Справа № 10-422/08 р.

Головуючий у І інстанції Стецик Я. Є. Категорія - ч.2 ст. 332 КК України

Доповідач - Перетятько В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - Пайонкевича Т.Т.;

суддів - Перетятька В.О., Гнатіва Н.І.;

з участю прокурора - Балта П.А.;

адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією в.о. прокурора Мостиського району Львівської області на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року, -

встановила:

Цією постановою суду задоволено скаргу ОСОБА_2 на постанову начальника органу дізнання Мостиського прикордонного загону про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України від 17 вересня 2008 року.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати як незаконну в зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи. Вказує на безпідставність скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, оскільки в ході проведення дізнання по даній кримінальній справі достовірно встановлено, що до незаконного переправлення через державний кордон громадян Молдови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 причетний громадянин України ОСОБА_2, на якого в ході пред’явлення особи для впізнання прямо показали свідки Громадяни Молдови ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як на особу, яка керувала їхніми діями, надавала їм поради та вказівки щодо їхнього незаконного перетину державного кордону України. На дані обставини вказані громадяни Молдови посилались в своїх поясненнях при допиті їх в якості свідків.

З огляду на вищенаведене начальником органу дізнання Мостиського прикордонного загону було підставно порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, оскільки було достатньо даних, які вказували на наявність в діях останнього ознак складу злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність задоволення апеляції та скасування постанови суду, міркування захисника-адвоката ОСОБА_1 про залишення постанови суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція про курора до задоволення не підлягає.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції від 23.10.2008 року, ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову начальника органу дізнання Мостиського прикордонного загону від 17.09.2008 року про порушення відносно нього кримінальної справи за вчинення ним за попередньою змовою в складі групи осіб незаконного переправлення через державний кордон України громадян Молдови ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

З вищенаведеної постанови слідчого вбачається, що в ході провадження дізнання по даній кримінальній справі було достовірно встановлено, що до незаконного переправлення громадян Молдови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через державний кордон України причетний громадянин України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на якого в ході пред’явлення особи для впізнання прямо показали свідки - громадяни Молдови ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як на особу яка керувала діями, давала поради та вказівки щодо незаконного перетину державного кордону України ними.

Згідно з вимогами ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі і повинен зясувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину в діях конкретної особи; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи додержано нею встановлений для цього порядок.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів, приходить до висновку про обгрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність достатніх даних, які б достовірно вказували на ознаки злочину, зокрема на об’єктивну і суб’єктивну сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, необхідних для прийняття рішення про порушення кримінальної справи, а саме, як правильно зазначено в постанові суду, даних якими саме діями скаржник ОСОБА_2 організував, керував чи сприяв незаконному переправленню громадян Молдови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через державний кордон України.

Як правильно зазначено в постанові суду першої інстанції, згідно пояснень скаржника ОСОБА_2 що і підтверджується поясненнями громадян Молдови ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних як свідків, він давав вказівки та поради громадянам Молдови, Однак такі стосувалися не незаконного, а легального переправлення через державний кордон України, а саме зайти в пункт пропуску, підійти в другу паспортну кабіну та показати паспорти. Підтвердженням того, що ОСОБА_2 не мав наміру сприяти незаконному переправленню зазначених осіб через державний кордон України, а просто пришвидшити процедуру проходження прикордонного контролю, є те, що при виявленні в пункті пропуску ознак підробки їх закордонних паспортів, такий не намагався вжити жодних заходів щодо діяльності органів ДПС України.

Також, на думку колегії суддів, підставним є висновок суду першої інстанції про те, що скаржник не є особою, що володіє спеціальними знаннями, необхідними для виявлення ознак підроблення офіційних документів, що являється запереченням твердження свідків - громадянок Молдови щодо дачі ОСОБА_2 висновку, при огляді їхніх паспортів, який стосувався характеристики доброї підробки їх паспортів.

Крім того, як особисто свідок ОСОБА_4. пояснила, що на паспортний контроль показала румунський паспорт та молдовський закордонний паспорт. З огляду на вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній необхідні ознаки злочину, який є підставою для порушення кримінальної справи відносно нього.

Разом з тим, як правильно зазначено в постанові суду першої інстанції, в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, в описово-мотивувальній частиш постанови про порушення кримінальної справи не вказано джерело відомостей про злочин, що є приводом порушення кримінальної справи, фактичні дані - час та місце вчинення злочину, спосіб його вчинення та інші обставини вчинення злочину, тобто підстава для порушення кримінальної справи, що згідно із вимогами ст. 98 КПК України, унеможливлює залишення вказаної постанови в силі.

Аналізом постанови про порушення кримінальної справи, встановлено, що дана постанова є суперечливою по суті, кожен висновок суперечить один одному і грунтується на припущеннях та не підтверджується об’єктивними обставинами по справі.

З огляду на вищенаведене доводи викладені в апеляції прокурора про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, що є підставою для порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведених підстав постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Ураховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 236-7, 362, 365, 366, КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Мостиського районного суду Львівської області від 23.10.2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову начальника органу дізнання Мостиського прикордонного загону про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України від 17.09.2008 року - залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.