Справа №2-а-580
2010 рік
П О С Т А Н О В А
Іменем України
«22» березня 2010 року Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Колтун В.А.,
при секретарі Буренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Сидоренко Олександра В’ячеславовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Свердловського міського суду з адміністративним позовом, зазначивши в обґрунтування заявлених вимог, що 14 січня 2010 року ІДПС 4го взводу ДПС ВДАІ М.Луганська старшиною міліції Сидоренко Олександром В’ячеславовичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності вважає незаконним виходячи з того, що підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення не було, оскільки правопорушення він не вчиняв, а під час розгляду справи, відповідачем порушено моє його на захист та право на врахування характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступінь вини, майновий стан.
Так, 14 січня 2010 року я на автомобілі CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві приватної власності, рухався по вул. Советська м. Луганська через перехрестя в напрямку вул. Оборонна. Через деякий час, на вимогу відповідача він був вимушений зупинити автомобіль, яким керував.
Причиною зупинки його транспортного засобу, як повідомив відповідач, стало порушення пункту 16.9 та 8.7.3 розділ «е» правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2006 року , ніби то позивач рухався у напрямку зеленої стрілки ввімкненої одночасно з червоним сигналом світлофору, не надав дорогу транспортним засобам, які рухались з іншого напрямку.
Але, з висновком відповідача він не погоджується, виходячи з того, що він рухався у напрямку зеленої стрілки ввімкненої одночасно з зеленим сигналом світлофору.
Таким чином, ним не було допущено порушення правил дорожнього руху і в його діях не було складу адміністративного правопорушення.
Проте, після зупинки транспортного засобу, відповідачем щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення 14 січня 2010 року (серія ВВ № 137895), в якому зазначено, що позивач рухався у напрямку зеленої стрілки ввімкненої одночасно з червоним сигналом світлофору, не надав дорогу транспортним засобам, які рухались з іншого напрямку, чим порушив вимоги п. 16.9/8.7.3 е Правил дорожнього руху .
Під час складання протоколу позивач заявив клопотання про розгляд справи за участю захисника та про представлення характеризуючих даних на нього, та про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що письмово зазначив у протоколі.
Однак, не зважаючи на це, одразу після складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідачем було розглянуто дану справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову (ВВ № 371681) про застосування щодо нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень. При врученні мені копії постанови, він зазначив, що розгляд справи відбувся без участі його захисника та без представлення характеризуючих даних на нього.
З цією постановоювін не згоден в зв'язку з тим, що правил дорожнього руху він не порушував, робітники ДАІ посилалися на відео зйомку, яку йому не показували. На його пояснення робітники ДАІ не відреагували та вважали недоцільними.
Оскільки позивач проживає у м. Свердловську Луганської області, дана позовна заява подається до Свердловського міського суду Луганської області.
За таких умов у його діях немає складу праворушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.
Він вважає що постанова про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП не є мотивованою, а дії інспектора ДПС не є правомірними, у зв’язку з чим просить оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.
23.02.2010 року, 12.03.2010 року, 22.03.2010 року судом відповідачу були надіслані повідомлення про час та місце розгляду справи, які були отримані ним особисто.
Проте, відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, в ньому робиться запис про це.
Постановою інспектора 4-го Луганського взводу ДПС старшини міліції Сидоренко О.В. від 14.01.2010 р. на позивача було накладене адміністративне стягнення за ст.122 ч.2 КУпАП в розмірі 510 гривень.
Відповідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Разом з тим, положення даної статті вказує на те, що належними доказами можуть бути також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В оскарженій постанові відсутні вказівки на те, чи проводилася фіксація скоєного порушення, хто саме її проводив, яка марка приладу, яким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Відповідно до пп..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України ?ро метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів відповідачем суду надано не було. Номер засобу вимірювальної техніки у протоколі та постанові відсутні, внаслідок чого перевірити наявність цих документів неможливо.
Оскільки відповідач не надав суду заперечень проти позову, не навів переконливих доказів про відповідність протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 обставинам справи, суд вважає, що є підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, так як його пояснення ніким не спростовані, і тому суд вважає їх за правдиві.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
За таких обставин суд приходить до висновку, що інспектор 4-го Луганського взводу ДПС старшина міліції Сидоренко О.В. врахував лише свої думки та визначив їх достатніми для визначення наявності обставин, які свідчать про вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., без врахування особи ОСОБА_1 О.М., внаслідок чого постанова від 14.01.2010 року ВВ № 371681 по справі про адміністративне правопорушення не містить достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.33, 284, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.10-11 та 158-163 КАС України , суд, -
П о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ВВ № 371681 від 14.01.2010 року, винесену інспектором 4-го Луганського взводу ДПС Сидоренко О.В. про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 гривень та провадження по справі припинити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Свердловський міський суд Луганської області.
Суддя: