Справа № 22-2397/07

Категорія:- 21Головуючий у 1 -й інстанції Ганич І.М..

Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н.

суддів: Штефаніци Ю. Г., Богонюка М. Я.

при секретарі: Титаренко К.В. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,

пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2007р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об"єднання „ Львівська залізниця" та моторвагонного депо Львів про визнання недійсними актів форми Н-1 та Н-5 від 05 червня 2006р. розслідування нещасного випадку на території моторвагонного депо Львів Львівської залізниці, який мав місце з позивачем 24 лютого 2000р. під час виконання ним своїх трудових обов’язків електрогазозварювальника.

Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необгрунтованість. Зокрема зазначає, що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились наведені в судовому засіданні доводи позивача про безпідставність зробленого комісією у актах розслідування висновку про наявність вини потерпілого у настанні нещасного випадку. Натомість, в рішенні суду нічого не вказано про порушення відповідачем встановлених законом термінів складання актів про нещасний випадок, як і про очевидний факт приховування від обліку даного нещасного випадку.

Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Як вбачається із записів у наявному у справі наказі про прийняття позивача на роботу у моторвагонне депо Львів від 25.01.00р. за спеціальністю електрогазозварювальника 3-го розряду (а.с15), а також протоколів засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці від 25.01.00р.та 28.01.00р. (а.с. 25-26) позивача було належно проінструктовано з питань техніки безпеки та охорони праці та здійснено належну перевірку його знань із зазначених питань, що він і ствердив своїм особистим підписом у протоколі.

Пунктом 3.15 чинної у депо Інструкції з охорони праці для електрогазозварювальника визначено, що такий зобов’язаний при газовому різанні деталей, ферм, балок металевих конструкцій та брухту вживати заходів до того, щоб відрізані частини не могли впасти на тих, хто працює(а.с. 22). Зазначеним спросовуються доводи апелянта, про те що він не був зобов’язаний був виконувати роботи із різання металу.

Законом України „ Про охорону праці „ зокрема його ч.4 ст. 11 встановлено обов’язок комісії по розслідуванню нещасного випадку встановлювати факт наявності вини потерпілого у нещасному випадку.

Первинним актом розслідування нещасного випадку з позивачем від 23.03.06р. встановлено, що такий мав місце з вини електрогазозварювальників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими не було вжито заходів для дотримання вимог Інструкції з охорони праці для електрогазозварювальника (а.с. 29). У приписі Львівської державної інспекції з охорони праці у машинобудуванні, на транспорті та зв’Язку від 26.5.06р., який позивачем не оскаржується, зокрема у його п. 5.2 йдеться про наявність вини позивача у настанні нещасного випадку (а.с. 35). Таким чином, у повторно складеному комісією акті про розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 05.06.06р.(39) знову цілком підставно зазначено, що причиною його настання є власне порушення позивачем вимог п.3.15 Інструкції. Питання про вину інших працівників вагонного депо визначено у попередньому акті від 23.03.06р., який у зв’Язку із складенням 05.06.06р. нового акту не визнано таким, що втратив чинність.

Вини ж майстра ремонтно-механічного цеху ОСОБА_5 не було встановлено, оскільки він 24.02.00р. о 8 год. 10 хв. безпосередньо на місці виконання робіт провів цільовий інструктаж з охорони праці виконавцям робіт, та не зобов’язаний був постійно перебувати під час розробки металобрухту. З таким висновком комісії із розслідування нещасногго випадку повністю погодилася також і Львівська міжрайонна транспортна прокуратура, відмовивши своєю постановою від 07.07.06р. в порушенні кримінальної справи відносно майстра ОСОБА_5 на підставі п.2 ст. 6 КПК України у зв’Язку з відсутністю у його діянні складу злочину (а.с. 66-67 відмовного матеріалу № 1-68м-06). Зазначена постанова позивачем не оскаржена.

Само по собі несвоєчасне проведення розслідування випадку травмування, так і непритягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відповідача, які намагались приховати нещасний випадок з позивачем, не тягнуть для позивача жодних негативних наслідків, оскільки такий випадок за заявою позивача врешті належно зафіксовано й оформлено актами від 23.03.06р. та 05.06.06р., а йому було виплачено належні суми соціального страхування у зв’Язку із тимчасовою втратою працездатності після завершення лікування. Можливість притягнення до дисциплінарної

відповідальності винних у прихованні нещасного випадку працівників залізниці в даний час втрачена у зв’Язку із спливом строків визначених для цього ст. 149 КЗпП України.

Таким чином, судом першої інстанції за результатами вирішення спору ухвалено законне і обгрунтоване рішення, яке відповідає належно перевіреним і з’ясованим обставинам справи та доказам про дійсні права та обов’язки сторін, з якими колегія суддів повністю погоджується.

В цьому зв"язку, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2007р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.