Справа № 2-396/10 р.

           Р І Ш Е Н Н Я               /з а о ч н е/    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 березня 2010 року                                    Подільський районний суд м. Києва,

 у складі: головуючого – судді                                  Трегубенко  Л.О.,

 при секретарі:                                             Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

    В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 подав  до суду позов до ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ “Родовід банк”, -  про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 27456 грн. 88 коп.  та моральної – 100000 грн..

Зазначив, що 06.03.1998 р. уклав із АКБ «Перкомбанк», правонаступником якого став ВАТ ?одовід банк", а на теперішній чвс – ПАТ “Родовід банк”, -  кредитний договір № 2/98, за яким йому наданий довгостроковий, безвідсотковий, не забезпечений заставою кредит в сумі, еквівалентній 20000 дол. США .

Того ж дня, одночасно на його ім’я були виписані видатковий касовий ордер на суму 41000 грн. та прибутковий касовий ордер на таку ж суму, яку  здав до банку як безвідплатну фінансову допомогу.

07.05.2001 р.  звільнився з роботи за власним бажанням, але кредит не погасив, у зв”язку з чим 22.05.2001 р.  банк  подав до суду  позов про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 100578 грн. 88 коп., а він пред’явив зустрічний позов про визнання цього договору недійсним на підставі ст. 58 ЦК України.

25.12.2003 р. рішенням Апеляційного суду м. Києва, яке набрало законної сили 27.04.2006 р., після ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справвах Верховного Суду України,  його зустрічний позов  задоволено, кредитний договір визнаний мнимою угодою, укладеною про “людське око”, на підставі  ст. 58 ч. 1 ЦК України ( в редакції 1963 р. ), а в позові АКБ «Перкомбанк» відмовлено.

Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Правовими наслідками недійсного правочину є двостороння реституція і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Після укладання кредитного договору, в рахунок  погашення заборгованості з нього, без на то  згоди, керівництвом банку  стягнуто суму 3181 грн. 42 коп., еквівалентну на той час  1560 дол. США, що підтверджується довідкою № 05-133 від 15.04.2009 р. Шевченківського відділення м. Києва № 5441 Держощадбанку України та приходним касовим ордером № 04.3-01 від 26.03.1998 р., в якому відсутній його підпис.

Вважає, що відповідач на підставі ст. 1166 ЦК України має  відшкодувати йому розмір завданих  матеріальних збитків у сумі, еквівалентній 1560 дол. США, що за курсом НБУ складає 12012 грн. та на підставі  ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми боргу, що  складає  3963 грн. 96 коп..

Під час розгляду справи в судах всіх інстанцій він поніс  судові витрати, зокрема: держмито у сумі 1480 грн. 89 коп. (414 грн. - за подачу зустрічного позову, 56 грн. - додатково, 502 грн. 89 коп. та 508 грн. - за апеляційні скарги),  витрати на правову допомогу  - 10000 грн., що підтверджує  угодою про надання юридичних послуг та актом до неї, що має бути на підставі  ст. 84 ЦПК України компенсовано за рахунок відповідача.

Окрім того, зазнав втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань впродовж часу слухання справи  (травень 2001- квітень 2006 р.р.) в судах всіх інстанцій, порушувалися його нормальні життєві зв’язки та стосунки з оточуючими людьми,  постійно відчував страх, що стягнуть кошти, які  не в змозі заробити протягом багатьох років,  заробітна плата складала 150 грн. на місяць,  втратить житло і не зможе утримувати сім’ю, в результаті моральних хвилювань отримав нервовий стрес,  вимушений був звернутися до лікаря, що погіршило стосунки з друзями, сусідами та співробітниками,  під час накладення арешту на його майно в порядку забезпечення позову родина  набралася сорому перед сусідами  та знайомими,  із-за судових позовів  тривалий час не міг влаштуватися на роботу, розмір моральної шкоди  оцінює 100000 грн..

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 12012 грн., три проценти   річних - 3963 грн. 96 коп., судові витрати за час розгляду справи за період  2001-2006 р. р.  -  1480 грн. 92 коп. та витрати на правову допомогу -  10000 грн.,   моральну шкоду  - 100000 грн.,  і віднести за його рахунок витрати за цим позовом на правову допомогу в сумі - 3250 грн. ,  оплату  судового збору - 292 грн. та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., і  судового збору за моральну шкоду - 8 грн. 50 коп..

Відповідач – ПАТ “Родовід банк” позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в письмових запереченнях зазначив наступні підстави.

Позивач в ході розгляду  справи за позовом банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 100578 грн. 88 коп. та зустрічним позовом про визнання цього договору недійсним не ставив питання  щодо повернення сплаченої суми  3181 грн. 42 коп. у порядку двосторонньої реституції,  а тому суд не виносив рішення щодо стягнення цих коштів на його користь.

Відповідно до ст. ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки позивач заперечує факт укладання кредитного договору та добровільної сплати коштів в сумі 3181 грн. 42 коп., то строк позовної давності починає перебіг з моменту такої оплати, а саме, відповідно до прибуткового касового ордеру  спірна сума  внесена готівкою в касу банку 26.03.1998 р..

Пояснення позивача, що ці кошти  були стягнуті з нього поза його волею і на прибутковому ордері відсутній його підпис не відповідають дійсності,  він має прибутковий ордер, що підтверджує добровільне внесення готівки в касу банку,  а  в разі укладення договору «про людське око» не був  зобов’язаний сплачувати будь-які кошти, чим визнав існування своїх зобов’язань перед  банком.

Не відповідають дійсності пояснення позивача щодо отримання кредиту в доларах США, оскільки у судових рішеннях  зазначено, що відповідно до кредитного договору №2/98 від 06.03.1998 р. він  отримав 41 400 грн., а не долари США,  тому вимоги  щодо стягнення суми,  розрахованої відповідно до офіційного курсу долара США, встановленого НБУ, є безпідставними.                                                                                                                                                              

Вимоги щодо  відшкодування 3% річних згідно ст. 625 ЦК України теж  безпідставні, оскільки зазначина стаття поширюється на правовідносини, що виникають із зобов’язань в розумінні ст. 509 ЦК України, тобто,  у яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання обов’язку.

В конкретному випадку  ніякого обов’язку перед позивачем не має,  навпаки, відповідно до кредитного договору №2/98 від 06.03.1998 р. він  був зобов’язаний  вчасно  повертати отримані в якості позики кошти.

Вимоги позивача ґрунтуються на правовідносинах, що виникли з правочину, визнаного недійсним у судовому порядку, а питання  щодо двосторонньої реституції  в межах розгляду справи не заявлялося, тому вони  безпідставні.

Не згодні з відшкодуванням моральної шкоди у сумі 100000 грн., оскільки не зазначені визначені чинним законодавством та  постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. зі змінами і доповненнями підстави щодо її відшкодування, не  зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, його виною у заподіянні, .з яких міркувань виходив позивач, визначаючи  її розмір та якими доказами це підтверджується.

Позивач стверджує, що внаслідок розгляду справи про повернення боргу та визнання кредитного договору недійсним у нього порушились життєві зв'язки та  зазнав моральних страждань,  погіршилися стосунки з сусідами, друзями та співробітника, однак звернення банку до суду для захисту своїх прав та законних інтересів з метою отримання рішення суду по спірним питанням, право на судовий захист законних прав та інтересів передбачено ст. 3 ЦК України,  вирішення спірних питань в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства не є нанесенням моральної шкоди.

Не може розцінюватися, як заподіяння моральної шкоди, накладення арешту на майно в рамках  забезпечення позову, яке здійснювалося  відповідно до ухвали  суду  в порядку, передбаченому  ЦПК України (в редакції, що діяла на 25.05.2001 р.).

Тобто,  банк при судовому вирішенні спірних питань з позивачем діяв у межах, встановлених чинним законодавством, своїми діями не порушував його прав та законних інтересів, не розповсюджував серед друзів, знайомих, потенційних роботодавців та іншого невизначеного кола осіб недостовірної, ганебної інформації щодо нього  та його родини,  і жодним чином не перешкоджав йому у працевлаштуванні, тому  вважають факт заподіяння моральної шкоди  не підтвердженим, а її розмір 100000 грн.  необґрунтованим.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, то із змісту  наявних угод про адвокатські послуги від  28.05.2001 р. та  03.04.2009 р. не вбачається, що ці послуги  використовувались  при підготовці та судовому розгляді справи  щодо  визнанням кредитного договору №2/98 від 06.03.1998 р. недійсним.

Просять  відмовити в задоволенні позову щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, застосувавши строк позовної давності.

У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі із підстав, наведених у заяві, просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення  заочного рішення.

Представник відповідача –ПАТ “Родовід Банк” у судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про час  та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу  за відсутності представника відповідача, на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення, оскільки проти такого вирішення справи позивач не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення позивача,  вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Суд установив, що 25.12.2003 р. рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1, рішення Шевченківського районного суду міста від 14.10.2003 р. скасоване та постановлене нове рішення, відповідно до якого  зустрічний позов задоволений, визнаний договір позики №2/98 від 06.03.1998 р. між АКБ “Перкомбанк” і позивачем недійсним на підставі ст.58 ч. 1 ЦК України, у задоволенні основного позову банку про стягнення  100578 грн. 66 коп.  відмовлено (а.с. 11, 12).

В межах розгляду зазначеної справи позивач позовні  вимоги щодо повернення сплаченої  за договором позики №2/98 від  06.03.1998 р. суми  3181 грн. 42 коп  в порядку двосторонньої реституції не заявляв,  25.12.2003 р. рішення прийняте  щодо визнання правочину недійсним на підставі ст. 58 ЦК України,   оплата чи/або стягненя спірної суми відповідно до прибуткового касового ордеру   відбулася   26.03.1998 р. (а.с. 10).

Відповідно до ст. 231 ЦПК України ( в редакції 1963 р. зі змінами, яка діяла на той час ) … рішення … набирає чинності після розгляду справи судом  апеляційної інстанції.

27.04.2006 р. ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  касаційну скаргу АТ “Родовід банк”, правонаступника АКБ “Перкомбанк”, відхилено, а рішення апеляційного суду міста від 25.12.2003 р. залишено без змін, у мотивувальній частині ухвали зазначено, що необгрунтованими є посилання в скарзі на пропуск відповідачем строку позовної давності, оскільки його вимоги були зустрічними (а.с. 13-14).

Згідно ст. 349 чинного  ЦПК України рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили  з моменту їх проголошення.

З моменту проголошення рішення або ухвали судом касаційної інстанції скасовані рішення суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258,  261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені),  перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 264  ч. 2, 3 ЦПК України позовна давність переривається … також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто, перебіг позовної давності щодо вимог позивача почався з моменту набрання законної сили рішення апеляційного суду від 25.12.2003 р..

Проте, позивач  подав позов 17.04.2009 р. про стягнення грошових коштів в сумі 12012 грн. за договором позики, який визнаний недійсним 25.12.2003 р.,  трьох процентів річних  від цієї суми – 3963 грн. 96 коп., відшкодування моральної шкоди  у сумі 100000 грн., яку обгрунтовує обставинами, поз”язаними з розглядом тієї ж справи,   рішення в якій набрало чинності 25.12.2003 р. .

Відповідно до ст. 266 ЦПК України,  зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 267  ч.ч.  3-5 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачені за час розгляду з 2001-2006 р. р. судові витрати у сумі 1480 грн. 92 коп.(не підтверджені документально) та витрати на правову допомогу –10000 грн. на підставі угоди про надання адвокатських послуг від 28.05.2001 р. та акту виконаних робіт від 01.06.2006 р., хоча жодного відповідного  фінансового та іншого документу не надав для об”єктивного підтвердження  їх необхідності та фактичності  оплати в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 88 ч. 1, 5  ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо суд  апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із  рішення апеляційного суду від 25.12.2003 р. не вбачається, що позивачем в межах розгляду конкретної справи були понесені будь-які судові витрати, в т.ч. на правову допомогу, тому при ухваленні нового рішення не змінювався їхніх розподіл (а.с. 11, 12).

Відповідач – ПАТ “Родовід банк”, заперечуючи проти позову в повному обсязі, 10.06.2009 р., до винесення рішення в справі, подав заяву застосувати позовну давність  і на цій підставі  відмовити у позові, позивач не навів обставин і не представин доказів щодо визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь  матеріальної шкоди в сумі 12012 грн., трьох процентів   річних - 3963 грн. 96 коп., і за час розгляду справи у період  2001-2006 р. р.  судових витрат -  1480 грн. 92 коп. та витрат на правову допомогу -  10000 грн. ,  моральної шкоди  - 100000 грн., - не підлягають задоволенню, у зв”язку зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

На підставі наведеного,  ст. ст. 256-258 ч. 2 п. 1, 260, 261 ч. 1, 264 ч. 2, 3, 266, 267 ч. 3-5 ЦК України,    ст. 15, 23, 216, 625, 1166, 1167 ЦК України, керуючись  ст. 231 ЦПК України ( в редакції 1963 р.), ст. ст. 84, 88 ч. 1,5,  349, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд,

Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12012 грн., трьох процентів річних  - 3963 грн. 96 коп., судових витрат, сплачених за весь час розгляду справи впродовж 2001-2006  р. р. , у розмірі 1480 грн. 92 коп., витрат на правову допомогу за час розгляду справи впродовж 2001-2006 р.р. -  у розмірі 10000 грн. та моральної - 100000 грн., - відмовити .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.  Києва через Подільський районний суд  м. Києві  в установленому законом порядку.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його оголошення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів з дня подання заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: