Справа № 22-2242 2007 р.

Категорія 40 Головуючий у 1-й ін ст. Назаркевич М. М.

Доповідач Юхименко А. Г.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А. Г. Суддів: Мікуш Ю.Р., Шашкіної С А. При секретарі: Дунчюс С В. З участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 15 червня 2007 року;

встановила:

9 жовтня 2006 ОСОБА_2 звернулась з позовом до Добротвірського професійного ліцею з участю третьої особи - директора ліцею Дорунди М. М. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи. Покликалась на те, що працювала у відповідача з 29 серпня 1995 року на посаді майстра виробничого навчання (група „Кравець"), з якої звільнена наказом № 57 27 вересня 2006 року у зв"язку зі скороченням штатів і чисельності працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення з роботи вважала незаконним, оскільки вона мала з 2005 року дві вищі освіти професійного напрямку, в тому числі за спеціальністю „Професійне навчання. Моделювання, конструювання та технологія швейних виробів" та здобула кваліфікацію інженера-викладача, а на роботі залишено майстрів з нижчою кваліфікацію, що мають середню спеціальну освіту. За час роботи стягнень не мала, запропоновані для роботи посади не підходять їй із-за освіти та по стану’здоров"я, звільнення вважала упередженим зі сторони керівництва ліцею

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення оскаржила позивач ОСОБА_2, просить його скасувати, та ухвалити нове, яким поновити її на посаді виробничого навчання Добротвірського професійного ліцею, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, оскільки висновки суду про дотримання відповідачем при її звільненні з роботи трудового законодавства не відповідають обставинам справи, вимогам ст. 42 КЗпП України та поданим нею доказам. Так, не враховано, що вона має вищу освіту, тобто вищу кваліфікацію від майстрів, що залишені на роботі, які мають середню спеціальну освіту; в її сім"ї відсутні інші годувальники; не враховано перенесених нею моральних страждань з погіршенням стану здоров"я та упередженого відношення до неї керівника ліцею.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у зв"язку з неправильним застосуванням судом матеріального права.

Позивач ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді „майстра виробничого навчання" без визначення групи, що вбачається з наказів про прийняття на роботу (звільнення з роботи) та штатного розпису відповідача, але фактично вела групу „Кравець", про наступне звільнення з роботи у зв"язку з неукомплектованістю такої групи вона та ОСОБА_4 була попереджена відповідно до наказу від 6 липня 2006 року № 210. ОСОБА_5 була за її згодою переведена 7 вересня 2006 року на 0, 5 ставки паспортиста, а ОСОБА_2 у зв"язку з відмовою від переводу на інші посади була з 27 вересня 2006 року звільнена з роботи за скороченням штатів (а.с. 4, 19, 25, 161).

Відмовляючи в позові, суд прийшов до висновку, що переважне право на залишення на роботі на посаді майстрів виробничого навчання групи кравців (кравчинь) мали ОСОБА_6 і ОСОБА_1 з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та ОСОБА_7, що перебувала в декретній відпустці.

Такий висновок суперечить доказам по справі, оскільки залишені на роботі майстри виробничого навчання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 мають лише середню спеціальну освіту, а звільнена з роботи ОСОБА_2 після середньої спеціальної освіти спочатку в червні 2004 року закінчила Хмельницький державний університет і отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки „Педагогічна освіта" та здобула кваліфікацію бакалавра педагогічної освіти, молодшого інженера-викладача практичного навчання, а в червні 2005 року в тому ж університеті отримала вищу освіту за спеціальністю „Професійне навчання. Моделювання, конструювання та технологія швейних виробів" та здобула кваліфікацію інженера - викладача, що стверджено відповідними дипломами (а.с. 8).

Саме з цих підстав вона відповідала за організацію проведення атестації навчального закладу в 2006 році та „за активну участь та особистий внесок при проходженні атестації навчального закладу, апробації та впровадження держстандартів" була премійована в розмірі 350 гривень згідно наказу № 12 від 25 жовтня 2006 року (а.с. 48).

Вказане свідчить про те, що кваліфікація ОСОБА_2 (вища освіта, інженер-викладач) є більш високою від кваліфікації ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (середня спеціальна освіта, майстри), тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України вона (ОСОБА_2) мала переважне перед цими особами право на залишення на роботі.

У зв"язку з цим висновки суду щодо кваліфікації позивача не відповідають доказам по справі, а відтак неправильно засновано матеріальний закон, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, в тому числі, і про стягнення моральної (немайнової) шкоди за перенесені позивачем душевні страждання та хвороби, викликані незаконним звільненням, розмір якої колегія визначає в сумі 1000 гривень.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу судова колегія визначає по наданій відповідачем довідці відповідно розміру середньої зарплати позивача за 43-ри робочі дні двох останніх місяців перед звільненням (липень, серпень 2006 року), з визначенням одноденного заробітку, що становить суму 36 гривень. Вимушений прогул з 27 вересня 2006 року по 19 листопада 2007 року включно становить 288 робочих днів, тому сума середнього заробітку становить 10368 грн. Від цієї суми слід відняти 255 гривень, які, як ствердила позивач, вона отримала у відповідача по новому трудовому договору, а відтак з відповідача в користь позивача слід стягнути середній заробіток в сумі 10113 гривень, в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 101 грн. 13 коп. та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. ст. 40, 42, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 23 ІДК України, колегія суддів;

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 15 червня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 на посаді майстра виробничого навчання Добротвірського професійного ліцею з 27 вересня 2006 року.

Стягнути з Добротвірського професійного ліцею в користь: позивача ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10113 (десять тисяч сто тринадцять) гривень; моральну (немайнову) шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень; в дохід держави судовий збір в сумі 101 грн. 13 коп. та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО банку 825014, код бюджетної класифікації 22050000, ідентифікаційний код 22389406 одержувач: Держбюджет Личаківського району для апеляційного суду Львівської області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.