Справа № 22-2070 2007р.

Голов, у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Категорія: 12 Доповідач:Юхименко А. Г.

УХВАЛА

Іменем України

2007 року листопада 12 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Юхименка А. Г.

Суддів: Павлишина О.Ф., Монастирецького Д.І.

При секретарі: Скуйбіді І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2007 року, -

встановила:

 Оскаржуваним рішенням суду відмовлено в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, Франківський РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, приватні нотаріуси Львівського міського нотаріального округу Бєлопольска Ірина Романівна, Шахрай Світлана Омелянівна. ЛОБТІ та ЕО, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на частку у ній та виселення; зустрічниий позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено, зобов"язано ОСОБА_4 не чинити перешкод у АДРЕСА_2 та знято її з реєстрації за згаданою адресою.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що 6.09.2001 року ОСОБА_5, який на той час перебував в шлюбі із її матір"ю ОСОБА_8, дав нотаріально, посвідчене зобов’язання подарувати їй частину квартири після її приватизації. Існування цього зобов’язання, дало можливість опікунській раді Залізничної райадміністрації 12.01.2001 року дати згоду на продаж квартири АДРЕСА_1, яка на той час належала їй з матір"ю на праві спільної сумісної власності. Проте, ОСОБА_5 зобов’язання не виконав, чим порушив її майнові праві та інтереси, відчуживши квартиру ОСОБА_7, в результаті чого вона залишилась без житла. Крім цього, зазначає, що при постановленні рішення суд неправильно застосував норми матеріального права.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом вірно встановлено, що 21.09.2001 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 продали належну їм на праві спільної сумісної власності АДРЕСА_1 ОСОБА_3, цей правочин був вчинений за взаємною згодою як ОСОБА_8 так і ОСОБА_4, яка на час його укладення не досягла повноліття та в силу ст. 13 ЦК УРСР 1963 р. вважалася обмежено дієздатною, тобто вправі була укладати подібного змісту виключно за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. У зв"язку з цим, Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради за погодженням з опікунською радою у встановленому законом порядку видано розпорядження № 946 від 12.09.2001 p., яким ОСОБА_8 надано дозвіл на укладення від імені її неповнолітньої доньки договору купівлі - продажу АДРЕСА_1.

Договір відчуження згаданої квартири від 21.09.2001 р. зі згоди матері ОСОБА_8 підписаний також і неповнолітньою ОСОБА_4, остання виступила стороною договору і на свій власний розсуд розпорядилася належною їй часткою у квартирі.

Вказане розпорядження як і сам договір сторонами договору, в т.ч. позивачем ОСОБА_8, не оспорювався і не оспорюється.

Судом вірно взято до уваги, що зобов’язання ОСОБА_5 від 06.09.2001 р. подарувати неповнолітній ОСОБА_4 частину АДРЕСА_2 є лише виявленням його наміру вчинити таку дію, але сам договір не укладався, тобто воно є нікчемним; зобов’язання не було підставою для прийняття Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради розпорядження № 946 від 12.09.2001 p., укладення договору відчуження квартири по вул. Городоцькій та приватизації ОСОБА_5 квартири по вул. Гіпсовій.

Судом при вірно взято до уваги, що спірна квартира згідно свідоцтва про право власності № 219058 від 18.10.2001 р. належала в порядку приватизації виключно відповідачу ОСОБА_5, набуття права власності в порядку приватизації ніким не оспорювалося і не оспорюється, він був єдиним власником житла, договір купівлі - продажу АДРЕСА_2 від 23.05.2005 р. укладений відповідачем ОСОБА_5 з дотриманням вимог чинного законодавства України щодо його оформлення та посвідчення, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для визнання договору недійсним та визнання права власності на 7, 2 кв. м. за позивачем.

Оскільки квартира АДРЕСА_2 набута ОСОБА_6. ОСОБА_12 у встановленому законом порядку, належить їм на праві спільної часткової власності, а ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі, у ній не проживає і добровільно виписати відмовляється, створюючи перешкоди у користуванні власністю, тому їх позов задоволено підставно.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального закону та зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.