АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-2311-Ф/08

Головуючий суду першої інстанції Муратова Ж. А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді Притуленко О. В.,

суддів Пономаренко А. В.,

Авраміді Т. С. ,

при секретарі Арутюнян Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ум. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Керченського судноремонтного заводу про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою Керченського судноремонтного заводу на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Керченського судноремонтного заводу про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 2074 грн. 38 коп., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03 березня 2008 року ОСОБА_1 працював у відповідача слюсарем судноремонтником. 03 червня 2008 року позивач на підставі статті 38 КЗпП України звільнився з роботи за власним бажанням, однак відповідач в порушення вимог статті 116 КЗпП України не виплатив розрахунок.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволений.

В апеляційній скарзі Керченський судноремонтний завод, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення, з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

На думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив рішення без врахування того, що на час вирішення спору заборгованості заводу перед позивачем не існувало.

Як вказує апелянт, суд неправомірно застосував до спірних правовідносин норми КЗпП України; не звернув увагу на недоведеність позивачем вини відповідача у порушенні його трудових прав; витрати на правову допомогу стягнув на користь позивача без врахування того, що матеріали справи не містять доказів таких витрат.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимогам частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він підтверджений матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 44-а від 3 червня 2008 року відповідач звільнив ОСОБА_1 з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

В порушення вимог статті 47 КЗпП України, за змістом якої власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, у день звільнення позивача з роботи відповідач не виплатив ОСОБА_1 розрахунок у сумі 2074 грн. 38 коп., який складається з заборгованості по заробітній платі за травень та червень 2008 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь зазначеної суми.

Суд також обгрунтованого стягнув з Керченського судноремонтного заводу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки згідно зі статтею 117 КЗпП Країни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача правильно розрахована судом першої інстанції, з урахуванням довідки Керченського судноремонтного заводу № 41 від 02 липня 2008 року, з якої вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 1296 грн. 25 коп., а також з урахуванням часу затримки розрахунку - з 03 червня 2008 року по 12 вересня 2008 року.

Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на відсутність доказів вини відповідача у порушенні трудових прав ОСОБА_1, але при цьому, не спростовує факту того, що при звільненні позивача з роботи останьому не була виплачена заборгованість по заробітній платі, що підтверджується довідкою № 45 від 18 липня 2008року (арк. спр. 14) та відповідями на звернення позивача (арк. спр. 3, 13).

Стверджуючи, що відповідач не має заборгованості перед позивачем по виплаті заробітної плати, в порушення вимог статей 60, 131 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач не надав цьому жодного доказу ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

За таких умов, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про неправомірне стягнення на користь ОСОБА_1 невиплаченого розрахунку та середнього заробітку за його затримку.

Також безпідставні доводи апелянта про неправильне застосування судом при вирішенні спору норм матеріального права, оскільки основним законодавчим актом, що регулює трудові та пов’язані з ними відносини, є Кодекс законів про працю України, який, зокрема, регулює і порядок розгляду трудових спорів.

Доводи апелянта про недоведеність позивачем суми витрат на правову допомогу спростовуються матеріалами справи, зокрема, квитанцією № 54 від 7 липня 2008 року (арк. спр. 6) зі змісту якої випливає, що за правову допомогу адвоката по складанню позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 200 грн.

Покладення судом на відповідача обов’язку по відшкодуванню цих витрат є обгрунтованим, оскільки відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого судом рішення. Рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справа х, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Керченського судноремонтного заводу відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О. В. Пономаренко А. В. Авраміді Т. С.