АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м.  ФЕОДОСІЇ

Дело № 22-ц-2050-Ф/08    

Головуючий першої інстанції

Буцмак Ю. Є. Суддя доповідач Авраміді Т. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року листопада місяця 5 дня колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії в складі: Головуючого, судді - Притуленко О. В. Суддів - Пономаренко А. В. Авраміді Т. С.  При секретарі - Арутюнян Т. А. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії цивільну справу за заявою ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, за апеляційною скаргою ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 23 липня 2008 року -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитування.

Ухвалою Кіровського районного суду АР Крим від 23 липня 2008 року у прийнятті заяви відмовлено з підстав передбачених ст.  100 ЦПК України, у зв’язку з тим, що із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Не погодившись з такою ухвалою суду ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права. На думку апелянта суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті заяви, оскільки вимоги заявника грунтуються на правочині, який укладений сторонами в письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.  97 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст.  112 ЦПК України сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність. Тобто законодавець надає сторонам право укласти угоду щодо визначення підсудності, яка носить обов’язковий характер.

Як вбачається з договору про умови надання споживчого кредиту фізичним особам, що укладений між ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3, всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з даного договору або в зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню у суді, зазначеному у Заяві позичальника (п. 5. 3 Договору), згідно якої таким є Бабушкінський районний суду м.  Дніпропетровськ.

З наведеного випливає, що дана справа не підсудна Кіровському районному суду АР Крим, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст.  121 ЦПК України є підставою для повернення заяви.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належним чином питання чи підсудна дана справа Кіровському районному суду АР Крим не перевірив і постановив ухвалу з порушенням норм процесуального Права.

Відповідно до вимог ст.  312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ст.  ст. , 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 23 липня 2008 року - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 23 липня 2008 року -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою заяву ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості -повернути заявнику.

Роз’яснити ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» право на Звернення до Бабушкінського районного суду м.  Дніпропетровськ.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з набрання законної сили.