Справа № 2-а-207/10

ПОСТАНОВА

Іменем   України

м. Селидове                                                                             12 березня 2010 р.

Селидівський міський суд  Донецької області в складі головуючого судді Моцного О.С., при секретарі Відоновій О.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про оскарження постанови про зупинення виконавчого провадження, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про оскарження постанови про зупинення виконавчого провадження в якому вказав, що управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької обл. в порядку ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-IV направило до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції  виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду № 2-а-26512/08 від 02.09.2009 р. на суму 3755,76 грн. для примусового стягнення заборгованості з Державного підприємства "Селидіввугілля" Відокремлений підрозділ "Автобаза". 09 листопада 2009 р. до управління ПФУ в м. Селидове надійшла постанова про зупинення виконавчого провадження від 02.10.2009 р. на підставі ст. 34, ст. 35, ст. 36, ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що боржник увійшов до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу згідно довідки з ДП Енергоринок м. Київ. Вважає, що дана постанова неправомірна просив визнати дії головного державного виконавця Петренко О.С. незаконними та скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження від 02.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердила вимоги позивача. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказала, що відповідно до ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованостей, відповідно до  Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Просила відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи – ДП «Селидіввугілля» ВП «Автобаза», в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказав, що відповідно до ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованостей, відповідно до  Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону від 9 липня 2003 р. №   1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV), що набув чинності з 1 січня 2004 p., кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування є страховими внесками, які не відносяться до податків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду, а гірничі підприємства — не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

У ч. 2 ст. 2 Закону № 2711-IV передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону № 271 1 IV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних га фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх ріпнім та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягав сплаті, але не   сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за   пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що визначаються як заборгованість при застосуванні цього   Закону, на   які поширюється положення   п. 15 ст. 34 Закону від 21 квітня 1999 р. № 606-XІV «Про виконавче провадження» (далі — Закон № 606-ХІV) щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону № 2711 -IV його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в п. 1.3 ст. 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не належить до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за   несплату електроенергії або податкового боргу; спірний борг виник унаслідок обов'язкових страхових внесків, на які не поширюються норми   податкового законодавства і Закону № 2711 IV.

У ч. 4 ст. 18 Закону №1058-ІV зазначено, що страхові внески не включаються до податків та інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. Крім цього, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Тобто виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення, сплати страхових внесків і стягнення за ними заборгованості. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках передбачених зазначеним Законом, або в частині що йому не суперечить.

З наведеного вбачається, що на стягнення страхових внесків не поширюються вимоги ст. 34 Закону № 606-XIV, а тому дії державного виконавця та оспорювана постанови відповідача про зупинення виконавчого провадження, прийняті з підстав внесення Державного підприємства "Селидіввугілля" Відокремлений підрозділ «Автобаза» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу є незаконними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 9, 11, 102, 159-163 КАС України, суд, -

Постановив:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Петренко О.С. незаконними.

Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження від 02.10.2009 року.

Постанова може бути оскаржена або на неї може бути поданий протест прокурором протягом 10 днів з дня її проголошення. При проголошенні постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі, строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя (підпис)