Справа № 22ц-2061 2008р.
Головуючий у 1 інстанції Мікула В.Є.
Категорія 41 Доповідач: Мікуш Ю.Р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року листопада місяця 24 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Юхименка А. Г.
Суддів Мікуш Ю.Р., Гончарук Л.Я.
при секретарі: Терземан Б.В.
з участю сторін,
адвоката ОСОБА_1 на стороні відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2008 р. та додаткового рішення від 03 червня 2008 p., колегія суддів
встановила:
Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2008 року відмовлено за безпідставністю позовних вимог у позові ОСОБА_3 до Рава-Руської міської Ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третьої особи: Органу опіки та піклування -Служби у справах дітей.Жовківської райдержадміністрації про визнання права на житло, виселення та вселення у квартиру.
Зустрічний позов Рава-Руської міської Ради до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третіх осіб: Жовківської державної нотаріальної контори, ДКП Червоноградське МБТІ, відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Жовківського РВГУ МВСУ у Львівській області задоволено.
Визнано втративших-ми право користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Зобов"язано відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Жовківського РВГУ МВСУ у Львівській області зняти з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Додатковим рішенням цього ж суду від 03 червня 2008 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Рава-Руської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2, - 3-ої особи органу опіки і піклування Жовківської РДК - Служби у справах дітей Жовківської райдержадміністрації про скасування ордера № 483 від 13.01.1989 року ОСОБА_4 на вселення у квартиру АДРЕСА_2.
Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_3
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального і процесуального права. При вирішенні спору, судом не взято до уваги, що при наданні їхній сім"!’ квартири в 1989 році АДРЕСА_2 житловою площею 54, 37 кв. м. лише покращилися їхні житлові умови. Норма житлової площі 13, 65 кв. м. визначена Житловим законодавством України на члена сім"ї не відповідала встановленій. Відповідно рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської Ради № 11 від 12 січня 1989 року не містить зобов"язання щодо звільнення їх сім"єю попередньої квартири та передачі її власнику, місцевій громаді. Не видано такого зобов’язання і до сьогодні, що свідчить про безпідставність зустрічних позовних вимог.
В порушення вимог ЦПК України, суд розглянув справу у відсутності відповідачки ОСОБА_4
Безпідставним є твердження у рішенні суду, що не порушені права її дітей, оскільки на час вселення із спірної квартири у ній не проживали.
Суд разом з органом опіки та піклування Жовківської РА проігнорував чинне законодавство України, а саме норми ст. ст. 17, 18 Закону України „Про охорону дитинства" та норми ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей."
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_9 на підтримання апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника Рава-Руської міської ради, відповідачки ОСОБА_2, виступ її адвоката ОСОБА_10, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом вірно встановлено, що до 1989 року сім"я: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 проживали в АДРЕСА_1.
На підставі рішення виконкому Рава-Руської міської ради № 11 від 12 січня 1989 року родині ОСОБА_4 був виданий ордер № 483 від 13 січня 1989 року на 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 81, 8 кв. м. та житловою площею 54, 37 кв. м. (а.с. 60-61). В число членів сім"ї вписана в ордер позивачка ОСОБА_3 (д.п.ОСОБА_3). Після отримання ордера сім"я ОСОБА_4 добровільно виселилася із квартири АДРЕСА_1, з 1989 року не проживають, хоч залишилися бути зареєстрованими.
Судом належно оцінено зібрані докази та встановлено, що з 1990 року у спірній квартирі проживає ОСОБА_2 із якою укладено відповідні договори на оплату комунальних та інших послуг.
В той же час, ОСОБА_3 та інші члени сім"ї ОСОБА_4 не проживають у спірній квартирі близько 20 років, не беруть участі в її утриманні з 1995 року, а відтак відповідно до ст. 107 ЖК України договір найму спірного жилого приміщення вважається розірваним.
Відповідно до ст. 33 Конституції України та Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація за попереднім місцем проживання не є підставою для визнання права користування житловим приміщенням, що підставно зазначено в оскаржуваному рішенні суду.
Не заслуговують на увагу покликання позивачки ОСОБА_3 щодо порушення судом прав її дітей на житло, оскільки в процесі судового слідства судом належно перевірено ці обставини та встановлено, що неповнолітні ОСОБА_13 1996 р.н. та ОСОБА_14 1997 р.н. народилися та проживають в с. Петеличі Жовківського району Львівської області. Саме там проживають батьки неповнолітніх, там діти навчаються, перебувають на амбулаторному обліку. Відсутність порушень прав неповнолітніх підтвердив в судовому засіданні представник Служби у справах дітей Жовківської РДА.
На підставі цих фактичних обставин справи та вимог Закону, суд вірно прийшов до переконання, що ОСОБА_3 не є ні власником, ні наймачем спірної квартири, а тому вимога позивачки про виселення ОСОБА_2 є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.
Відповідає вимогам чинного Житлового законодавства висновок суду про те, що родина ОСОБА_4 в тому числі ОСОБА_3 набули право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.
Таке право останніх виникло у зв"язку з включенням їх до ордера № 483 від 13 січня 1989 року. Після добровільного виселення із спірної квартири вони змінили своє місце проживання, а тому витратили право користування спірною квартирою.
Суд правильно не задовольнив вимогу ОСОБА_3 про скасування ордера № 483 від 134 січня 1989 року, оскільки остання не надала суду жодних доказів про наявність для цього підстав, передбачених ст. 59 ЖК України.
Судом не встановлено, а ОСОБА_3 не доказано, що ордер № 483 від 14 січня 1989 року виданий з порушенням норм житлового законодавства.
Враховуючи всі зібрані по справі докази, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду, який грунтується на зібраних доказах, нормах чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1п.1, 314 ч. 1п.1, 315 ЦПК України, - колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2008 року та додаткове рішення від 03 червня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 2-х місяців.