ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р. | № 40/555 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.,
суддів: Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Науково-виробничого колективного підприємства “Машини, інформаційні технології і системи” |
на постанову | від 30.05.2007 Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 40/555 м.Києва |
за позовом | Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву |
до | Науково-виробничого колективного підприємства “Машини, інформаційні технології і системи” |
про | розірвання договору та повернення майна |
зустрічний позов | Науково-виробничого колективного підприємства “Машини, інформаційні технології і системи” |
до | Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву |
про | внесення змін до договору |
за участю представників сторін:
від позивача – Конті М.П.,
від відповідача – Маліков С.В.
ВСТАНОВИВ:
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву заявлено позов до Науково-виробничого колективного підприємства “Машини, інформаційні технології і системи” (далі –“МІТІС”) про розірвання договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва.
На обгрунтування позову зазначено невиконання відповідачем умов договору відповідно до ст.19 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони.
Науково-виробничим колективним підприємством “Машини, інформаційні технології і системи” подано зустрічний позов про внесення змін до договору. Позивач просив суд зобов’язати регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву зобов’язати подовжити термін завершення будівництва об’єкта з трьох до шести років, посилаючись на складність вирішення питання відведення земельної ділянки під об’єкт.
Рішенням господарського суду м.Києва від 29.01.07, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.07, первісний позов задоволено. Договір № 902 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва державної власності, укладений 25.04.03 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києві та Науково-виробничим колективним підприємством “Машини, інформаційні технології і системи” розірвано. Зобов’язано Науково-виробниче колективне підприємство “Машини, інформаційні технології і системи” повернути об’єкт незавершеного будівництва –господарський блок з градарнею, який знаходиться за адресою: м.Київ, пр.Академіка Глушкова,42.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судові рішення вмотивовані порушенням стороною у договорі - Науково-виробничим колективним підприємством “МІТІС” умов договору, а саме: завершити будівництво протягом трьох років з дня підписання договору; в річний термін після підписання договору, підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо права забудовника на об’єкт.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд послався на ч.2 ст.27 Закону України “Про приватизацію державного майна”, згідно якої термін дії зобов’язань покупця, включених до договору, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п’яти років, а тому пропозиція Науково-виробничого колективного підприємства “Машини, інформаційні технології і системи” подовжити термін завершення будівництва об’єкта з трьох до семи років є неприйнятною.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України скаржник просить скасувати ухвалені у справі рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, в судових рішеннях відсутні мотивування того, чому судом не взяті до уваги положення ст.8 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”. Згідно вказаної норми Закону позивач був зобов’язаний у встановленому порядку провести розподіл спільної для двох об’єктів приватизації земельної ділянки і лише потім виставляти окремі об’єкти на приватизацію, однак позивач цього не зробив, а неправомірно переклав свій обов’язок у договорі на відповідача.
Крім того, судом не взято до уваги, що підприємство з жовтня 2004 року до жовтня 2006 року зверталося до користувача земельної ділянки, на якій розташований приватизований об’єкт, з питання встановлення меж земельної ділянки і лише 31.10.06 отримав витяг з генерального плану з позначенням меж земельної ділянки, план розташування земельної ділянки та план встановлення меж із зазначенням площі земельної ділянки.
Крім того, судом порушені норми процесуального права. Про розгляд апеляційної скарги відповідача не було повідомлено належним чином, в результаті чого його було позбавлено права на участь в судовому засіданні і наданні відповідних пояснень.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 25.04.03 регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Науково-виробничим колективним підприємством “Машини, інформаційні технології і системи” укладено договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва за № 902.
Умовами п.5.3 договору передбачено обов’язок покупця протягом трьох років з дати підписання договору звершити будівництво з можливою зміною його первісного призначення та ввести об’єкт в експлуатацію.
Пунктом 5.5 договору зобов’язано покупця у річний термін з моменту підписання договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об’єкт. Здійснивши у червні 2006 року перевірку виконання покупцем умов договору, регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву встановило невиконання покупцем зазначених умов договору і на цій підставі заявлено позов про розірвання договору.
Між тим судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, була надана Інституту проблем математичних машин і систем НАН України під будівництво комплексу адміністративно-лабораторних корпусів. Тобто на єдиній земельній ділянці знаходилося два об’єкта, що потребувало визначення меж земельних ділянок користувачами перед продажем об’єкта.
Законом України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” (ст.8) встановлено, що “у разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки в натурі, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі яких перебуває об’єкт незавершеного будівництва, у місячний строк вживають у встановленому порядку заходів щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва”.
Ігноруючи вказану норму Закону, регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву розробило і запропонувало покупцю текст договору, в якому питання відведення земельної ділянки під об’єкт незавершеного будівництва повністю зняті з регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, перекладені виключно на покупця.
Листування між покупцем та різними державними установами, в тому числі і регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву, що міститься в матеріалах справи, свідчить про те, що покупець здійснив всі можливі для цього дії щодо вирішення питання відведення земельної ділянки. Самоусунення регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву від обов’язків, прямо передбачених Законом, зробило неможливим для покупця виконання умов договору у зазначені договором терміни.
Вказані обставини досліджені судом, однак цим обставинам не надано належної правової оцінки. Крім того, судом допущено порушення процесуального права. Апеляційну скаргу Науково-виробничого колективного підприємства “Машини, інформаційні технології і системи” розглянуто за відсутності скаржника, не повідомленого про час і місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відсутність в матеріалах справи повідомлень про вручення копії ухвали апеляційного суду.
Зважаючи на викладене, колегія судді вважає, що ухвалені у справі рішення не можуть вважатися законними й обгрунтованими у зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд. Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції з’ясувати всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін і виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішити спір відповідно до норм матеріального права, враховуючи те, що обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірним доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.07 та рішення господарського суду м.Києва від 29.01.07 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська