Справа № 22-2201 2008 р.

Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Категорія: 26 Доповідач: Мікуш Ю.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року листопада місяця 03 дня Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: ЮхименкаА. Г.

Суддів: Мікуш Ю.Р., Курій Н.М.

При секретарі: Гарванко М. М.

З участю: сторін

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою директора Львівського державного училища фізичної культури Родак С на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2008 p., колегія суддів, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2008 року задоволено позов прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_1.

Вирішено стягнути з підприємства - Львівське училище фізичної культури на користь ОСОБА_1 щомісячні суми відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1992 року по 01.04.2008 року, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з невиплатою сум відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1992 року по 01.04.2001 року грошові кошти в сумі 5185 грн. 56 коп. та грошові кошти за період з 01.04.2001 року по 01.03.2008 року - всього в сумі 17326, 44 грн.

Зобов’язати відповідача оформити справу на ОСОБА_1 та передати її до ВВДФССНВВПЗ України у м. Львові (вул. Чайковського, 27).

Стягнути з підприємства Львівське училище фізичної культури на користь держави 8, 50 грін. державного мита та 7, 50 грн. за ІТЗ розгляду справи.

Рішення суду оскаржив директор Львівського училища фізичної культури Родак С. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необгрунтованим.

При вирішенні справи судом не враховано п.41, 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом.

Впродовж всього періоду роботи у Львівському училищі фізичної культури в період з 18 грудня 1988 р. до 1 січня 1991 р. та з 03 серпня 1992 р. відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок трудового каліцтва, жодних документів, необхідних для виплат, представлено не було. Позивачка працювала в училищі з повним робочим днем та відповідною оплатою праці, не пред’являючи заяв про виплати внаслідок трудового каліцтва.

Перше звернення ОСОБА_1 адміністрації училища мало місце 02 вересня 2004 року, однак необхідних документів для виплати шкоди та визначення розміру відшкодування додано не було через що було відмовлено у задоволенні заяви.

11 лютого 2005 року ОСОБА_1 звернулася із заявою повторно та пред’явила необхідні документи, що стало підставою для виплати їй заподіяної шкоди за період з 11 лютого 2002 року по 31 березня 2008 року у розмірі 11103, 71 грн. відповідно до п.43 Правил.

Просять змінити оскаржуване рішення суду, зменшивши суму відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги прокурора Франківського району м. Львова та ОСОБА_1, пояснення представника ВВДФССНВНПЗ в м. Львові Фесика З.М., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 рішенням МСЕК від 20.06.1991 року визнана інвалідом 3 групи з втратою 60 % професійної працездатності безтерміново.

У зв’язку із встановленням групи інвалідності, ОСОБА_1 з 17.04.1989 року була призначена пенсія по інвалідності виплата якої проводилась в період з листопада 1990 р. по грудень 1991 року. Виплата сум відшкодування з відповідача проводилась у зв’язку з трудовим каліцтвом.

З 01.01.1992 року ОСОБА_1 припинили виплату сум відшкодування шкоди завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд не звернув уваги на пояснення відповідача, що ОСОБА_1 в період з 01.01.1992 року не пред’явила суду доказів про звернення нею до відповідача із заявами про виплату сум відшкодування.

Відповідно до п.22 абз.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами і доповненнями на день розгляду справи), в якому зазначено, що за вимогами про продовження платежів виплати проводяться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодувати шкоду, без обмеження будь-яким строком з дня закінчення попередніх виплат, вимоги про їх продовження задовольняються за умови, що МСЕК (а у відповідних випадках судово-медична експертиза) підтвердила втрату працездатності та її відсоток за цей період). В інших випадках виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом чи роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Тому, на підставі вищенаведеного, дані виплати (при наявності підтверджуючих документів про підвищення тарифних ставок (окладів) підлягали б задоволенню за час, що не перевищує трьох років з дати звернення до суду.

Так як прокурор Франківського району м. Львова звернувся в інтересах ОСОБА_1 26.07.06 р., то належні їй виплати підлягають задоволенню з цієї дати.

Враховуючи те, що відповідач по справі Львівське училище фізичної культури визнає, що ОСОБА_1 вперше звернулася до адміністрації училища про виплату належних їй сум у зв’язку з трудовим каліцтвом 02 вересня 2004 року та погоджується проводити ці виплати з 11 лютого 2002 року по 31 березня 2008 року в сумі 11103, 71 грн., то оскаржуване рішення суду в частині стягнення грошових коштів за певний період підлягає зміні.

Вирішуючи апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 3ОЗ ч. 1 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вважає за необхідне проводити перегляд рішення суду в частині правильності чи неправильності нарахування грошових виплат.

В решті рішення суду не оскаржувалося.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу директора Львівського державного училища фізичної культури задоволити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2008 року змінити в частині відшкодування втраченого заробітку за певний період та ухвалити в цій частині нове рішення згідно якого стягнути з Львівського державного училища фізичної культури на користь ОСОБА_1 відшкодування втраченого заробітку у зв’язку з трудовим каліцтвом за період з 11 лютого 2002 року по 31 березня 2008 року в сумі 11103, 71 грн.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі 2-х місяців.