Справа № 22-ц-13 02-2007                               Головуючий у 1 інстанції Неминущий Г.Л.

Категорія 23                                                                                 Доповідач     Молчанов C.I.

УХВАЛА

 Іменем України

2007 року лютого   "19"   дня   Апеляційний суд Донецької області

у складі:     Головуючого       Молчанова С.І. Суддів   Дем,яносова М.В. Ігнатової Л.Є. при секретарі   Андрусь B.C. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Словенського міськрайонного суду Донецької області   від    17.11.2006   року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до  ОСОБА_2про   стягнення матеріальної і моральної шкоди та по зустрічному позову про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, змінити рішення суду, як таке, що постановлено з порушенням вимог матеріального закону, задовольнити його вимоги у повному обсязі, пояснення відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, які просили залишити рішення суду без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи

ВСТАНОВИВ

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ставить питання про часткову зміну рішення Словенського міськрайонного суду від 17.11.2006 року, яким задоволені вимоги ОСОБА_2, на його на користь з відповідача стягнуто 3342 гривень матеріальної шкоди, моральної шкоди 500 гривень, судові витрати, з урахуванням тих обставин, що суд неправильно прийшов до висновку про стягнення розміру моральної шкоди і витрат на проїзд до інших міст з відповідача.

Вважає, що рішення суду у цій частині не повно захищають його порушені права, його доводи про розмір стягнення на користь позивача моральної шкоди з відповідача 4000 гривень суд не прийняв до уваги при розгляду справи, тому просив рішення у цій частині змінити. Суд відмовив у стягненні витрат на проїзд до міст Донецька та Київу, це порушує його права, просив стягнути з відповідача 450 гривень.

Суд першої інстанції встановив, що у травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де вказував, що 22.02.2005 року приблизно о 13-50 годин відповідач керував автомобілем „ ВАЗ 21061,, що належить відповідачу, порушив ПДР, втратив керування автомобілем, врізався у його автомобіль „ ВАЗ - 2101 „ його автомобілю спричинені технічні пошкодження, на ремонт яких треба витратити 2661 гривень. Позивачу на вказану суму спричинена шкода, яку заподіяв відповідач, тому просив стягнути з відповідача 2661 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1690 гривень - у відшкодування моральної шкоди і судові витрати.

У зустрічному позові ОСОБА_2 ставив питання про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спричинену йому матеріальної 3747 гривень, моральної шкоди 4000 гривеньта судові витрати на мито, експертизу та послуги адвоката. Вважав, що наданими ним доказами підтверджена вина водія автомобіля „ ВАЗ -21061 „ ОСОБА_3 у ДТП, власником автомобіля є відповідач по зустрічному позову, який повинен відшкодувати йому спричинену шкоду.

Рішенням Словенського міськрайонного суду від 17.11.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. На користь позивача з відповідача ОСОБА_3 стягнута спричинена матеріальна шкода у розмірі 3342 гривень, моральна шкода 500 гривень, та судові витрати по справі, усього 4957 гривень, у іншій частині позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, рішення суду не підлягає зміні з таких підстав: Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, який порушив ПДР, керував автомобілем „ ВАЗ „ , учинив ДТП, допустив зіткнення автомобілів. Суд першої інстанції ретельно вивчив обставини справи, надав доказам по справі належну оцінку, з урахуванням висновків технічних експертиз прийшов до висновку про вину відповідача у ДТП, суд встановив, що відповідач керував автомобілем „ ВАЗ „ , порушив ПДР, сталося ДТП, спричинив позивачу матеріальну шкоду у розмірі 3342 гривні, суд врахував фактичні обставини справи, стягнув на користь позивача матеріальну і моральну шкоду у сумі 500 гривен, судові витрати.

Суд перевірив фактичні обставини справи, впевнився, що вимоги позивача грунтуються на законі. Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати потерпілому спричинену шкоду матеріальну і моральну у повному обсязі.

Суд встановив розмір спричиненої потерпілому матеріальної і моральної шкоди, обгрунтовано прийшов до висновку про захист порушеного права позивача, ухвалив правильне рішення, з додержанням вимог матеріального і морального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Доводи апеляційної скарги позивача про невідповідність суми моральної шкоди стягнутої на його користь судом першої інстанції, та вимоги про стягнення витрат на проїзд до м. Донецька та Києва у зв,язку з вирішення справи, у сукупності з іншими доказами наданими суду, не містять вказівок на порушення судом вимог матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч 1 п 1 ст.307, ст 308, 313, 315 ЦПК України

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Словенського міськрайонного суду від 17.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його оголошення.