі кредитного договору №75Н-409/1 від 17.02.2006 року, наявного у матеріалах справи. Відповідно до пояснень позивача ОСОБА_1 , і відповідача ОСОБА_2 основну частину вартості квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 здійснив самостійно, вже після того, як сім"я з ОСОБА_2 розпалася, тобто з травня 2005 року. Це підтвердила і відповідачка ОСОБА_2 , а також підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи, які надані позивачем ОСОБА_1 .

Згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 17.10.2011 року було визнано права власності по 2/25 частини за ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до мирової угоди, укладеної і підписаної сторонами сторони дійшли згоди про те, що частка подружнього майна у квартирі АДРЕСА_1 складає 21 АДРЕСА_8 25 частини. При цьому сторони по цивільній справі дійшли згоди, що частка кожного із подружжя складає: ОСОБА_1 - 10/25 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - 11/25 частини квартири АДРЕСА_1 . Вказані частки визначені сторонами із врахуваннямрішення Апеляційного суду Полтавської області від 17 жовтня 2011 року, яким було визнано право власності за ОСОБА_11 на 2/25 частини квартири АДРЕСА_1 та право власності за ОСОБА_5 на 2/25 частини квартири АДРЕСА_1 . Крім того, згідно мирової угоди частка подружнього майна у квартирі АДРЕСА_4 складає 1/2 частину, інша 1/2 частини квартири є особистим майном ОСОБА_1 , оскільки він особисто без участі ОСОБА_2 здійснював виплати по кредитному договору №75Н-409\1 від 17.02.2006 року починаючи з 01 червня 2006 року, при цьому сторони по справі дійшли згоди про те, що частка кожного із подружжя складає: ОСОБА_1 - 3/4 частини квартири АДРЕСА_7 , ОСОБА_2 - 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 . Частка ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_4 складає 3/4 частини із розрахунку 1/4 - частина квартири це частка при поділі майна подружжя, 1/2 частина квартири - особиста власність ОСОБА_1 . Отже, відповідно до умов мирової угоди сторони дійшли згоди поділити спільне майно подружжя наступним чином: ОСОБА_2 переходить у власність 10/25 частки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 переходить у власність 1/4 частки ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_7 .

Статею 175 ЦПК України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав і обов`язків сторін та предмета спору. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено у письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

Судом встановлено, що 08.05.2012 року від сторін по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надійшла письмова заява про укладання мирової угоди, текст якої приєднано судом до матеріалів справи. Вказана мирова угода не суперечить вимогам ст. 175 ЦПК України, і містить конкретний порядок вирішення щодо предмету спору між сторонами. Таким чином, складаючи і підписуючи вказану заяву сторонами досягнуто основої мети - вирішення існуючого між ними спору, без порушень прав, свобод чи інтересів інших осіб.

За таких підстав суд приходить до висновку про затвердження мирової угоди рішенням суду.

Під час розгляду справи судом було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_1 у порядку ст. 152 ЦПК України, тобто з метою забезпечення позову ОСОБА_1 .

Статею 153 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

У звязку з укладанням мирової угоди між сторонами суд приходить до висновку про те, що необхідність в забезпеченні позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 відсутня, а тому заходи по забезпеченню позову підлягають скасуванню одночасно із постановлениям рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 218 ЦПК України,

Вирішив:

Затвердити мирову угоду, подану ОСОБА_1 і ОСОБА_2 травня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_1 одноособове право власності на квартиру

АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 21/25 частину квартири АДРЕСА_1 .

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 червня 2008 року в порядку ст. 152 ЦП К України.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів через Октябрський районний суд м.Полтави.

       Суддя                                                                        К.М.Сорока